Трагічна загибель п’ятьох школярів на уроках фізичної культури торік підштовхнула Міністерство освіти та науки України переглянути і змінити програму фізичного виховання, зокрема, звернути увагу на те, чи відповідають нормативи стану здоров’я дітей. Як свідчить дослідження Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, тільки 20% нинішніх школярів можуть виконувати тести з фізкультури. Для решти потрібно розробляти диференційовану систему навчання. Нова програма з фізичної культури вже затверджена Міносвіти і впроваджуватиметься в усіх школах з 1 вересня. Від попередньої вона відрізняється тим, що відтепер діти самі обиратимуть собі вид спорту, яким би хотіли займатися: на початку навчального року вчителі проведуть письмові опитування учнів. Враховуючи побажання дітей та наявність необхідного інвентарю, школи обиратимуть по чотири-шість варіативних модулів (кожен модуль передбачає вивчення одного виду спорту). Про ці та інші новації «Дню» розповів координатор робочої групи з розробки програми, головний спеціаліст Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти та науки Сергій ДЯТЛЕНКО.
— Сергію Миколайовичу, в порівнянні з попередньою, нова програма є досить просунутою...
— Основна її відмінність в тому, що змістове наповнення фізичної культури формує сама школа з варіативних модулів. Раніше навчальний матеріал поділявся на 11 розділів: теоретико-методичні знання, гімнастика, спортивні ігри, баскетбол, гандбол, футбол, легка атлетика, плавання (якщо є необхідні умови), туризм та ін. Вони були обов’язковими для всіх навчальних закладів незалежно від регіону та матеріально-технічної бази. Тепер же школа, зважаючи на матеріальне та кадрове забезпечення, бажання дітей та регіональні спортивні традиції, формує індивідуальну програму фізичного виховання. Але є два обов’язкові модулі — теоретико-методичні знання, щоб діти знали історію спорту, прийоми самоконтролю чи правила гри в баскетбол, і загальнообов’язкова фізична підготовка (розминка, зарядка, що входить до будь-якого варіативного модуля). А надалі школа вибирає самостійно чотири-шість модулів для учнів 5 — 6 класів, три-п’ять — для семи-восьмикласників, та три-чотири — для дев’ятикласників. Їхня кількість до старших класів має зменшуватися, щоб діти могли більш досконало вивчити певні види спорту (програма поки що розрахована тільки для учнів 5 — 9 класів, а старшокласники навчаються за програмою одинадцятирічної школи). З часом цих модулів буде набагато більше, бо тільки в гімнастиці існує сто видів, але наразі затверджено вісім варіативних модулів: футбол, волейбол, гандбол, баскетбол, легка атлетика, туризм, гімнастика, настільний теніс, і розглядаються як варіанти бадмінтон, плавання та аеробіка. Чи не найважливіший критерій, за яким школи вибиратимуть модулі, — бажання учнів. В ідеалі таке опитування має проводитися наприкінці попереднього навчального року, щоб за літо школа могла підготуватись, але, оскільки цього року програма тільки впроваджується, це опитування здійснюватиметься перед 1 вересня, коли учні будуть отримувати підручники.
— Дехто з експертів пропонував відмовитися від оцінювання за здачу нормативів. Чи буде це в новій програмі й як вплине на мотивацію дітей?
— В ідеалі від нього треба було б відмовитися, але чимало вчителів тримають дисципліну тільки завдяки оцінці. Поки що від оцінювання не відмовляються, а просто послаблюють його роль. Це повинно підвищити мотивацію дітей до занять фізкультурою. Часто батьки нарікають, що їхні діти добре вчаться, але не можуть добре здати нормативи і мають з фізичної культури 6 — 7 балів, і тому не хочуть йти до школи. Щоб таких ситуацій більше не було, ми ввели замість контрольних нормативів орієнтовно-навчальні, які вчитель може змінювати в індивідуальному порядку. Так, якщо в нього в класі сильні учні, він встановлює, що на високий рівень треба пробігти сто метрів за 9 секунд замість рекомендованих 10. І навпаки, — для слабших учнів збільшити цей показник до 11 секунд. Раніше єдиним критерієм оцінювання був норматив. Нині ж підсумкова оцінка виставляється за теоретичні знання (контрольні роботи діти писати не будуть, але вчителі опитуватимуть їх під час уроку, наприклад, про правила гри в баскетбол, про техніку ведення м’яча, як правильно виконувати біг з низького чи високого старту), а також за виконання навчального нормативу, роботу на уроці й за освоєння техніки виконання вправ. За кожну з цих складових ставляться оцінки й на їхній основі виводиться середній бал. Порівнюючи ці нормативи з попередніми, верхня межа — тобто ті результати, які дитина повинна показати на високу оцінку, майже не змінилася. Натомість ми збільшили середню межу, щоб кожен учень міг здати нормативи на достатній рівень без особливого навантаження. Наприклад, у старій програмі, щоб мати оцінку 10 — 12 балів, хлопці в 9-му класі мали підтягуватися десять разів, на 7 — 9 балів — вісім, на 6 і нижче балів — шість. У новій програмі високий рівень лишився той же, а середній змінився — щоб мати оцінку 7 — 9 балів, достатньо підтягнутися від трьох до восьми разів. Якщо раніше діти здавали всі нормативи, то тепер —тільки ті, що входять до варіативного модуля.
