Днями зустрів сина свого знайомого. Рука забинтована і на перев’язі, а на ногах не грубуваті берці, а щось абсолютно незрозуміле — якась нитяна рукавичка для ступні або, вірніше, шкарпетка з пальцями. Але виглядав поранений боєць добровольчого батальйону бадьоро й зовсім не скаржився, демонстрував, як мовиться, високий моральний дух. За що б’ються і незрідка гинуть на фронтах АТО українські військові, нацгвардійці та добровольці? Зрозуміло, за незалежність України, за нашу свободу, а головне — за краще і гідне життя.
Але інколи питання ставлять і трохи інакше: за кого вони йдуть під кулі? Звичайно, за батьків-матерів, за дружин і дітей, за їхнє щастя. Є й інша, може й невірна, але вельми поширена відповідь: за Порошенка, Яценюка, Турчинова, тобто за людей, з якими ототожнюється влада. Можна посперечатися, що саме така, а не якась інша відповідь спадає в першу чергу солдатові на думку, щойно він відчуває, що влада про нього вчасно не пригадала, а то й просто забула.
♦ Утім, Кабінет Міністрів про захисників Вітчизни пам’ятає. Нещодавно він створив Державну службу у справах ветеранів та інвалідів, учасників антитерористичної операції. Тепер саме у неї повинна боліти голова за солдата, за майбутнє його близьких, а не у Мінсоцполітики, якому не справитися зі своїми інвалідами та пенсіонерами. А Кабміну стало значно легше: за все відповідає конкретна, хай і новостворена структура, якій потрібен ще час на те, щоб сформуватися та розібратися в усіх проблемах. Ідея, мабуть, така: потрібно мати місце, куди б могли надходити скарги. Не випадково для цього, за словами прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, спочатку навіть хотіли створити спеціальне міністерство, але у ВР ця ініціатива підтримки не знайшла.
«За нашими підрахунками близько 50 тисяч наших хлопців на сьогоднішній день є учасниками АТО», — зазначив, розповідаючи про нову бюрократичну структуру, прем’єр. За його словами, служба займатиметься соціальним забезпеченням всіх учасників АТО, у тому числі їх реєстрацією, працевлаштуванням, медичною та психологічною реабілітацією, забезпеченням житлом тих родин, які залишилися без годувальника. Глава уряду також повідомив, що буде оголошено прилюдний конкурс на посаду голови служби. У Кабміну вже є декілька кандидатур, а на засіданні уряду прийнято ухвалу про виділення коштів на покупку помешкань родинам, які втратили годувальника в ході АТО, а також для закупівлі протезів. Добре б ще оприлюднити бюджет цієї структури і показати, скільки коштів піде на утримання її апарату, а скільки — на виконання обов’язків.
♦ Хоч як би там було, а така служба, дійсно, потрібна. Якщо вона, звичайно, зможе налагодити роботу, матиме для цього кошти і можливості підходу до прем’єра, оскільки таких служб, а тим більше міністерств багато, а він, їх керівник, один. А головне, аби солдата, що повернувся з поля бою, там не футболили: мовляв, не туди прийшов, а якщо туди, то приходь завтра, бо кудись відлучився столоначальник. Чи та варто заздалегідь лаяти цих бюрократів?
Уявімо ситуацію, що пораненому солдатові, потрібно, наприклад, придбати ліки. Згідно з законом це робиться безкоштовно. Але аптекар зажадає відповідний рецепт з печаткою, а лікар довідку учасника АТО. Куди він прийде? До Державної служби у справах ветеранів та інвалідів, учасників антитерористичної операції. Уявімо, що там його зустрінуть зі всією увагою і співчуттям. А що далі? Чи видадуть довідку про участь в АТО, яка дає право на пільги? Скоріше за все, ні. Можливо, навіть надішлють запит до частини. Але довідки все одно не буде, бо нашому Кабмінові, перш ніж створювати нові бюрократичні структури, потрібно було трохи поворушити мізками й видати інструкцію про порядок видачі відповідних довідок.
Скільки часу для цього потрібно? У Міноборони, наприклад, вирішили, що відповідні довідки видаватимуть лише після закінчення війни. А як бути тим, хто демобілізуватиметься, наприклад, через поранення. Йому для відстоювання своїх прав один шлях — до суду. А в будинку, де перебувають міністри, порядку видачі довідок взагалі не збираються видавати. «Ті, хто зараз захищає інтереси України, може зіткнутися з дуже негативними наслідками, коли настане мир. Учасники добровольчих батальйонів часто не мають офіційного статусу і повноважень. Через це виникає маса запитань — від пільг і виплат, до легітимності застосування сили і зброї. Ніхто не застрахований від кримінального переслідування після закінченню війни, яку навіть війною не визнали», — говорить адвокат Ксенія Проконова.
♦ «День» запитав, чому, на її думку, уряд досі не розробив порядок надання довідок учасникам АТО. «Це дуже просто, — відповіла адвокат, — Щойно ти робиш перший крок, починає працювати система. В результаті держава повинна узяти на свої плечі вантаж зобов’язань, дуже великий, щодо певного кола осіб. А це — гроші. Що довше зволікати з цим документом, то краще тому, кому потрібно платити».
Директор зі стратегічних справ Української Гельсінкської спілки з прав людини Михайло Тарахкало зазначив: «Якщо Україна визнає на своїй території діяльність добровольчих батальйонів, то вона повинна нести відповідальність за їхню діяльність як перед третіми особами, так і перед учасниками самих батальйонів і їх родинами». Адвокат Олег Веремієнко підкреслює: «Вже й зараз виникають проблеми з доведенням того, що поранення або смерть бійця сталися саме під час перебування в зоні АТО». І це означає, додає адвокат, що жодної компенсації бійці батальйону або їхні родичі отримати не зможуть, будуть труднощі і під час лікування, а також великі видатки на придбання ліків.
♦ Вже й зараз, як розповіли журналістам адвокати, бійців добровольчих батальйонів нерідко затримує міліція за незаконне носіння або перевезення зброї. Як пояснює Проконова, це відбувається тому, що, попри патріотичне піднесення в країні, юридична база залишається без змін. Через це бійці добровольчих батальйонів, захищаючи країну, самі залишаються з усіх боків незахищеними. Те, що вони не мають офіційного юридичного статусу дуже небезпечно. «Флюгер нашої влади час від часу обертається, і наслідки цього робляться руками правоохоронних органів, — стверджує юрист, — Від влади можна очікувати найнесподіваніших дій. Якщо людина воює на сході, вона все ж таки залишається закріпленою за певним військкоматом або призовною дільницею. І ця людина не приходить за викликом. Але виправдань у неї немає, оскільки більшість учасників АТО сьогодні не має відповідних документів. Хто ж ця людина в даному випадку для закону?»
