Днями депутати обговорювали право на життя. З січня у відповідній статті Цивільного кодексу з’явиться кілька істотних змін. Наприклад, штучне переривання вагітності за медичними показниками пізніше 22-го тижня вже вважатиметься протизаконним (сьогодні після 28- го). Також висловилися депутати і проти примусової стерилізації — з нового року цю процедуру можна буде здійснити лише за бажанням повнолітньої особи. Якщо ж вона недієздатна, то рішення мають прийняти її опікуни. Усі ці корективи — разом з уточненням терміну «репродуктивні технології», на думку міністра охорони здоров’я Андрія Підаєва, дозволять наблизити надання медичної допомоги новонародженим до європейських стандартів. А крім того, забезпечити право на життя тієї категорії грудних дітей, які народилися з надто маленькою вагою.
Крок справді необхідний. Особливо якщо врахувати, що минулого року на 100 пологів в Україні припадало 86 абортів, показник дитячої смертності становив 9,7 на 1000 дітей, які народилися живими, а материнської — 22,5 на 100 тисяч. Аналогічні європейські дані як мінімум вдвічі менші. Що ж до абортів, то порівняння і зовсім безглузде: у Німеччині, наприклад, на 100 пологів припадає усього 9 переривань вагітності. Нинішні українські цифри — вже успіх. У порівнянні з 90-ми роками стратегічні показники вдалося поліпшити на кілька порядків. Адже ще 6 років тому українські жінки переривали вагітність у 1,5 раза частіше, ніж народжували.
Саме тому, як запевняють експерти, найближчими роками за парти сідатиме так мало першокласників. І хоча сумну тенденцію вже вдається переламати (у багатьох регіонах цього року народжуваність переважає над смертністю), одне залишається незмінним: лише 6% малюків з’являються на світ практично здоровими. Коли ж дівчинка досягає репродуктивного віку, вона вже має цілий букет хвороб, нерідко хронічних. «Звідси і випливає, — говорить доктор медичних наук, завідувач кафедри акушерства, гінекології і перинатології ЛДУ ім. Д. Галицького Віра Пирогова, — що наступне покоління породіль навряд чи буде здоровішим за нинішнє». Сьогодні ж тільки 30% пологів проходять без патологій. За даними жіночих консультацій, за останні роки кількість анемій у вагітних зросла майже у 2,3 раза, захворювань кровоносної системи — у 1,6 раза, а ендокринної — аж у 8 разів. І це не беручи до уваги хвороб, що передаються статевим шляхом, про які, за словами лікарів, жінки нерідко дізнаються, лише вирішивши народити дитину.
До речі, половина вагітностей в Україні не заплановані. Нічого страшного — коли б жінки знову ж таки були здоровішими. Сьогодні ж виходить, що недоліковані й недовиявлені хвороби майже усім списком «відіграються» на потомстві. Плюс — так звані фактори ризику, «впливовість» яких залежить від регіону. Скажімо, в Луганській області лікарі насамперед говорять про неякісну воду, у Донецькій і Запорізькій — про забруднене повітря, у Херсонській і Рівненській — про незбалансоване харчування. Хоч як парадоксально, до такого ж фактора ризику можна віднести й українські традиції. За словами Віри Пирогової, у нас прийнято народжувати або у надто юному віці, або (а це з кожним роком зустрічається все частіше) у зрілі роки. Серед європейських країн лише у Болгарії відсоток матерів «до 19» вищий, ніж в Україні. У той же час раннє батьківство здатне викликати дуже високу ймовірність дитячої смертності або недоношеність плоду. Проте з мамами за 30, як зазначають лікарі, виникає не менше проблем. Як правило, слідуючи європейській традиції, вони вирішують обзавестися потомством, лише міцно ставши на ноги. Однак, будучи уже вагітними, вони продовжують зміцнювати своє матеріальне становище. «У результаті «завдяки» стресам, хронічній втомі та неадекватному навантаженню маємо передчасні пологи і безліч ускладнень», — нарікає В. Пирогова.
«Не злим тихим словом» згадують лікарі й нинішню моду — так звані альтернативні пологи за допомогою духовного наставника або приватного акушера. Останні ліцензуванню в Україні не підлягають, а значить, довести, що саме «приватна особа» приймала пологи — практично неможливо. Клієнтуру вони знаходять легко: спочатку барвисто описують жахи українських пологових будинків, потім — не менш барвисто чарівність альтернативного варіанту. Наслідки бувають різні. Часто після експериментів жінок привозять до пологового будинку у найважчому стані. «Альтернатива», щоправда, існує й на Заході. Але тільки там додому може прийти лише досвідчена акушерка, як мінімум з 10-річним стажем. Крім того, погоджується вона далеко не завжди. Для нетрадиційних пологів добираються лише абсолютно здорові жінки, адже, у разі чого, акушерку відразу ж позбавлять ліцензії.
На думку експертів, боротися з усіма нинішніми негативами можна лише за допомогою профілактики. Як запевняє професор, завідувач лабораторії генетичного моніторингу Інституту гігієни та медичної екології Ольга Тимченко, жодне, навіть найбагатше суспільство не здатне фінансово забезпечити масове використання складних технологій, направлених на продовження життя. У той же час профілактику — кожне. Наприклад, завдяки генетичному моніторингу, проведеному інститутом, вдалося виявити пріоритетні фактори ризику виникнення вроджених хвороб, самовільних викиднів і безпліддя. Як виявилося, ризик спонтанних викиднів у жінок, які страждають на діабет або хвороби щитовидної залози, вдвічі вищий. Якщо майбутня мама — з хронічними інфекційними захворюваннями, що передаються статевим шляхом, то народження дитини з патологіями у три-сім разів імовірніше. А на прикладі забрудненої радіонуклідами Київської області вдалося з’ясувати, що куріння й інфекції у кілька разів збільшують вплив радіації на можливість викиднів. На думку О. Тимченко, якби українців обстежували масово і систематично (лікарі-генетики у тому числі), дуже багатьох сумних наслідків можна було б уникнути. Сьогодні ж «під наглядом» — хіба що групи ризику. А до цих списків, говорить О. Тимченко, на жаль, потрапляють далеко не всі, кому це необхідно.
