Чи повернуться діти за парти із 1 вересня? Питання, на яке шукають відповіді батьки, школярі та й самі освітяни. А відповіді наразі немає. Так, Володимир Зеленський сподівається, що 1 вересня ситуація з COVID-19 в Україні поліпшиться, а діти зможуть піти до школи. Прем’єрміністр Денис Шмигаль додає, що за умови помірного розвитку ситуації навчальний процес у школах буде розпочатий з дотриманням елементів захисту дітей і вчителів (масковий режим, дезінфекція та дотримання дистанції). При цьому уряд не відкидає змішаного формату навчання, коли дистанційне навчання буде поєднано із традиційним урочним.
У Міністерстві охорони здоров’я зазначають, що школи можуть навчатися у дві зміни. Також МОЗ готує спільно з Міносвіти алгоритм дій для такого змішаного навчання. В освітньому відомстві у свою чергу розробили новий проєкт «Положення про дистанційну форму здобуття загальної середньої освіти». У ньому передбачено, що дистанційне навчання може бути як окремою формою здобуття освіти, так і елементи дистанційної освіти можуть бути включені до традиційного навчального процесу. Окремо документом прописане дистанційне навчання під час карантину. За проєктом оцінювання учнів в рамках дистанційного навчання лишається обов’язковим. Учителі повинні надалі вести всю визначену документацію, що передбачає облік роботи учнів, але це можна робити і в електронному вигляді.
Також учителі самі визначатимуть режим проведення занять: синхронний чи асинхронний. Більшість навчального часу учні та вчитель мають працювати у синхронному режимі (через онлаийн-платформи). Заклад освіти повинен визначити та затвердити єдині інформаційно-телекомунікаційні системи, які він буде використовувати у процесі дистанціийної освіти. До того ж, має бути розроблена єдина державна електронна освітня платформа для дистанціийного навчання, якою також зможуть користуватися школи. Ці положення поки на етапі громадських обговорень, остаточний варіант документу буде готовий після 21 липня.
Між тим, на запит «Дня», як загалом МОН готується до 1 вересня та дистанційного формату навчання, відповіді не надали. Разом з тим у міністерства, шкіл та вчителів ще часу, щоб підготуватися та організувати імовірне дистанційне навчання належним чином. «День» з’ясовував, які висновки зробили освітяни з попереднього семестру та як виглядатиме можлива дистанційна освіта у наступному навчальному році?
ФІЗИКА НА ВІДЕО
Близько 700 відеоуроків для учнів 7—11 класів має у своєму доробку вчитель фізики Рішельєвського ліцею Одеси — Павло Віктор. З дистанційним навчанням ліцей працює давно. Ще з 2014 року деякі вчителі під час карантинів, викликаних сезонним грипом, продовжували працювати з учнями. Зокрема, сам Павло записував відеоуроки, які викладав на сайті ліцею та на YouTube.
«Коли почалася епідемія коронавірусу, вчителі по-різному підійшли до дистанційного навчання, — розповідає вчитель. — Найпростіше — дати завдання дітям та отримати їх виконаними у вигляді файлів на поштову скриньку. Але цей варіант не передбачає безпосереднього контакту з учнями. Коли виконується таке завдання, нема ніякої гарантії, що хтось із сильних учнів не виконав його самостійно, а потім не тиражував серед однокласників. На жаль, на пострадянському просторі поняття академічної доброчесності — не є стандартом для учнів. Це правда, з якою треба змиритися. Другий варіант — теоретичні лекції у YouTube, та навіть уроки з розв’язуванням задач. Ще до карантину я записав практично весь курс фізики з 7 по 11 клас (під час карантину дописав лабораторні роботи). Тому я давав дітям завдання законспектувати теоретичний матеріал, а потім у режимі онлайн в програмі Zoom, або в іншій програмі, яка дозволяє спілкуватися з класом, перевіряв домашнє завдання, наявність конспекту, відповідав на питання та розв’язував у реальному часі задачі, які викликали якісь проблеми в учнів».
БІОЛОГІЯ У СТИЛІ РЕП
Ольгу Халепу, учительку біології Яковлівського ліцею, що на Харківщині, знає вся країна. Вона здивувала мережу своїми реп-уроками, які записувала для учнів під час карантину. Авторські пісні з впізнаваною музикою та оригінальними приспівами, у яких Ольга пояснює біологічні теми, стали її візитівкою.
«Дітям подобається. Деякі моменти, особливо приспіви, взагалі чудово запам’ятовуються. Можливо, щось треба буде додати в цих уроках, — розповідає вчителька. — Я аналізую коментарі, комусь подобається, іншим ні. Але я наголошую, що це початковий-середній рівень. Звісно, цього мало для того, щоб досконало знати ту чи іншу тему, але це заохочує, мотивує дізнатися. Комусь з дітей достатньо ознайомчих речей. Кому треба більше, я раджу читати параграфи».
Але уроки у пісенній формі — були лише частиною дистанційного навчання для учнів Ольги. Використовувала й інші форми роботи: «Найпростіше — прочитати параграф. Також я робила презентації. Ще були відеоекскурсії, які я знімала сама, відеоуроки на природі. Якщо потрібно було вивчати поведінку тварин, біорізноманіття — то я брала інформацію на YouTube та робила нарізку і записувала коментарі. Я шукала різноманітні форми, які захоплювали учнів. Намагалася подати матеріал, щоб вони зацікавилися».
Із вересня, якщо буде потреба, Ольга продовжить дистанційне навчання у такому ж ключі, як і минулого семестру.
