Що більше вплине на довкілля — вимощені бруківкою доріжки в парку чи нові фільтри на заводі? Для деяких чиновників різниці немає — тим паче, обидві ситуації зараховують до природоохоронних заходів, які можна фінансувати з так званого екологічного фонду. Він наповнюється з екологічного податку, який сплачують суб’єкти господарювання, що забруднюють довкілля.
Щороку в Україні збирається від чотирьох до шести-семи мільярдів гривень екологічного податку. Зауважмо, це гроші, що їх органи місцевого самоврядування повинні витрачати виключно на природоохоронні заходи. Оскільки урядова постанова «Про використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища» від 5 липня 1999 року прописана доволі розмито, це породжує фінансові зловживання.
НА ПРИКЛАДІ ДОНЕЧЧИНИ
Екологи міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» з 2013 року відстежують, як витрачаються кошти екологічних фондів на рівні кожної області. Махінації виявляють з року в рік. Після розголосу та перевірок деякі регіони таки виправляють помилки. Та є області, які продовжують маскувати під природоохоронними заходами елементарний благоустрій, ще й виявляють ангажованість під час проведення тендерів.
Сергій ШАПАРЕНКО, експерт проекту «Громадськість за прозоре використання екологічних фондів» МБО «Екологія-Право-Людина», останній місяць провів на Донеччині. Шапаренко аналізував тамтешню ситуацію з витрачанням коштів екологічного фонду. Саме цю область експерти обрали для детального моніторингу з кількох причин.
«У Донецькій області обсяг фонду становить майже один мільярд гривень — це п’ята частина всього фонду в Україні. Для порівняння: Чернівецька область має фонд не більше, ніж п’ять мільйонів гривень, — пояснює Катерина НОРЕНКО, аналітик та еколог МБО «Екологія-Право-Людина». — Цей регіон обрали також тому, що кошти є, але дослідження свідчать, що вода, повітря та інші показники, пов’язані зі станом довкілля, жахливі».
«ЩЕ НЕ ЗБУДОВАНО, А ВЖЕ РУЙНУЄТЬСЯ»
Що не так з екофондом Донеччини? Сергій Шапаренко наводить факти про кілька сумнівних тендерів. Перший стосується реконструкції очисних споруд і колектора у Слов’янську. Торги проводилися двічі. Спочатку певна фірма виграла їх з порушеннями процедури, через що компанія-супротивник написала скаргу, тож тендер скасували. Розпочався інший тендер, який виграло ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Перспектива». Як вважає Шапаренко, були створені всі підстави, щоби пройшла саме ця компанія.
«Тендер щодо ремонту колектора також був виграний ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Перспектива», — додає експерт. — Цінова пропозиція цієї компанії була не найнижча, але саме її визначили переможцем. Конкурент подав скаргу, яка вже понад рік тендерним комітетом не розглядається. Щодо створення колектора, то нові труби були прокладені на відстані приблизно удвічі меншій, аніж весь колектор. Тобто роботи майже завершені, але жодного впливу на колектор не здійснено, працює старий. При будівництві нового колектора поліція порушила кримінальну справу, що от «Перспектива» заривала під виглядом нових поржавілі труби».
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
«Навіщо взагалі був потрібний цей проект з витратою більш ніж шести мільйонів гривень? — продовжує Сергій Шапаренко. — Адже результату немає. Із нового колектора фекальні води стікають на окремі ділянки, утворився цілий ставок, усе це тече до приватних садиб, сморід стоїть відповідний. Отже, гроші витратили, а проблему так і не розв’язали, і як будуть розв’язувати її в майбутньому, чи планує обласна рада добудовувати колектор, чому його збудували лише наполовину, — незрозуміло».
Ще один проект, який аналізував експерт, — реконструкція очисних споруд у Бахмутському районі. Торги виграло ТОВ «Оквін-5», хоча його цінова пропозиція, знову ж таки, була не найменшою. Як переконався еколог під час поїздки на Донеччину, очисні споруди будуються близько року, але так неякісно, що частини бетонних стін уже осипаються.
«Я такого не бачив: будівля ще не збудована, а вже руйнується. До речі, кошторис проекту — 17 мільйонів 500 тисяч гривень», — резюмує активіст.
ДОВКІЛЛЯ VS БЛАГОУСТРІЙ
Раніше експерти розповідали журналістам про дещо інші порушення — приміром, оновлення лавок чи ремонт адміністративних будівель у парках саме коштом екофондів. Утім, охорона довкілля — це аж ніяк не лавиці та урни.
«Кошти такого фонду мають іти на те, щоб поліпшити якість води у річках, створити нові об’єкти природно-заповідного фонду тощо. Проте по факту в Донецькій області левова частка цих грошей іде на благоустрій, тобто те, що повинні робити органи місцевого самоврядування, — додає Петро ТЄСТОВ, аналітик МБО «Екологія-Право-Людина». — Торік 350 мільйонів гривень було витрачено суто на благоустрій. Нові урни та лавки, звісно, — це добре для мешканців, скажімо, Маріуполя. Та це не впливає на те, що металургійні заводи не мають достатньої кількості фільтрів, а це позначається на здоров’ї містян. Тобто кошти екологічного фонду на Донеччині використовують за корупційними схемами, недоцільно, жодним чином не поліпшуючи стану довкілля. На жаль, якби ми детально подивилися на ситуацію в Запорізькій чи іншій промисловій області, знайшли б подібні проблеми».
Такий підхід чиновників екологи називають зариванням коштів у землю. І що найгірше — дуже важко налагодити комунікацію з профільними службами й отримати зворотну реакцію. Приміром, протягом року експерти надсилали запити до контролюючих органів Донецької області, щоб ті розібралися зі зловживаннями. Та марно.
НІВЕЛЮВАТИ ЗЛОВЖИВАННЯ
Крім розголосу проблеми, потрібні більш кардинальні зміни. Передусім екологи нарікають на урядову постанову «Про використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища», яку потрібно або змінити, або створити з нуля. Бо зараз незрозуміло, на що конкретно можна витрачати кошти з екологічного податку.
«Будь-який захід можна завуалювати під цю постанову. Вона дуже широка та об’ємна, — стверджує Катерина Норенко. — Багато недоліків у самій процедурі, вона не уніфікована, кожна область має свій порядок виділення коштів. Сам процес непрозорий, не публічний. Обов’язково потрібно залучати до цього громадськість, усі документи мають бути доступними он-лайн, щоб кожен міг перевірити, що відбувається, які документи подають учасники. Зараз це частково відстежується на сайтах ProZorro та e-data.gov.ua (Єдиний веб-портал використання публічних коштів. — Ред.), але цього не досить. На звернення громадськості з проханням долучитися до процесу в якості спостерігачів ми отримуємо відмову».
Катерина Норенко звертає увагу, що проблеми виникають і з тим, що екологічний фонд не працює як окрема юридична особа. «Якщо природоохоронний захід потребує тривалого фінансування, набагато простіше укласти договір на весь термін, ніж заново щороку запускати процедуру. Але для цього потрібно дати фонду повноваження юридичної особи, — продовжує еколог. — Також обов’язково має бути післяпроектний моніторинг: чи були якісь результати для довкілля, чи гроші просто пішли на вітер. Якщо нічого не змінилося, то такі заходи в принципі не повинні фінансуватися із цього фонду».
