Експерт Дунайської програми Євросоюзу, доктор біологічних наук, професор Ужгородського національного університету Андрій Ковальчук щойно повернувся з Австрії. Подивившись на їхній побут, експерт поглянув свіжим оком на Україну. Думками з цього приводу він поділився з «Днем».
— Я був в містечку Айзенерц, де проживає майже 20 тисяч жителів. Не можна казати, що в них усе ідеально — там навіть природний газ до осель не підведений. Але вражає те, як там заробляють гроші на туристичній індустрії. В Айзенерці є потужний гірничорудний комплекс — центр видобутку срібла та золота. Він знаходиться на окраїні міста і нагадує ступінчасту піраміду Джосера — одну з перших у єгипетському царстві. По території комплексу туристів возять на величезних кар’єрних самоскидах, тим самим «видобуваючи» додаткові гроші до міського бюджету. Що казати про те, як там поставлена проблема сміттєвивезення. Біля осель у відведених місцях стоїть по чотири контейнери. Один — для металу та металевих відходів, другий — для пет-тари, третій — для харчових відходів, четвертий — для пластмаси. У результатi такого сортування сміття більшість непотребу йде на повторну переробку, з нього виходять необхiдні для загалу вжиткові речі. Взагалі, я помітив, що в західних країнах ідея рісайклінгу (сортування сміття) дуже міцно «засіла» в психології людей. Минулого року до мене приїжджав із Великої Британії досить високий чин. Увесь час, коли ми з ним подорожували Закарпаттям, я не міг зрозуміти, що торохтить у його сумці. Виявилося, що він ще з Чехії, де був перед цим, возить пивні пляшки аби здати їх на «рісайклінг». Нарешті англієць утомився, бо кiлькiсть пляшок зросла, а в Україні, як він побачив, їх можна лише викинути. Мені було соромно зізнатися, що у нас сортування сміття здійснюють лише бомжі. У той час, як в країнах ЄС — це обов’язкова процедура. Проблемами зі сміттям займаються серйозні фірми, які практично полюють за потенційною сировиною для виробництва… На жаль, у Закарпатті питанням сміття ніхто конкретно не займається, немає спеціалізованих загонів міліції, бо ж екологи не мають слідчих функцій, а природоохоронна прокуратура не буде дивитися за висипаними не в належному місці кількома відрами, — розповiв Андрiй Ковальчук.
Щоправда, заради справедливості варто відзначити, що віднедавна в Ужгороді почали вивозити сміття за європейськими зразками. Тобто замість одного великого контейнеру встановили декілька маленьких. Спочатку мешканці Ужгорода сприйняли нововведення з ентузіазмом, а потім стали помітними «білі плями».
— Контейнери не завадило би огородити. І взагалі підхід до сміттєвивозу має бути грунтовнішим, а не таким поспішним, поверховим, «совково»- звітувальним, — розмірковує бухгалтер унiверситету Вікторія Сабурова.
Щодо грунтовності підходів, то треба сказати, що наразі ситуація в Ужгороді йде в напрямку «сміттєвого прогресу». Головний інженер ТОВ «Еко-1» Петро Петров обіцяє з квітня цього року запровадити в обласному центрі європейську систему сортування сміття. Будуть окремі контейнери для скла, паперу, пет-пляшок і харчових відходів. Зараз такий експеримент щодо сортування проводять у готелі «Ужгород». Далі візьмуться за перевиховання всього прикордонного міста.
