У «Дні» від 12.02.2004 р. була надрукована стаття «Тарифний меч», у якій порушувалося питання обгрунтованості запланованого підвищення тарифів на проїзд у громадському транспорті столиці. На цей матеріал редакція отримала відповідь за підписом начальника КП «Київський метрополітен» Миколи Шавловського. Нам дуже приємно, що нас читають, і — тим більше — реагують на наші публікації. Але, на жаль, відповідь зводиться до звинувачення мене, як автора «Тарифного меча», у поширенні неправдивої інформації.
«Повідомляємо, — зазначається у згаданому листі, — що автором статті наведена інформація, яка не відповідає дійсності, а саме: автор статті стверджує, що «кожен пасажир, сплачуючи 50 копійок, приносить метрополітену прибуток у 18 копійок», посилаючись на результати перевірки контрольно-ревізійним управлінням в м. Києва господарської діяльності Київського метрополітену.
Якщо повернутись до 2002 року, а перевірка метрополітену КРУ в м. Києві проводилась саме за результатами роботи в 2001 — 2002 рр., то собівартість перевезень одного загальнооблікового пасажира становила 31,6 коп., і цей показник порівнюється автором статті з вартістю однієї поїздки в жетоні (50 коп.), в той час, як середній тариф перевезення одного загальнооблікового пасажира був на рівні 27,5 коп. Тобто, наведені в результаті перевірки КРУ в м. Києві економічні показники необхідно вірно співставляти».
Що ж, давайте розберемося. У статті стверджувалося, що кожен пасажир, який СПЛАЧУЄ за проїзд 50 копійок, приносить метрополітену прибуток у 18 копійок. Прямим підтвердженням цього є цифри, наведені у листі керівника Київметрополітену: якщо від 50 коп. (вартість послуги) відняти 31,6 коп. (собівартість послуги), то отримаємо 18,4 коп. (прибуток). То що ж тут «не відповідає дійсності»?
Тепер, щодо коректності співставлення економічних показників. Якщо у згаданому матеріалі «Дня» йшлося про пасажира, який сплачує повну вартість проїзду, то керівництво Ківметрополітену оперує таким поняттям, як «загальнообліковий пасажир». Щоб зрозуміти, що це таке і чому цей пасажир сплачує лише 27,5 коп., звернімося до офіційного веб-сайту столичної «підземки» (http://www.metro.kiev.ua). Там зазначено, що «Київський метрополітен щодобово перевозить майже 1,6 млн. пасажирів. Iз загальної кількості перевезених пасажирів тільки 1,06 млн. щодобово сплачують проїзд». При цьому «665 тис. платять 50 коп. по жетонах; решта користується проїзними квитками і платить за одну поїздку: 181 тис. пасажирів — 40 коп.; 130 тис. студентів — 20 коп.; 84 тис. учнів — 10 коп.» Саме тому «середній тариф перевезення одного пасажира, що оплачує свій проїзд становить в 2003 році 42,6 коп., а не 50 коп., як прийнято вважати».
Тепер все стає ясно: якщо 42,6 коп. помножити на кількість пасажирів, що сплачують проїзд, а потім розділити на загальну кількість перевезених пасажирів, то і вийде той самий «середній тариф перевезення одного загальнооблікового пасажира» — 27,5 коп. Тобто у цьому «тарифі» враховано, що більше третини пасажирів їздять у метро безкоштовно. Звідси й збитки.
Можна тільки поспівчувати столичним метрополітенівцям (як і іншим транспортникам), які стали заручниками популістських рішень київської міської влади, не підкріплених відповідними фінансами. (За даними того ж сайту, за пільгові перевезення окремих категорій громадян у 2003 році метрополітену перераховано 21,6 млн. грн. Але, за розрахунками КП «Київський метрополітен», проведеними згідно з фактично наданими послугами з пільгових перевезень, сума компенсаційних виплат iз бюджету повинна складати 67,5 млн. грн.). Але при чому тут пасажири, які сплачують за проїзд не «усереднені» 27,5 коп., а повновагі півгривні? Все ж таки справедливіше буде, якщо за пільговиків платитиме той, хто надав їм ці пільги — київська міська влада. А якщо у неї немає на це коштів, то, мабуть, треба суттєво зменшити кількість категорій пільговиків (зараз їх 32, і серед них далеко не бідні громадяни).
Якщо ж відкинути чергові обіцянки поліпшення обслуговування та оновлення рухомого складу, то стає ясно, що лейтмотивом підвищення тарифів на проїзд у громадському транспорті є банальна спроба столичної влади перекласти власні фінансові зобов'язання на пасажирів без пільг. І якщо до нових тарифів буде закладена плата «за того хлопця», то кожен iз тих, хто сплачує за проїзд, матиме повне право звернутися до суду, бо ніхто не може змусити вас платити за когось. Може, тому громадськості й досі не надані нові докладні розрахунки собівартості проїзду, що й пропонував зробити автор.