Ще одна новація — система бонусних балів, яка була апробована в деяких школах ще два роки тому, а тепер стане загальнообов’язковою. Якщо вчитель бачить, що учень протягом навчання покращує свої результати, наприклад, став краще бігати, він має право поставити оцінку на 1 — 2 бали вищу від тієї, яку дитина заробила. Оцінка також враховує особисті напрацювання. Бувають випадки, що діти нібито активні, весь час займаються спортом, але здати нормативи на високий рівень не можуть через фізичні особливості. Знову ж таки, вчитель, з огляду на активність дитини, відвідування спортивних секцій може дати їй бонусні бали.
— Яким чином нова програма враховує стан здоров’я дітей та рівень їхньої фізичної підготовки?
— У нашому розпорядженні не було досліджень про рівень фізичної підготовки дітей за останні роки, тому ми брали середньостатистичні показники учнів з різних регіонів протягом останніх п’яти років. Приміром, ми порівняли результати з підтягування дев’ятикласників Луганської, Київської, Чернігівської та інших областей і з’ясували, яка частина дітей робила це на високому рівні, яка — на середньому. На основі цього і змінювали нормативи. Також ми враховували пропозиції Міністерства охорони здоров’я, зокрема, щодо особливостей вікового та статевого розвитку організму хлопців та дівчат у певні періоди. Ще одне — програма передбачає, що з 1 вересня до 1 жовтня вчителі не приймають навчальні нормативи, а просто проводять уроки в оздоровчому режимі й відновлюють загальну фізичну форму учнів після канікул. Лишиться без змін поділ дітей на основну, підготовчу та спеціальну медичну групу. Усі діти обов’язково мають відвідувати уроки фізичної культури, але рівень фізичних навантажень буде для них різним. Так, підготовча група (діти, які повернулися на навчання після хвороби) не виконує ті вправи, які їм протипоказані лікарями: медики розробили рекомендації, після якої хвороби, протягом якого часу та які саме вправи дитині не можна виконувати. Спеціальна медична група (з хронічними захворюваннями) робить на уроці тільки те, що дозволяє стан здоров’я, наприклад, допомагає вчителеві роздати м’ячі або інший інвентар. А от проходження медичних оглядів цього року зміниться. Наразі МОН пропонує, щоб школярі не ходили до лікарів класами в спеціально відведені дні, а робили це окремо влітку чи під час навчання, але обов’язково разом із батьками.
— Коли програма була ще на стадії розробки, як варіативні модулі розглядалися шейпінг та йога. Чи не відмовилися від цієї ідеї нині?
— Запровадити такі модулі можна за кількох обставин: якщо в школі будуть для цього матеріально-технічна база та вчителі, а ще — розроблена програма цього модуля. Тоді можна запровадити й аквааеробіку, хокей на траві чи інші нестандартні види спорту. Шкода, що зараз у школах не приділяють належної уваги туризму як варіативному модулю, бо він дуже цікавий...
— Чому, на вашу думку, починаючи з 4 — 5 класу, учням перестає подобатися фізкультура?
— Одна з причин — дитина відчуває свою фізичну слабкість у порівнянні з однокласниками, тобто власну неспроможність показати високий результат. Усі діти хочуть бути найкращими в усьому, і коли з математики чи української мови у них високі оцінки, то мати нижчі бали з фізкультури їм не хочеться. Тоді в учнів зникає бажання відвідувати уроки. Інша причина — особистість вчителя: у хорошого педагога-психолога такого ніколи не трапиться, він неодмінно знайде підхід до кожної дитини і зможе її зацікавити своїм предметом. Завдання нової програми не в тому, щоб перевірити, хто краще стрибає чи бігає, а підвищити фізичний розвиток дітей і прищепити їм любов до фізкультури на все життя, щоб і в 35 чи 40 років їм хотілося пограти у волейбол на пляжі чи сходити в турпохід.
