Реформа системи допомоги дітям, які опинилися в конфлікті чи контакті з законом (свідки, жертви злочину), потребує продовження. Фахівці кажуть, що в українському правосудді має бути розуміння відмінності підходу в процедурі щодо дорослого і дитини. Чинний процесуальний кодекс передбачає підготовку спеціальних суддів і слідчих, які працюватимуть з дітьми.
«Сьогодні в Україні реформується система судочинства, поліція. Яким чином у цих перетвореннях дотримуються права та інтереси дітей у сфері правосуддя? Ми два роки працюємо над законопроектом правосуддя, дружнього до дитини. Стратегію його становлення розробила координаційна рада при Міністерстві юстиції, — розповіла президентка ГО «Всеукраїнська фундація «Захист прав дітей» Євгенія ПАВЛОВА. — Має бути інша система — окрема від правосуддя для дорослих, окремий закон щодо дітей. Відійшли навіть від слова «неповнолітній». Але в інших країнах кажуть, що система має бути не дитиноцентрованою, а сімейноцентрованою. Тому що проблема, з якою зіткнулася дитина, — це проблема всієї сім’ї, можливо, й інших дітей, які ростуть там».
Також експерти зі сфери дитячого правосуддя розробили для політиків документ, який пояснює чим система ювенальної юстиції відмінна від дорослої системи. Громадськість запропонувала кілька рекомендацій, які стосуються превентивної діяльності, роботи органів досудового розслідування і суддів тощо.
Головне, кажуть вони, що вийшли на розуміння того, що змінювати систему ювенального правосуддя потрібно ще з самого початку — під час навчання фахівців. Тому в листопаді 2019 року в Україні Академія МВС України та Академія суддів України спільно зі Школою суддів Нідерландів та Поліцейською академією Нідерландів почнуть впровадження інтерактивного тренінгу для підготовки викладачів Національної академії внутрішніх справ України, які будуть навчати правильно тих, хто прийматиме рішення щодо дітей. Будуть охоплені представники всіх регіонів України.
Загалом, у світі 80% дітей, які перебувають у конфлікті з законом мають або функціональні розлади або особливі освітні потреби. Аби зрозуміти їх і донести до них необхідну інформацію, вплинути на них, потрібна значна підготовка фахівців.
Експерти наголошують: українські процедури не є дружніми до дитини, бо є багато суб’єктивізму слідчого — чимало речей він робить чи не робить з власного розсуду. «У нас достатньо добре виписане законодавство, але дуже часто воно не має чіткого тлумачення повного аспекту чи спектру застосування тієї чи тієї норми. Наприклад, під час допиту будь-якої особи їй мають довести вимоги статті 63 Конституції України про те, що особа має право не свідчити проти себе. Написано, що людині має бути доведена ця норма. А в який спосіб це мають робити слідчі — не кажуть. Ще більше питань, коли ця особа — до 18 років. Чи має слідчий питати дитину «зрозумів ти мене чи ні»? Ці моменти дуже суттєві, бо адвокати нам казали, що підзахисні часто не зовсім розуміли процедури, що відбуваються з ними, або говорили про застосування до їхніх підзахисних тиску», — зазначив правозахисник Олексій ЛАЗАРЕНКО.
За його словами, потрібно зробити ці та інші процедури зрозумілими — згідно з міжнародними стандартами. Для цього необхідно створити спільне бачення ефективної системи ювенальної юстиції між різними учасниками і прийняти закон про ювенальну юстицію.
