У Києві презентували дослідження аналітичного центру Universitas, під час якого експерти оцінювали рівень прогресивного розвитку регіонів України. Згідно з ним, соціальний розвиток України в 2010—2011 роках залишається нерівномірним: ідеться про доступ громадян до ресурсів, прав і послуг. Найбільше ресурсів , як і раніше, накопичується в Києві та Київській області. Столиця, а також Севастополь та Полтавська, Харківська та Івано-Франківська області в цьому рейтингу увійшли до п’ятірки «розвинутих» регіонів. За ними — як «такі, що розвиваються» — йдуть 16 регіонів, серед яких перші позиції займають Черкаська, Одеська, Дніпропетровська, Луганська області. Найнерозвиненішими за всіма показниками — добробут, безпека, економічний розвиток, рівень медичного обслуговування, охоплення навчальними закладами (всього — 15 індикаторів) — виявилися Тернопільська, Чернівецька, Сумська та Волинська області.
— Дослідження показують, що громадяни не відчувають зростання економіки, про що заявляє влада. Складається враження, що державна політика децентралізації, з передачею повноважень та відповідних ресурсів на рівень регіонів або не проводиться, або здійснюється у вкрай деформованому вигляді. Залишається тенденція до поляризації населення на рівні регіонів і навіть поглиблюється через хронічне затягування її вирішення, а розрив між містом та селом продовжує зростати, — говорить керівник дослідницьких програм аналітичного центру Universitas Олексій Якубін.
Деякі дослідники дійшли висновку, що найменш прогресивними в соціальному сенсі є регіони з найменшою урбанізацією, і — навпаки. На думку політичного експерта центру «Політика» Володимира Цибулька, в даному випадку все залежить від самого регіону, тому що в Україні є розвинуті й аграрні області.
— Регіони з високим рівнем розвитку включають дуже високотехнологічне й високорентабельне сільське господарство. Наприклад, в Одеській області агропромисловий комплекс є промоутером. Думаю, що Тернопільська, Чернівецька, Волинська області, а також Донецька (22 місце в рейтингу) втратили не через це, а тому, що вони ставали донорами для інших регіонів: частина людей не знайшла себе і залишала територію — хто поїхав в інші області, хто — за кордон, — вважає Володимир Цибулько. — На мою думку, найважливіший висновок цього та інших досліджень — в Україні вже сформувався об’єднаний ареал, «український материк», який формує однаковий характер і спосіб господарювання. Він, в силу суміжності території, матиме пришвидшені темпи розвитку, в порівнянні з іншими територіями. Я б назвав ці області (Київську, Полтавську, Харківську) першими на «українському материку».
На думку директора програми «Економічна політика і бізнес» Українського інституту публічної політики Максима Бороди, перші місця в цьому рейтингу — цілком прогнозовані. Це ті висновки, які зроблені більшістю досліджень, і, на жаль, поки що нічого не змінюється.
— В Україні є три моделі регіонального розвитку: умовно кажучи, стала модель розвитку — Київ, Севастополь, Харківська область (це «Європа»); інтенсивна модель розвитку на Сході України — це «Азія», де потужно розвивається індустріальна складова, хоча — за рахунок соціальних втрат та навантаження на довкілля; третя — аграрна територія західних регіонів — «Африка» з екстенсивною моделлю господарювання: це відсутність потужного розвитку промисловості, де зберігаються атрибути традиційного суспільства — чисте довкіллі, краща соціальна ситуація, більш безпечне суспільство, — говорить Максим Борода.
За його даними, якщо порівняти відмінності між регіонами, то, наприклад ВВП на особу може відрізнятися у шість разів; якщо взяти частку інтернет-користувачів — у п’ять разів; рівень охоплення дитячими дошкільними закладами — у два рази; рівень смертності через отруєння алкоголем — у 20 разів; рівень злочинності — у три рази, рівень дитячої смертності — у два рази. Також, на думку дослідників, Київ нині має беззаперечні переваги, але вони відносні. Адже якщо брати ресурси, якими володіє столиця, та рівень її витрат, то рівень послуг, які надаються населенню, міг би бути значно вищим.
— Якщо ми візьмемо всі гроші, які пішли, в тому числі й із державного бюджету, в Київ, Харків, Донецьк та Львів — під організацію Євро-2012, то матимемо дуже велику суму. Ми очікуємо, що ці витрати будуть акселератором загального економічного розвитку цих регіонів, — говорить голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський. — Якщо підійти формально, то, незалежно від того, де ми живемо, ми повинні мати однаковий соціальний стандарт — освітні послуги, медичні тощо. Але в нас система дуже викривлена. Наприклад, зарплата — це не основний дохід, який отримують люди. В кращому випадку зарплата складає 50—60%. До кризи в західних областях рівень доходів був вищим, ніж в індустріально розвинутих областях, але якщо дивитися по зарплаті, то вона у східних регіонах була вищою, ніж у західних. І зараз, якщо взяти зарплату й додати до неї грошові перекази від мігрантів, то ситуація буде значно відрізнятися.
В усіх розвинених країнах основу держави складає середній клас. На жаль, нам ще далеко до формування такого кістяка, і це показують дослідження. На думку аналітиків, окрім відповідного майнового та освітнього рівнів, які мають бути присутні у представників середнього бізнесу, до уваги потрібно брати й громадянську активність — здатність організовуватися, незалежно від партійної приналежності. Тобто самостійність, яка починається з майнової незалежності, має вилитися в соціальну поведінку.
— Це стосується питання освіти, зайнятості, а також включення в соціальні мережі. Мають бути умови, щоб кваліфіковані спеціалісти могли проявити свою громадянську активність, наприклад, на підприємстві. Але якщо підприємство належить підприємцю-депутату, то важко говорити про політичну чи соціальну активність працівників. І це теж створює проблему для розвитку середнього класу, — переконаний Ігор Бураковський.
Фахівці наголошують на приналежності представника середнього класу до «нації Інтернету». Якщо з кожним роком кількість інтернет-користувачів в Україні збільшується, то залишається розрив між освітнім рівнем та рівнем доходів.
— У нас освітній ценз не співпадає з майновим, тоді як у розвинутих країнах цієї проблеми немає. Представники середнього класу повинні мати самосвідомість, а це дуже значна проблема. В нас підприємці, бізнесмени — це одна група зі своїми інтересами, а лікарі та вчителі (бюджетна сфера) — інша. І влада їх дуже часто намагається зіткнути лобами, — говорить Максим Борода. Офіційні дані ООН свідчать: якщо людина заробляє менше 14 доларів на день, вона вважається бідною. Тому про формування середнього класу важко говорити: для цього держава має зробити зусилля.
