Публічний звіт директора КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» Михайла Заславського анонсувався майже за два тижні до події. Киянам обіцяли розповісти все про нові правила утримання домашніх тварин, будівництво нового центру захисту тварин, регуляцію кількості безпритульних тварин та старт електронної системи «Реєстр домашніх тварин». А саму зустріч із паном Заславським назвали «Закулісне життя тварин у місті Києві».
Утім, закулісся перетворилося на футуризм. Михайло Заславський знову розповідав громаді про те, що планує зробити очолюване ним комунальне підприємство, яке, до речі, отримує немалі кошти з міського бюджету. На що вони витрачаються, незрозуміло, а кияни що рік тому, що зараз скаржаться — комунальна ветлікарня переклала свої функції на приватні притулки та волонтерські організації.
РЕКЛАМА ЗАМІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ
Михайло Заславський усе ж назвав кілька цифр для повноти звіту: за рік роботи через ветлікарню пройшло 70—80 загублених тварин, у родини влаштували 460 тварин, реєстрація домашньої тварини коштує 45 гривень, щомісячна плата за домашнього улюбленця сягає від двох до шести гривень. Наразі обов’язкова реєстрація стосується виключно домашніх собак. Заславський обіцяє, що отримані від цього гроші підуть на облаштування майданчиків для вигулу. Щоправда, такі скупі дані можна за бажання знайти і на офіційному сайті ветлікарні, необов’язково для цього влаштовувати гучну прес-конференцію.
Далі мова зайшла про суд проти догхантера Олексія Святогора, мовляв, ветлікарня має долучатися до цього процесу, щоправда, незрозуміло, на яких підставах. Щодо нового центру захисту тварин, то ним почнуть займатися ближче до нового року, якщо чиновники не будуть заважати, додав Михайло Заславський. До речі, щоб потрапити на захід, треба було попередньо зареєструватися. Активісти розповідали в соцмережах, що декому в реєстрації було відмовлено. Певно, через критику комунального підприємства.
«На мою думку, проблема ветлікарні в тім, що все не так із організацією роботи, розподілом ресурсів і стратегією на наступні роки, — зазначив Михайло МАРЧЕНКО, співголова громадської організації «Громадянські слідчі». — Є велика кількість людей, які беруть участь у зоозахисному русі або певним чином його підтримують. Можна було б для згуртованості цих людей долучати їх до співпраці. Приміром, певні організації могли б працювати під контролем державних органів за відповідним пакетом інструкцій, але більш-менш незалежно. Крім того, я не бачу прагнення чиновників економити кошти платників податків, коли йдеться про розподіл міських грошей між комунальними підприємствами. Має бути гуманне співіснування людей та тварин у місті, при цьому може бути величезна економія коштів. Співпраця та розвиток зооруху і надмірне використання коштів — це два незрозумілі для мене моменти. На думку чиновників, Заславський вчиняє все так, бо такі незрозумілі кроки робило інше керівництво. Однак, багато зоозахисників до цього або звикли, або не розуміють, що може бути інакше».
МІЛЬЙОННЕ ФІНАНСУВАННЯ В НІКУДИ
Слушно зауважила читачка «Дня» Ольга Пазяк, коментуючи матеріал про роботу ветлікарні «Захищені... обіцянками» (№188 від 18 жовтня 2018 року): «Правду кажуть, що гуртове — то чортове. Нічого державного не працює нормально. Чому б не провести конкурс серед наявних волонтерських притулків, які роблять це від душі, і дати гроші їм?»
Але як же тоді контролювати фінанси? Так, цього року на вакцинацію, стерилізацію та функціонування профільних комунальних підприємств у київському бюджеті закладено 20 мільйонів гривень. Крім «Київської міської лікарні ветеринарної медицини», в столиці працює десять клінік, що входять до Об’єднання ветеринарної медицини міста Києва, яке підпорядковується Держпродспоживслужбі. Зауважмо, ці державні лікарні мають схожі із лікарнею Заславського функції, приміром, теж займаються стерилізацією безпритульних тварин, але чомусь за цінами приватних ветлікарень.
«День» обдзвонив практично всі заклади Об’єднання ветеринарної медицини міста Києва. Тут стерилізація невеликої собачки чи кішечки обійдеться від 800 до 1100 гривень. Для порівняння, цінова політика приватного сектору — від 720 до 1500 гривень. Для бабусі, що живе на одну пенсію, але хоче стерилізувати свою кицю, це непосильна сума. А в міській ветлікарні, нагадаємо, існує величезна черга на такі операції, або ж тут взагалі радять звертатися до волонтерів.
Для чого ж тоді місто та держава утримує мережу муніципальних ветлікарень? Як відповіли в Об’єднанні ветеринарної медицини на редакційний запит, цього року з державного бюджету на них виділено 21 мільйон 852 тисячі гривень. Також ми поцікавились, на якій підставі формується тарифна політика районних закладів. Виявляється, перелік ветеринарних послуг та розмір плати за їхнє надання визначено наказом Мінагрополітики від 07.02.2013 року «Про затвердження розмірів плати за послуги з питань ветеринарної медицини, захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, які надаються органами та установами, що входять до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України».
У телефонній розмові бухгалтер Об’єднання ветмедицини додала, що наразі готується нова редакція цього наказу, де найімовірніше будуть закладені вже зовсім інші тарифи, навряд чи нижчі від нинішніх.
