За два польові сезони міжнародна експедиція українських та польських археологів ексгумувала останки семи з половиною сотень жертв масових розстрілів у володимир-волинській тюрмі. Знайдені речові докази вказують і на національну приналежність жертв, це — найвірогідніше — поляки. Але ще немає відповіді, хто ж організовував і здійснював каральні акції, які називають найстрашнішою таємницею XX століття в історії княжого міста. Завісу таємничості припіднімають експонати і документи, представлені на виставці «Прихована історія: археологічні дослідження на городищі Володимира-Волинського», відкритій у Волинському обласному краєзнавчому музеї.
...Жіночі сережки і гребінці, кружка, виделка та ложка... Флакон з-під парфумів, котрий, стверджують археологи, ще зберігає запах, що нагадує про знамениті польські духи «Можливо»... Усі ці побутові речі, які стали експонатами виставки, вражають, бо їхніх власників немає на цій землі уже понад сім десятиліть, а речі — живуть і промовляють до нас. Та найбільше шокують залишки дитячого взуття: їхньому давно зітлілому маленькому власнику було не більше семи років. Про те, що волинські археологи, шукаючи залишки середньовічного замку Казимира на городищі у Володимирі-Волинському, виявили масові поховання розстріляних людей, газета «День» розповідала уже кілька разів. Власне, у місті споконвіку, як кажуть, знали, що у місцевій тюрмі і перед Другою світовою війною, і на її початку відбувалися розстріли людей.
Тюрму на території давнього городища збудували за часів Російської імперії орієнтовно у 1830—1840 роках, і першими її політичними в’язнями стали учасники польського повстання 1830 року. У вересні 1939 року, коли прийшли «червоні визволителі» (а Волинь тоді входила до складу Польської держави), в тюрмі почало розпоряджатися НКВД. Володимир Стемковський, директор Володимир-Волинського історичного музею, каже, що в кінці 90-х років минулого століття, спонукані місцевим краєзнавцем Леонідом Михальчуком, працівники музею почали збирати документальні свідчення людей, долі яких виявилися дотичними до історії тюрми. Також було здійснено і пошукові роботи на території ймовірних масових розстрілів. Вже тоді виявили майже сотню останків розстріляних людей, були і жінки, і діти, та переважно (за речовими доказами) — військовослужбовці Війська Польського, інтерновані особи. Міжнародна експедиція українських та польських археологів у 2010—2011 роках виявила уже 748 (!) останків, які були перепоховані на міському кладовищі Володимира-Волинського. І масштаби розстрілів такі, що жертв може бути тисячі й тисячі...
Увесь цей час, що тривали розкопки та ідентифікація речових доказів і останків, між науковцями не вщухала дискусія: хто ж були жертви та їхні кати, що і коли відбувалося у тюрмі на древньому городищі княжого міста? Під час презентації виставки «Прихована історія...» було представлено і книжку працівників державного підприємства «Волинські старожитності», котрі й здійснювали розкопки масових розстрілів, Олексія Златогорського та Сергія Панишка «Археологічні дослідження на городищі Володимира-Волинського у 2010—2011 роках». Директор «Волинських старожитностей» Олексій Златогорський каже, що крапку в дослідженнях буде поставлено не скоро. Тоді, коли буде ексгумовано останнє поховання. З неофіційних наразі джерел відомо, що деякі польські учасники розкопок мають іншу, ніж українська сторона, думку щодо цієї трагічної історії. В інтерв’ю своєму телебаченню стверджують, що розстріляні на городищі у Володимирі стали жертвами... УПА.
— Є знахідки, які не дають відповіді, а ставлять нові питання, — каже Олексій Златогорський. — Це два жетони поліцейських, власники яких, за документами, розстріляні, але в іншому місці. Знайдено дуже багато польських гудзиків і кокард, монет, погонів поліцейських. Це ще раз підтверджує, що розстріляні — громадяни Речі Посполитої. Розстріли здійснювали дуже швидко. Жертв не роздягали. При них були знайдені нами золоті монети, речі побутового вжитку, навіть патрони у сумочці на грудях однієї з жертв. Тобто не обшукували. Людей розстріляли, облили бензином, підпалили, а тоді засипали вапном. Найпізніша монета — випуску 1940 року (тобто ніякої УПА ще не було. — Ред.). Є монети середньовічного періоду, але жодної — 1941-го чи пізніших років. Не знайдено і німецьких монет.
Експонати та документи виставки ще раз підтверджують, що масові розстріли могли здійснювати енкаведисти. І тепер слово за істориками та архівами. Волинські археологи наразі домоглися, аби володимир-волинські останки дослідили антропологи. Їхня експертиза підтверджує, що це — поляки.
Відкриття виставки та видання праці з підсумками досліджень волинських археологів відбулося завдяки сприянню Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