ОЦІНКИ ЗА НАВЧАННЯ НА ВІДСТАНІ
Однією з найбільш дискусійних тем у системі дистанційної освіти стало оцінювання знань учнів. Якщо проводити заняття через відеоплатформи вчителі навчилися досить швидко, то оцінювання знань, без змоги проконтролювати самостійність виконання роботи, стало випробуванням і для вчителів, і для учнів, і для батьків. Виконуючи завдання вдома, частина учнів справді почали отримувати кращі оцінки. Водночас у мережі Facebook батьки скаржилися, що незалежно від поточних результатів, річні оцінки вчителі просто дублювали з першого семестру, де оцінювання ще вдалося провести за стандартною процедурою. Усі вчителі та експерти одноголосно заявляють — дистанційне оцінювання знань справді не може бути об’єктивним.
«Якщо ви даєте контрольну роботу і вимагаєте бачити на екрані обличчя учня під час роботи, нема гарантії, що на цьому ж екрані учня не буде розв’язку задачі, який він просто перепише, — розповідає Павло Віктор. — Єдиний вихід з ситуації — тестові завдання, на які треба відповідати швидко за обмежений час. При цьому тест повинен бути професійно зроблений. Є такі середовища, наприклад ClassMarker, які це дозволяють. Питання обираються з єдиного банку у випадковому порядку, варіанти відповіді у кожному конкретному випадку також тасуються. Тому практично неможливо підказувати один одному, і в дітей нема часу, щоб поспілкуватися. Але такі тести готувати досить складно. Є другий варіант, яким я користувався, це дещо видозмінені фізичні диктанти. Стандартний диктант починається частиною визначення, наприклад: «рівномірним прямолінійним рухом називається...», — а далі дітям треба доповнити фразу. Такий фізичний диктант проводити нема сенсу, але можна розробити питання так, щоб діти пояснили якесь явище. Тоді вони не зможуть списувати один в одного».
Вчителі побоювалися, що оцінювання дистанційно може бути настільки не показовим, що усі діти знайдуть можливість отримати лише високі бали незалежно від знань. Водночас Ольга Халепа відзначає, деяким учням карантин пішов на користь і не лише їхні оцінки, а й практичне засвоєння матеріалу у них помітно покращилося.
Обов’язкового оцінювання знань учнів за будь-яких умов вимагає наша забюрократизована освітня система. Вона змушує вчителя не лише подати учням матеріал для засвоєння, а й покроково зафіксувати, як саме це відбувалося і з яким результатом. Тому оцінювання у цій системі — надважливий елемент. Водночас багато експертів не бачили сенсу в дистанційному оцінюванні знань учнів взагалі.
«Я б на період дистанційного навчання взагалі рекомендувала відмовитися від оцінювання як такого, — розповідає голова спілки «Освіторія» та засновниця «Новопечерської школи» Зоя Литвин. — Це оцінювання точно буде не репрезентативним, а фрагментарним. Тому без нього ніхто не постраждає. Багато країн не проводили оцінювання в період дистанційного навчання або оцінювали доробки формату есе, де видно думку учня. При тому варто розуміти, що за кордоном нема культури плагіату, яка є у нас. Тому есе — це справді погляди учня стосовно тих чи інших подій. Наша система оцінювання та зацикленість батьків на оцінках часто спонукає учнів до плагіату та списування».
ЯК МОТИВУВАТИ УЧНІВ ДО САМООСВІТИ?
Дистанційне навчання у минулому семестрі гальмувало через те, що в українських педагогічних вузах не вчать викладати дистанційно, такий досвід був лише у деяких вчителів, не всі мали доступ до електронних джерел комунікації. Та й без мотивації самого учня навчання просувається мляво.
«Ми маємо розуміти, що дистанційне навчання — це план «Б», який не ідеальний. — пояснює Зоя Литвин. — Навіть найкраще дистанційне навчання не може замінити живу школу. Місія сучасної школи — розвинути навички, вміння та цінності, а це неможливо через екран комп’ютера. Ми маємо бути свідомі того, що через екран ми можемо надавати лише певний контент для завчення».
Пані Зоя пояснює, є практичні аспекти, які варто обов’язково враховувати школам, які будуть працювати з системою дистанційної освіти. Зокрема, навчання за комп’ютером забирає значно більше енергії та вимагає більшої концентрації, ніж аудиторне. Для ефективної роботи в учнів може бути не більше, ніж чотири-шість уроків на день тривалістю по пів години. Варто впроваджувати змішане навчання: коли є вебінар з живою присутністю вчителя, можливістю ставити питання, уточнювати, бачити свій клас, та є можливість виконувати онлайн-завдання у своєму режимі через інші додатки та отримувати зворотній зв’язок.
Найгірше дистанційне навчання працює для учнів початкової школи, адже вони ще не в змозі самостійно мотивувати себе на здобуття знань. Для них не годиться навчання перед екраном, тому варто було б підбирати інші підходи:
«Гарно вийшли з ситуації Данія, Люксембург, деякі американські штати. Там діти початкової школи отримували додому певний бокс або посилки за кошт уряду з певними навчальними проєктами, наприклад, склеїти конструктор чи виробити свічку. До боксу додається відеозапис вчителя, який розповідає, як це зробити. З уроку математики можна, наприклад, задати учневі відміряти лінійкою певну кількість планок і змайструвати дерев’яну рамку. А в цю рамку потім поставити фото класу, за яким дитина скучила. Це те навчання, яке було ефективним для молодших дітей», — резюмує Зоя Литвин.
