Із директором Чернігівської музичної школи ім. С.Вільконського Ольгою Астаф’євою ми зустрілися наступного дня після святкового концерту. Школа нині відзначає своє 100-річчя. В далекому 1908 р. Російським музичним товариством у Санкт-Петербурзі, Чернігові й Астрахані були засновані Музичні класи. У Чернігові за рік вони трансформувалися у школу. Очолив її знаний віолончеліст, випускник Санкт-Петербурзької і Варшавської консерваторій Стефан Вільконський. Останні десять років школа носить його ім’я.
— Ольго Андріївно, 100 років — вік поважний. Він передбачає наявність сформованих традицій викладання музики, навчання професійних музикантів. Що робиться в школі ім. С.Вільконського для розвитку традицій, закладених засновниками та першими викладачами?
— 10 років тому ми відкрили групу раннього музичного розвитку, там діти прилучаються до музики, і потім, розпочинаючи навчання у загальноосвітніх школах, продовжують навчання у нас. Це не наш винахід — у такий спосіб ми фактично відновили музичний дитсадок, який працював у перші роки існування школи. Високий рівень першого складу викладачів — а серед них було багато випускників Московської та інших консерваторій, — ми також підтримуємо. Перш, ніж здобути вищу освіту, 70 відсотків педагогів теперішнього складу закінчили нашу школу. І це дає можливість створити атмосферу майже сімейну, яка сприяє успішному навчанню. В перші роки існування тут проводилися вечори симфонічної музики. У школі ми створили дитячу філармонію, працює дитячий симфонічний оркестр.
— Чернігівщина — край, який дав Україні Остапа Вересая та інших, менш відомих, кобзарів. Яке місце посідає цей напрямок національної музичної культури у програмі вашої школи?
— У нашому відділенні народних інструментів один із найсильніших — клас бандури. Близько сімдесяти учнів опановують цей інструмент. Існує два колективи — капела «Надія» — лауреат багатьох конкурсів, і знаний по всій Україні ансамбль «Соколики», який здобув визнання і в Україні , й за її межами. Наші «Соколики» беруть участь у багатьох мистецьких акціях, спрямованих на відродження національної культури. В радянські часи бандуру частіше можна було побачити в жіночих руках. А це ж важкий чоловічий інструмент. У 1990 р. наш викладач Валентина Іщенко почала набирати хлопчиків і створила цей гурт. Нині бандура користується популярністю у батьків і в дітей, до цього класу у нас завжди конкурс. Оскільки відділення зростає, виникла потреба у окремому приміщенні. Ми мріємо прибудувати невеличке крило і відкрити кобзарський відділ. Для дітей, які навчатимуться в ньому, будемо створювати окрему програму з додатковим вивченням теоретичних дисциплін. Це буде центр відродження кобзарського мистецтва на Чернігівщині. У нас багато пропозицій по змінах до діючої програми для цього класу. Впевнена, що ці пропозиції будуть реалізовані, й окреме приміщення для наших бандуристів з’явиться. Другий рік поспіль на базі цього відділення у нас проходить всеукраїнський конкурс хлопчиків-бандуристів — і солістів, і ансамблів. Фінансує його міська влада.
— Будівля школи знаходиться навпроти корпусу Чернігівського музичного училища ім. Л.Ревуцького. Чи багато ваших випускників пов’язують свою долю з музикою і продовжують навчання за фахом?
— Із наших випускників лише три відсотки займаються музикою професійно. Це нормально. Обдарування, яке в подальшому дозволить займатися музикою на вищому рівні, виявляє себе зазвичай у 1-2-му класах. У 3-4-му здібності стають очевидними. Для роботи з такими дітьми були відкриті класи з поглибленим вивченням профілюючих дисциплін. Наші учні побували на конкурсах у Москві, в Парижі, в Італії. Підготувати програму на конкурс — це дуже велика робота. Вона забирає багато часу, тому збільшення навчальних годин для обдарованих дітей було необхідним. Ми вийшли з клопотанням до міської влади. Я особисто зустрічалася з мером Олександром Соколовим. І нам допомогли, виділили кошти, виділили ставки. ...Тепер діти з особливими здібностями до музики мають додатково сім годин індивідуальних занять. Вони професійно орієнтовані. Багато вступають в музичне училище у нас, дехто продовжує навчання у спеціалізованій школі ім. Лисенка в Києві. А потім вступають до Національної музичної академії, до консерваторій . Маю сказати, що в нас дуже сильний фортепіанний відділ. І на ювілейному концерті присутні мали можливість у цьому пересвідчитися. Наші випускники приїхали з Данії, Швейцарії, Італії. В цих країнах вони продовжують навчання у вищих музичних закладах.
— Це три відсотки. А решта?
— Для всіх учнів обов’язковою є участь у музичних колективах. У нас їх 18. Колеги з інших міст дивуються — звідки, за які кошти? В школі ім. С.Вільконського це передбачено навчальною програмою. Адже далеко не кожен учень здатен до індивідуальної участі в концертах. Хтось через рівень здібностей, хтось — з психологічних причин. Для багатьох дуже не просто — вийти й зіграти перед залом. А у колективі знаходять можливість творчої реалізації всі учні. Навчання в музичній школі виховує працелюбність, вміння організуватися і раціонально розподілити час. Адже наші вихованці мають обмаль вільного часу через подвійне навантаження. Практично всі вони успішні й у музичній, і в загальноосвітній школі. Крім майбутніх музикантів ми готуємо підготовлених слухачів. Музична школа прищеплює смак до мистецтва, пробуджує творче начало, потрібне в будь-якій діяльності. І це також наша важлива місія.
