Чи були зловживання при визначенні результатів зовнішнього незалежного оцінювання? Чи реально їх підробити, і якщо так — хто за цим стоїть? Відповіді на ці запитання мала дати Генеральна прокуратура у рамках так званої «справи проти ЗНО». Днями ГПУ передала до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відкритому проти екс-директора Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука, його двох заступників та ще чотирьох співробітників центру. В опублікованому акті прокуратури зазначено, що фальшування результатів мали місце, так само, як і привласнення коштів державного бюджету.
Крім акта обвинувачення, прокуратура опублікувала імена двохсот студентів, котрі нібито вступили до вузів за фальшивими сертифікатами. Загалом слідство з’ясувало, що з 2008 року відбулося дві тисячі випадків фальсифікації.
«ПРОКУРАТУРА ХОЧЕ СТВОРИТИ АЖІОТАЖ»
Оприлюднення особистих даних студентів, чиї результати ЗНО начебто фальсифікувались, юристи вважають однозначним порушенням прав людини. Хоча справу тільки-но передали до суду, 26 студентів вже відрахували з університетів, заявляють у Генпрокуратурі. Щодо решти 174 осіб направили відповідні звернення ректорам ВНЗ. Із такими діями незгодна міністр освіти і науки Лілія Гриневич. «Кожна людина, відрахована до прийняття рішення судом, має право відстоювати свої інтереси в суді. Я вважаю, що нам треба дочекатися результатів розслідування. І лише за вироком суду ми можемо говорити про те, хто відповідно має бути відрахований», — заявила міністр.
Фактично ні провину Лікарчука та його колег з УЦОЯО, ні провину студентів наразі не доведено. ГПУ готувала справу до суду поспіхом, оскільки термін досудового розслідування вичерпувався ще 28 липня. «Генпрокуратура у цих матеріалах звинуватила 200 студентів у завідомому використанні недостовірних результатів ЗНО. Причому жодного факту фальсифікації результатів ЗНО на сьогодні не доведено, оскільки доведеним кожен факт стане тоді, коли набере законної сили вирок суду. До цього часу все це не більше ніж припущення чи фантазії прокуратури», — пояснює адвокат та захисник Ігоря Лікарчука Кирило Антонов.
«Якщо прокуратура вважає, що ці особи неправомірно використали підроблені результати, має відкрити кримінальне провадження по кожному з цих випадків, кожному пред’явити підозру, передати справу в суд. Але цього немає, — продовжує захисник. — Мені здається, прокуратура, розуміючи свою слабку позицію у цій справі, намагається створити певний ажіотаж та враження, що все розслідували та довели. А коли ця справа розвалиться в суді, буде типове для резонансних справ пояснення, що суди приймають не ті рішення».
«ХОТІЛОСЯ Б ПОЧУТИ СПРОСТУВАННЯ»
Дані від ГПУ викликали інформаційний бум. І не лише через імовірні зловживання у системі ЗНО, а через заяву, що завищення результатів ЗНО стосувалось здебільшого дітей чиновників, правоохоронців і народних депутатів. До речі, одна з версій, чому порушено кримінальну справу проти Ігоря Лікарчука, — політичний мотив, помста за його принципову позицію, за те, що відмовляв чиновникам посприяти зі вступом їхніх чад до вишів. Цю версію у розмові з «Днем» підтвердив адвокат Кирил Антонов, додаючи: відкриття провадження співпало у часі з тиском на сина Ігоря Леонідовича Костянтина, котрий на той час був заступником голови Державної фіскальної служби та гостро критикував її роботу, за що згодом був звільнений.
Активісти «Студентського антикорупційного агентства» проаналізували опубліковані списки студентів, передусім простежили зв’язок між тим, які професії вони обрали і які посади обіймають їхні батьки. Так, якщо робота батьків пов’язана з правоохоронною діяльністю, діти обирали спеціальності відповідного профілю. У списках батьків опинились екс-прокурори, екс-заступник голови СБУ, депутати Київської міської ради, колишні депутати Партії регіонів, екс-податківці та працівники ЦВК тощо. Погодьтесь, люди впливові. Наразі від них не прозвучало жодних коментарів.
«Я не можу стверджувати, що це точно ті люди. Ми хотіли показати, що є такі збіги. Найбільш одіозні ми будемо досліджувати далі, — додає керівник «Студентського антикорупційного агентства» Микита Андрєєв. — Про це має знати громадськість, а далі треба знайти цих людей і почути, чи це правда. Хотілося б почути спростування. Чому взагалі це сталося? У нас звикли працювати так, що поки є хоча б одна маленька шпаринка у законі, будуть порушення».
ТРАДИЦІЙНИЙ ВСТУП БІЛЬШ КОРУМПОВАНИЙ
Кількість підроблених результатів мала б шокувати суспільство, розгромити тезу, що ЗНО — це єдиний шлях подолати корупцію при вступі до вищих навчальних закладів. Але ні. «З 2008 року було змінено дві тисячі результатів, це менше 1% від загальної кількості вступників, за традиційного вступу до вишів рівень корупції був у рази вищий, — зазначає Микита Андрєєв. — ЗНО — це у будь-якому разі позитивно. Сподіваюсь, ця система розвиватиметься, треба тільки покращувати рівень безпеки даних».
Тепер «справою ЗНО» займатиметься Солом’янський районний суд міста Києва. За прогнозами Кирила Антонова, розгляд почнеться у вересні, а сама справа «ляже» у судових залах роки на три, адже згадані в обвинувальному акті двісті студентів тепер є свідками. Та оскільки справа «ГПУ проти ЗНО» давно перейшла з особистісної площини у значно глибшу, набула великого суспільного значення, важливі будь-які публічні заяви протягом процесу. За останній рік, доки тривало досудове розслідування, суспільство таки почало сумніватися у незалежності та некорумпованості системи зовнішнього незалежного оцінювання. Відновити довіру буде непросто.
