Щоб облаштувати ігрову зону в коридорі поряд із початковими класами, дирекція школи попросила батьків здати по 1000 гривень, розповідали вони автору. Така зона — вимога «Нової української школи» (НУШ), програми змін у середній освіті, за якою з 1 вересня цього року працюватимуть усі школи. Тільки чому оновлювати навчальне середовище мають батьки?
Уряд ще в квітні виділив один мільярд гривень на створення нового освітнього простору для початкових шкіл. Кожна область отримала свою частку залежно від кількості початкових класів. Міські органи влади могли допомогти фінансово виконати всі вимоги НУШ, тобто вчасно закупити нові парти та стільці, дидактичні матеріали, комп’ютерну техніку тощо. Та саме освоєння державних коштів стало найболючішим питанням у реалізації «Нової української школи».
БЮРОКРАТИЧНІ ПІДНІЖКИ
Освітяни кажуть, що закупити все вчасно заважає довгий шлях коштів від Міністерства фінансів до безпосередньо закладів освіти. Так, директор Стрийської загальноосвітньої школи І ступеня №11, активний учасник освітньої ініціативи EdCamp Ukraine Сергій Запісов написав у «Фейсбуці», що, приміром, заради придбання обладнання для інклюзивно-ресурсного центру (а «Нова українська школа» робить великий наголос на інклюзивному навчанні), довелося пройти сім кіл бюрократичної машини.
«Спочатку голова ОДА має підписати розпорядження про надання коштів, далі департамент освіти має укласти двосторонню угоду з відповідним відділом освіти, а далі треба чекати сесії міської ради, яка внесе зміни до бюджетної програми чи до плану соціально-економічного розвитку, а вона відбудеться не раніше вересня. Далі фінансове управління вносить свої довідки змін на підставі довідок змін відділу освіти. Наступний крок: реєстрація цих довідок через внесення змін до кошторису в органах ДКСУ (Державна казначейська служба України. — Ред.)», — описує перипетії пан Сергій. Лише потім можна проводити торги і ще якийсь час чекати на результати та доставку товару до школи.
СУМСЬКИЙ ПРОРИВ
Інша проблема, що Мінфін чомусь виділяє кошти частинами. Наприклад, на дидактичні матеріали кошти надходять влітку, а на закупівлю комп’ютерної техніки аж у вересні-жовтні. Через це регіони не можуть освоїти кошти в повному обсязі саме до 1 вересня.
Так, освітяни Дніпропетровської області розповідають у соцмережах, що більшість шкіл регіону не готові до початку навчального року за новою програмою, бо не закуплено устаткування, а приміщення не переобладнані.
У Кременчуці Полтавської області керманичі міста розповіли педагогам, що не встигають закупити меблі, бо їх не можуть вчасно виготовити профільні підприємства, яких на країну всього шість. Батьки іронізують: якщо раніше здавали гроші на штори-вікна-фарбу, то тепер на пуфики та дивани. Бо це ж елемент відпочинкової та ігрової зони в початковій школі.
Єдина з областей, яка впоралася з фінансовим завданням на п’ятірку, — це Сумська. Від держави вона отримала на НУШ 25 мільйонів гривень. Директорка обласного департаменту освіти і науки Вікторія Гробова пояснила ЗМІ, що до реформи готувалися ще з осені минулого року. Тож коли з’явилася урядова постанова, у квітні одразу провели селекторну нараду, розповіли освітянам, скільки додаткових коштів вони отримають із місцевих бюджетів, тобто спрацювали наввипередки. Наразі область закупила дидактичних матеріалів на понад 10 мільйонів гривень, на таку саму суму меблів та ще на п’ять мільйонів — комп’ютерного обладнання.
РОЗУЧИЛИСЯ КЕРУВАТИ ГРІШМИ
Радниця міністра освіти та науки Іванна Коберник каже, що інші регіони пасуть задніх, бо чиновники розучилися працювати і чекають чарівної палички. Вона закликає батьків долучатися до контролю за коштами, надсилаючи до місцевих департаментів освіти чи районних рад запити про те, скільки грошей витрачено на певну школу в межах підготовки до НУШ, а якщо нічого не виділено, то коли їх чекати? Ще один варіант виходу з ситуації — фінансова автономія шкіл, щоб заклади отримували кошти від держави без посередників.
Стара школа відчиняла дітям двері, за якими був скарб знань, а нова дає дітям ключі, якими вони самостійно відчиняють двері, де не лише скарб знань, а й великі можливості його використання. Сюди ще додаються й моральні цінності. Тобто вчимо не лише бути грамотними, потрібними на освітньому ринку, а ще й мати людські та моральні цінності
«Як на мене, доцільнішим буде свідомий, виважений, грамотний тиск громадського сектору зокрема на Мінфін та Міносвіти, щоб чинне законодавство було максимально уніфіковане. Бо якщо у системі освіти певні недоліки в бюрократії вже подолані, то у системі державного управління, а тим паче в проходженні фінансів, до цього ще далеко. Має бути простий і дієвий принцип: «гроші за дитиною», — пропонує свій варіант вирішення фінансової проблеми Сергій Запісов.
