Село Зимне — всього за декілька кілометрів від райцентру, Володимира-Волинського. А кожне місто бажало б приєднати до себе навколишні села, бо це для нього — нові землі та нові перспективи. Зимне не стало винятком. У самостійному «плаванні», завдяки майбутній реформі місцевого самоврядування, його не бачили впритул. Перевагу віддавали селу Заріччя, котре межує з Володимиром, власне є його продовженням. Бо тут — «багата» сільська рада, багата завдяки тому, що згідно з існуючими реаліями, Заріччя за місце юридичної реєстрації обрали кілька потужних підприємств. Село їм вигідніше у цьому випадку, ніж місто. Податки, так би мовити, трохи інші, вигідніші... Проте Зимне не захотіло стати партнером міста, мотивуючи це тим, що громада у ньому — самодостатня, хоч не розкошують і розкошувати не будуть, але й раду собі дадуть. У Зимному, на відміну від Заріччя, котре давно живе міським побутом і не має навіть власної школи, є потужна соціальна інфраструктура.
Днями сесія Волинської обласної ради прийняла рішення про утворення п’яти об’єднаних територіальних громад, серед яких є Зарічненська Але є і Зимнівська! Про те, як вдалося відстояти своє право на добровільне об’єднання, розказує зимнівський сільський голова В’ячеслав КАТОЛИК.
— Можливо, ви звернули увагу на ліхтарі на стовпах вздовж дороги, коли почалося власне Зимне? — запитує він. — Ми не просто зробили у цьому мікрорайоні вуличне освітлення: до кожного ліхтаря додали ще й сонячну батарею... Це дуже цікава й ефективна система економії електроенергії. А головне, що мешканці цього мікрорайону, він має назву «Зимне перше», взяли дуже активну участь у втіленні проекту. Це проект від ПРООН, і ми вже не раз переконувалися, що це діє. На вуличне освітлення ПРООН виділив 220 тисяч із 320, по 36 тисяч дали районний та обласний бюджет, а решту мали вкласти самі мешканці. І вони дуже активно збирали кошти. Було спочатку відсотків із двадцять, котрі не захотіли приєднатися до громади. То ті, хто раніше зрозумів вигоду, просто ішли до них додому і переконували... І тепер ми з мешканцями Зимного першого маємо іншу мрію: хочемо провести у їхні домівки якісну питну воду.
— Мрія, треба розуміти, цілком реальна?
— Вона стає реальною знову ж таки за підтримки громади. А в тому, що це, як кажуть, працює, у Зимному та селах нашої сільради переконувалися вже не раз. Коли запитують, чи потрібна, власне, реформа місцевого самоврядування, децентралізація, я, маючи вже 9-річний досвід на посаді сільського голови, кажу, що давно потрібна. Ми ж — прикордонна область, прикордонний район, і ми бачимо, які преференції отримали громади внаслідок такої реформи у сусідній Польщі. Так, у них були гроші Євросоюзу, у нас трохи інші реалії... Але коли мене вперше обрали сільським головою, і я отримав клопоти чотирьох сіл: Зимного, Горичева, Шистова, Фалемич та Октавина, то це були, повірте, тільки мої клопоти. Штат сільської ради і так невеликий, кожен має свої функції. Тому голова — за все відповідає, доводилося часом і косу у руки брати, коли треба було навести порядок біля сільради, і сокиру, коли заготовляли дрова для самотніх мешканців...
— Про дрова — трохи більше. Знаю, що ви ініціювали зменшення використання газу в бюджетних установах на території сільради, і що ніби опалюєте вже дровами. Невже це вигідно?
— Опалювати дровами на сьогодні втричі дешевше, ніж газом! І повірте, що у селах вистачає старих дерев, тому проблем з опаленням дровами ми не маємо. Вже цієї зими дровами ми обігрівали сільраду, клуб і навіть дитячий садочок. Ми жартуємо, що хочемо сконкурувати російський «Газпром», але про альтернативні види палива — це цілком серйозно. Громада таку економію тільки підтримує.
— Які конкретні преференції отримає ваша сільрада вже як нове територіальне об’єднання?
— Звичайно, що ми прораховувати збитки і прибутки, і розуміємо, що розкошувати, як кажуть, не будемо, але самодостатні — будемо. З об’єднанням сільська рада матиме 17 сіл. Я побував у кожному, розмовляв з мешканцями і бачу реальні проблеми. Об’єднання дасть нам змогу деякі із них вирішити значно легше, ніж тепер. Зможемо відремонтувати дорогу біля дитсадка у Зимному, вирішити питання доїзду в село Когильне (це була Льотничівська сільрада), утворивши місцевий маршрут... У новій, об’єднаній територіальній сільраді, хочемо організувати філію Центру надання адміністративних послуг, і ми зможемо утримувати її фінансово. Бо зараз як? Я сільським головою вже десятий рік, і увесь цей час на рівні держави приймаються все нові закони, які начебто мали б полегшити життя громадян. А на ділі у сільрад забрали право реєстрації за місцем проживання, так звану прописку, і людям реально треба за кожною довідкою разів зо три їздити у район. Те ж саме з оформленням субсидій. Ми розрахували, що зможемо організувати так, аби людина тільки написала заяву, додала пакет документів, які вимагаються, а далі цим буде займатися наш працівник нашого філіалу ЦНАПу.
Та ми вже кілька років не можемо здати в оренду ставки на території сільради, бо весь час у законодавстві — зміни, змінюються функції установ і самі установи... Громада ж втрачає реальні прибутки, які могла б мати. Коли ми станемо самостійнішими, до нас й інвестор прийде, бо він уже є, але нинішні порядки його дуже стримували.
