Саме така оказія сталася з давнім знайомим нашої сім'ї,
відомим своїми демократичними поглядами. На традиційне буденне запитання,
поставлене скоріше для проформи, мій чоловік отримав у відповідь:
— Голосуватиму за Петра Симоненка!
— ...?!
Виявляється, приятель мав необачність програти в карти
«червоному» директору не що-небудь, а свій... майбутній голос на виборах
(!). На обережний закид, на зразок «Ніхто не перевірить», він мало не образився:
«Що ти, я ж людина честі...»
Отож віддаємо (безкоштовно!) «ноу-хау» для будь- якої команди
кандидатів (особливо для чинного Президента, — подейкують, він у преферансі
дока). Гарантія залізна, бо картярський борг — справа честі, умри, а віддай
(а от із внутрішньодержавним можна і «блефонути»).
До речі, варто нагадати, що «преферанс» — із французької
— «уподобання, перевага». І є побоювання, що 31 жовтня в черговий раз багато
хто віддасть перевагу магії простих рішень, бо звичайно в Україні більше
до вподоби простий «дурень». Ось тільки ставки в житті вищі, аніж за картярським
столом, і за рахунками банкрутів платити доведеться всім разом.
