Днями країну вразила новина про вбивство на Дніпропетровщині еколога Володимира Гончаренка.
Бути екологом в Україні — непросто. А ще — смертельно небезпечно. Захищаючи довкілля і, відповідно, здоров’я людей, можна «нашкодити» чиємусь бізнесу, зачепити чиїсь інтереси, «зрізати» заплановані кимсь надприбутки, а потім — розплатитися за це все власним життям. В українських реаліях будь-який захисник довкілля має всі шанси стати особистим ворогом впливової особи та її капіталів. «Це стосується не лише екологів, а й журналістів та інших людей, які мають активну громадянську позицію і намагаються розкрити якісь кричущі факти, донести суспільно важливу інформацію. Я в цій сфері з 1994 року і можу сказати, що випадки залякування екологів, навіть фізичної розправи, завжди були. Але останнім часом вони стали жорсткішими й агресивнішими. Згадаймо протистояння харків’ян на будівництві дороги через парк Горького. Замість того, щоб владнати конфлікт із громадськістю, було вирішено фізично розправлятися з людьми, які захищають свої права, протестують», — розповідає «Дню» еколог, голова громадської організації «Бюро екологічних розслідувань» Дмитро СКРИЛЬНІКОВ. За словами експерта, вбивство відомого еколога Володимира Гончаренка, яке сталося минулого тижня, ще раз доводить тезу про те, що екологія сьогодні — в колі інтересів влади, бізнесу та криміналітету. «На мою думку, бізнес, влада і криміналітет тісно пов’язані. Зараз у депутати йдуть не для того, щоб писати закони, а для того, щоб захистити свій бізнес, отримати депутатський імунітет. Триває період дикого накопичення капіталу: влада у зв’язці з бізнесом намагається захопити якомога більше природних ресурсів — що безпосередньо впливає на екологічні права громадян, а в деяких випадках призводить до кричущих наслідків», — пояснює Дмитро Скрильніков. За його словами, до кримінальної відповідальності за екологічні злочини, як правило, притягають найменш захищених людей. «Легше посадити селянина в Карпатах, який зрубав кілька дерев, щоб розтопити піч, аніж притягти до відповідальності тих, хто вантажівками вивозить деревину...» — пояснює еколог. Саме тому колеги загиблого сумніваються, що винних знайдуть і що хтось також понесе кримінальну відповідальність за екологічні злочини, на які вказував Володимир Гончаренко.
Покращити ситуацію могла б присутність у парламенті представників «зеленої ідеї». Проте сьогодні в Україні немає справді потужної та впливової «зеленої» партії, а екологічні активісти не включені до передвиборчих партійних списків. І це при тому, що в 1990 роках екологічні громадські організації внесли помітний вклад у розвиток демократичного руху як такого. «Чорнобильська трагедія призвела до того, що Україна одна з перших демократизувала своє законодавство, і найбільш потужний демократичний рух тут спричинили саме екологічні громадські організації, які виникли на постчорнобильській платформі. Цей рух дав серйозний поштовх іншим громадським організаціям — в 1990 роках для України це був справді серйозний прогрес. Суспільство втомилося від політичних партій і підтримало «зелену ідею». На цій хвилі Партія Зелених тоді потрапила до парламенту», — пояснює Дмитро Скрильніков. Але, на думку експерта, партія не змогла виправдати кредит довіри і дискредитувала саму «зелену ідею». «Я думаю, правдивим є такий вислів, що вони приїхали в парламент на велосипедах, а поїхали звідти на мерседесах. Люди перестали довіряти цій партії, бо вона, по суті, так само обслуговувала свої інтереси», — пояснює еколог.
Цікаво, що сьогодні політичні партії включають у свої передвиборчі кампанії і вирішення екологічних проблем. Але лише тих, які, згідно з соціологічними дослідженнями, є резонансними, а отже, можуть докинути кілька балів до рейтингу кандидатів. «Ми бачимо з власного досвіду, що якщо екологічна кампанія стає цікава багатьом людям, вона відразу обростає політичними партіями, готовими підтримати цю ідею. З одного боку це добре, але політики мають не тільки йти за рейтингом, а й вирішувати системні питання, які накопичилися в Україні протягом багатьох років. Сьогодні ми потребуємо «зеленого» уряду й законодавства, але, на жаль, «зелена ідея» в політиці була дискредитована попередниками. У багатьох країнах існує зелений уряд, зелені партії мають потужні голоси навіть у Європарламенті, тому я сподіваюся, що ми все-таки перейдемо на наступний рівень», — підсумовує Дмитро Скрильніков.
