Таміла Вороніна

Ще влітку її можна було щодня бачити в приміській електричці. Щоб забезпечити собі й дітям сякий-такий «прожитковий мінімум», вона моталася маршрутом Одеса—Шевченко, пропонуючи пасажирам льодяники, жуйки, шоколадки та інший солодкий дріб’язок. Сьогодні я могла б її й не впізнати, якби вона не...

Перше, заочне знайомство з Петром Івановичем Озеровим — ветеринарним лікарем за фахом і археологом, знавцем історії за покликанням, — відбулося кілька років тому за досить незвичних обставин. Редакційний «уазик» пригальмував, і мій супутник (вочевидь, із бажання покепкувати) вказав на постать...

Агроном за освітою, Іван разом із дружиною-економістом утворили злагоджений тандем, раз і назавжди вирішивши для себе проблему працевлаштування, а за великим рахунком — самореалізації. За Іваном потягнулися у фермери його батько Олексій Іванович, рідний брат Сергій, двоюрідний брат Микола. ІВАН...

23 лютого ...У приміщенні провінційного вокзалу поселився горобчик. Мабуть, залетів свого часу на тепло із морозяного «надвору», та так і прижився. Хтось із добросердних пасажирів відщипне йому шматочок хліба, хтось сипне жменю соняшникових зернят. Горобчик сам-один, і через відсутність «...

Саме така оказія сталася з давнім знайомим нашої сім'ї, відомим своїми демократичними поглядами. На традиційне буденне запитання, поставлене скоріше для проформи, мій чоловік отримав у відповідь: — Голосуватиму за Петра Симоненка! — ...?! Виявляється, приятель мав необачність програти в карти «...

25 вересня Цікаву градацію політичних уподобань своєї матері спостерігала я протягом літа. Ще в травні вони з подругою, затяті прихильниці чинного Президента, уперто відмахувалися від моїх намагань «перетягти» їхні майбутні голоси за когось іншого, або, принаймні, хоч закріпити в «нейтральній»...

Мабуть, таки гріх так називати спересердя наш другий хліб. Однак дуже кортить скористатися термінологією часів Катерини II, бо останніми роками стільки головного болю і даремних надій, як картопля, не приносить жодна городня культура. Про вирощування промисловим способом я мову не веду: коли вже...

Раптом очі «спотикаються»: «продам десяток вуликів разом із бджолами. Дзвонити за телефоном...» Через кілька рядків — знову таке саме оголошення, лише телефон уже інший. ... Із раннього дитинства закарбувалося в свідомості кліше: пасічник — обов'язково сивоусий, у вишиванці та брилі, обов'язково...

4 вересня Був собі колгосп у нашому районі. Керівництво сюди рідко заглядало, бо розташований він аж під сусідньою областю, щонайдалі від райцентру. Тому й життя тут протікало за власними, іноді навіть ірраціональними законами. Голови в цьому колгоспі змінювалися, «як рукавички». Понад 300...

15 липня Поруч із нашим будинком закрили дитсадок. Навіть два, але в спільному дворі. Протесту в населення це не викликало. (Очевидно, вже настільки мало народжується дітей, що гостра в минулому проблема влаштування малюка до дитячого закладу втратила свою актуальність). У порожніх приміщеннях...