«Розумію, що в школах з малою наповнюваністю це буде проблематично, але додайте загальну реформу децентралізації — утворення ОТГ тощо, це більш дієвий механізм, аніж діючий, — продовжує експерт. — До речі, у цьому питанні маємо повне порозуміння з департаментом освіти і науки Львівської ОДА та відділом освіти виконавчого комітету Стрийської міської ради».
«ПІДНЯЛИ ЦІНИ ДО НЕПРИСТОЙНОСТІ»
Школа, якою керує Сергій Запісов, теж на стадії доукомплектування. За його словами, частина субвенційних коштів усе ж використана. Зокрема, підписано угоди на придбання 80 комплектів парт і стільців на 95 тисяч гривень та дидактичних матеріалів на 11 тисяч гривень.
«На жаль, у Примірному переліку для НУШ, затвердженому наказом МОН України №137 від 13 лютого 2018 року, не все є доцільним для нашої школи. Крім того, виробники даної продукції, за «давньою» українською традицією, підвищили ціни до непристойності, вони не адекватні до собівартості плюс — розумні націнки. Повірте, жодна вчителька чи вчитель не прийде до першого класу в непідготовленому варіанті. Ми почекаємо, коли ажіотаж на цю групу товарів трішки спаде, і закупимо все необхідне за більш прийнятними для бюджету цінами, — додає пан Сергій у розмові з «Днем». — Мало хто говорить про іншу проблему, яку я системно озвучую на різних рівнях: чи хтось прорахував проектну потужність електроустановок та опору ізоляції в умовах збільшення номінального щоденного навантаження, чи хтось врахував збільшення лімітів на постачання електроенергії та фінансове забезпечення? Вкотре повторюю, проблема — у механізмах проходження фінансів».
УЧИТЕЛІ НАПОГОТОВІ
Не менш важлива складова «Нової української школи» — педагоги. Із цим викликом більш-менш усі впоралися. Влітку вчителі початкових класів пройшли навчання на спеціальному онлайн-курсі на платформі EdEra. Нагадаємо, «Нова українська школа» передбачає отримання знань у формі гри, при роботі в команді та створенні власних проектів, а не лише з підручників і розповідей вчителя.
Директор київської школи №148 імені Івана Багряного Сергій Горбачов написав у «Фейсбуці», що в його закладі підготовці вчителів приділили особливу увагу: «Наші вчительки перших класів уже пройшли онлайн-курс на EdEra і отримали сертифікати, попрацювали на навчальних семінарах, побували в школі №5 Києва, де минулого року проект НУШ проходив пілотування, поспілкувалися з колегами. Вони готові до нової роботи».
Також Сергій Горбачов розповів, що освітянам довелося працювати усе літо, навіть під час відпустки, бо до школи постійно привозять то меблі, то світильники, то конструктори Lego. «На жаль, не можна зробити все й одразу: роботи ще чимало. Тут питання ресурсів: гарна освіта коштує недешево. І величезний прорив у тім, що школи отримують те, чого не отримували майже 30 років», — резюмує Сергій Горбачов.
КЛЮЧІ ДО МРІЙ
Це, певно, ключова різниця між старою системою та НУШ. Сергій Запісов зауважує, що стара школа відчиняла дітям двері, за якими був скарб знань, а нова дає дітям ключі, якими вони самостійно відчиняють двері, де не тільки скарб знань, а й великі можливості його використання.
«Це й є компетентність. Сюди ще додаються й моральні цінності. Тобто вчимо не лише бути грамотними, потрібними на освітньому ринку, а ще й мати людські та моральні цінності, — розмірковує директор стрийської школи. — Знаю, що вчителі ввіреної мені школи успішно пройшли цей курс, я сам його також проходжу, оскільки вважаю, що сучасний керівник повинен бути компетентним у всіх сферах шкільного буття».
«Реалізація положень нового Державного стандарту не відчується одразу, — звертає увагу Сергій Запісов. — Я вважаю, що покоління діючих учителів може зробити лише базисну основу змін. Але іншого шляху немає. В глобальному масштабі школа має набути свого первинного значення — це місце, де навчають формувань реальних моделей у складному і неоднозначному світі. Нові виклики вимагають від учителя нового спілкування. Дитина — це не об’єкт, це друг, партнер, майбутній реалізатор своєї і моєї мрії».
