Дорогу до озер Небреж та Мартишів, що на Осокорках у Києві, вже вкрила молода трава, скоро розквітнуть водяні лілії. На жаль, ця краса різко дисонує з купами сміття довкола. Киянка Владислава Соловйова зробила кілька світлин із цих місць. Сміття до озер звозять, ніби на організоване звалище. Поруч зводять багатоповерхівки, тому тут повно будівельних відходів: шматки поліетилену, поролону, груди каміння та цегли, пластик та скло.
Комунальні служби не реагують на стихійне звалище. Місцеві активісти час від часу влаштовують тут суботники, та вивезти самотужки тонни мотлоху не в змозі. Для збереження озер на сайті Київської міської державної адміністрації зареєстрували петицію про створення тут екологічного парку «Осокорки». Звернення зібрало понад 11 тисяч голосів, але будівництво триває, сміття лежить, зі створенням екопарку місто не квапиться. Охороняти 200 гектарів зеленої зони з озерами — нікому.
ОБІЦЯНОГО РОКАМИ ЧЕКАЮТЬ
«День» неодноразово писав, що на подібні проблеми у першу чергу мала б реагувати екологічна поліція. У США, наприклад, понад 40 років існує Агентство з охорони навколишнього середовища, яке займається екологічними дослідженнями та освітою. В Україні теж має бути окремий орган, який би стежив за дотриманням природоохоронного законодавства. Але поки у нас подібними речами займаються екологи-активісти.
На державному рівні в Україні створити екологічну поліцію тільки обіцяють. Приміром, для Києва такий орган планувався ще 2002 року. Головним завданням мав бути контроль за рівнем викидів вуглекислого газу у повітря від автівок. Екс-міністр екології Ігор Шевченко рік тому обіцяв реформувати Державну екологічну інспекцію в ефективний природоохоронний орган. За зразок хотіли брати модель екополіції європейських країн, зокрема Польщі. Від літа минулого року на громадське обговорення висунута Концепція реформування Державної екологічної інспекції, котра передбачає імплементацію саме польського досвіду.
«РЕФОРМА МОЖЛИВА ЛИШЕ ПРИ РОТАЦІЇ КАДРІВ»
Що саме збирається переймати з польського досвіду Україна та на якому етапі реформування екологічної інспекції, «День» запитав ДЕІ в інформаційному запиті. На відповідь ще чекаємо. З опублікованої концепції реформи відомо, що контроль за природоохоронним законодавством підвисять, функції, що дублюють різні органи, усунуть, спеціалістів готуватимуть за європейським зразком, а порушників екозаконів чекають збільшені у рази штрафи.
Екологи такий підхід схвалюють, але поки не вірять у результат. «Екополіція на базі екоінспекції можлива лише при нормальній ротації кадрів. Інспектори зараз підписують листи, нікуди не виїжджають, не реагують на звернення щодо порушень, — зазначає заступник голови Національного екологічного центру Олексій Василюк. — Ми з народним депутатом Ігорем Луценком подавали законопроект, щоб продублювати екологічну главу в Адмінкодексі серед компетенцій поліції. Щоб поліцейський, коли побачить, як хтось рубає дерева, зміг відреагувати. Так з’явилася б юридична можливість хоча б скласти протокол. Але цей законопроект комітет з екологічної політики відхилив і навіть не відправив на повторне опрацювання».
ІНСПЕКТОР ТА ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ПРАЦЮЮТЬ ВРОЗРІЗ
Поки ситуація складається так, що екоінспектори на порушення закривають очі, а поліція на них не реагує через брак часу та завантаженість. Як пояснив «Дню» київський патрульний Євген Зборовський, поліція може зробити у таких випадках небагато. Наприклад, якщо йдеться про торгівлю червонокнижними квітами, виписати мінімальний штраф у розмірі 17 гривень за статтею 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А екоінспекція може виписати штраф по 50 гривень за кожну рослинку. «Жодного разу екоінспекція нас на допомогу не викликала і до співпраці не запрошувала. Але я лише один з двох тисяч патрульних. І видів екопорушень — величезна кількість», — додає Євген Зборовський.
Саме з цих причин у Дарницькому районі Києва адвокат Олексій Шевчук разом з місцевими активістами заснував екологічну дружину. Наразі у її активі два десятки громадян, котрі взяли за мету контролювати стихійні сміттєзвалища у своєму районі та залучати до боротьби з ними правоохоронні органи. Дружина працює кілька місяців, але викорінити проблему самотужки не виходить. Ресурси активістів рано чи пізно вичерпаються і підключатись до проблеми має район, місто, а далі — і держава. Обіцяна екополіція має колись таки запрацювати.
