На цій виставці треба бути обережним. Цілком можливо, що вас заворожить, а потім не відпускатиме і навіть снитиметься чаклунка з однойменної гравюри. Вона віднесена до серії 1980-х років «Люди села Дземброня», але стоїть осторонь інших робіт. Образ жінки, що уособлює родючість, плотський і водночас ірреальний. На виставці представили ескіз і два варіанти роботи. На думку засновника та куратора «Я Галереї» Павла Гудімова, останньою версією є та, де пейзаж і речі навколо героїні більш умовні. «Син Георгія Якутовича Сергій розповідав, що батько хотів бути абстрактнішим, — пояснює Павло Гудімов. — Митець спрощує жести. Він вводить елементи, які дають змогу затягнути людину, яка дивиться. Якутович апелює до фантазії споглядача».
Загалом на виставці «Георгій Якутович і Карпати» представлені роботи митця 1960—1980 років із гуцульськими сюжетами. В одній залі — твори, пов’язані з «Тінями забутих предків», в іншій — згадані «Люди села Дземброня». Багато робіт з колекції Сергія Якутовича, деякі — з державних зібрань, наприклад, з Хмельницького обласного художнього музею. Чимало гравюр представлено у кількох варіантах, деякі — з ескізами. Останні інколи схематичні, але в них все одно пророблені характери персонажів.
НА ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ В «Я ГАЛЕРЕЇ» ЗАВІТАЛА ЛАРИСА КАДОЧНИКОВА, ВИКОНАВИЦЯ РОЛІ МАРІЧКИ В «ТІНЯХ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ» СЕРГІЯ ПАРАДЖАНОВА. НА ФОТО ВОНА — ПОРУЧ ІЗ СЕРГІЄМ ЯКУТОВИЧЕМ, КОТРИЙ, ЯК І БАТЬКО, СТАВ МИТЦЕМ
Твори знаменитого графіка затягують глядача у нетрі Карпат, заманюють історіями про гуцулів та їхнє життя, подібне до обряду. Йдеться не про ритуали в буквальному сенсі цього слова, навіть буденні речі набувають особливого змісту. Наприклад, «Родинний портрет на тлі Карпат». Сюжет незвичний для такого жанру: герої їдять. Вони підносять кусні хліба до рота, сконцентровані на процесі — хтось навіть замружив очі. «Найнезручніший момент, коли людина їсть. Георгій Якутович точно підмітив жест відкушування. Сільські жителі споживають їжу інакше, ніж міські. Для них це наче ритуал», — коментує Павло Гудімов.
На гравюрі «В лісі» образ селянки розчиняється серед густих дерев. Обличчя, в’язана кофта жінки промальовані фактично таким самим штрихом, що й ліс навколо. Тільки контур хустки з квітами виокремлює обриси обличчя, а так все підпорядковане однаковій ритміці.
АФІША ДО ФІЛЬМУ «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ». ГЕОРГІЙ ЯКУТОВИЧ БУВ НЕ ТІЛЬКИ ХУДОЖНИКОМ-ПОСТАНОВНИКОМ СТРІЧКИ, А Й СВОГО РОДУ ПРОВІДНИКОМ ЗНІМАЛЬНОЇ ГРУПИ ПО КАРПАТАХ, ОСКІЛЬКИ ЗНАВ ГУЦУЛЬСЬКУ КУЛЬТУРУ
В іншому залі «Я Галереї» зібрані роботи Георгія Якутовича, пов’язані з «Тінями забутих предків» і датовані 1960-ми роками. Художник ілюстрував цю повість Михайла Коцюбинського та брав участь у створенні легендарного фільму Сергія Параджанова. Все це перетинається між собою: так, на одному з варіантів гравюри «Біля вогнища. Іванко та Чугайстер» міфічний персонаж, такий собі лісовик, зовнішньо нагадує Сергія Параджанова. А в контурі роботи «Остання зустріч» вгадується профіль самого Якутовича. При чому, як зауважує Павло Гудімов, з ескізів видно, що це не планувалося заздалегідь. Плавний у перших варіантах, контур загострюється, і ось ми бачимо в ньому борідку та волосся художника.
МАЛЕНЬКЕ КАРПАТСЬКЕ СЕЛО РОЗРОСТАЄТЬСЯ ДО МАСШТАБІВ ОКРЕМОГО ВСЕСВІТУ НА ЦІЙ ГРАВЮРІ ПІД НАЗВОЮ «СТАРА ГУЦУЛЬЩИНА». ЕСКІЗИ, РОЗМІЩЕНІ ПОРУЧ, ДАЮТЬ ЗМОГУ ДІЗНАТИСЯ, ЯК ЗМІНЮВАЛАСЯ РОБОТА У ТВОРЧОМУ ПРОЦЕСІ
Споглядання того, як один образ змінюється від ескізу до фінальної версії, захоплює. Починаєш шукати відмінності, думати, чому художник позбавився від одних деталей і додав інші — і, зрештою, сам розчиняєшся у карпатському лісі, подібно до жительки Дземброні зі згаданої роботи.
В арт-центрі зазначають парадокс: культурна значущість Георгія Якутовича контрастує з фактичною невивченістю його творчості. Робота у рамках проекту «Тіні забутих предків. Виставка», який навесні представили у Києві, а влітку — у Львові, підштовхнула «Я Галерею» ґрунтовніше дослідити творчість графіка. Організатори виставки розповідають, що окремий комплексний огляд творів художника стає наступним кроком як у формуванні сучасного погляду на доробок Георгія Якутовича, так і в загальнішому вивченні української графіки 1960—1980-х років. Поліна Ліміна з команди «Я Галереї» називає експозицію «вступом до розуміння Георгія Якутовича».
Карпати сьогодні — модне місце відпочинку. Подорож Гуцульщиною Якутовича — це не менш яскраво та сучасно. Тож набирайтесь сміливості і занурюйтесь у химерний світ українських горян просто на виставці, що триватиме у київській «Я Галереї» до 12 вересня.
