У Миколаєві пройшла міжнародна наукова конференція «Астрономічні дослідження: від ближнього космосу до Галактики», присвячена 190-річчю Миколаївської астрономічної обсерваторії.
В Україні — близько десяти основних астрономічних установ. Така багата спадщина дісталася від Радянського Союзу. Серед провідних — Кримська астрофізична обсерваторія, Головна астрономічна обсерваторія в Києві, Радіоастрономічний інститут у Харкові та Миколаївська обсерваторія. Є обсерваторії при Харківському, Київському, Одеському та Львівському університетах.
Чотири роки тому Національна комісія України у справах ЮНЕСКО внесла обсерваторію в Миколаєві до переліку 11 об’єктів, які можуть претендувати на включення до списку світової спадщини ЮНЕСКО. За право бути в цьому попередньому каталозі змагався 1371 об’єкт у 157 країнах.
Про унікальність і напрацювання обсерваторії в Миколаєві ми розмовляємо з науковим секретарем Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» Жанною ПОЖАЛОВОЮ.
— Унікальність нашої обсерваторії полягає в тому, що вона є однією зі старих наукових установ Південно-Східної Європи, які збереглися до сьогоднішнього дня, — розповідає Жанна Пожалова. — Її було створено 1821 року як морську обсерваторію. Подібних установ у світі лише дві. Це знаменита обсерваторія Грінвіч в Англії, яка дещо старша за нашу, і Морська обсерваторія в США.
Наприкінці ХVIII століття війська Російської імперії вийшли до Чорного моря. Морякам доводилося освоювати невідому акваторію. Основна складність морської навігації цього часу — орієнтування за зоряним небом. 1816 року головним командиром Чорноморського флоту було призначено адмірала Олексія Самійловича Грейга. Він розумів, що без астрономічного забезпечення флот не зможе бути повністю боєздатним. Військовий губернатор вирішив побудувати в Миколаєві морську астрономічну обсерваторію. Місцем розташування став Спаський курган. Це найвища точка в Миколаєві. За декілька років було збудовано унікальну будівлю.
Протягом майже цілого століття Миколаївська обсерваторія забезпечувала мореплавців Чорноморського флоту картами. Тисячі штурманів вчилися тут методів визначення положення корабля за зоряним небом. Разом із цим провадилися й наукові дослідження.
— На різних етапах існування обсерваторії були різні завдання і досягнення, — розповідає Жанна Пожалова. — Наприклад, у період існування морської обсерваторії провадилися фундаментальні наукові дослідження. Перший директор Карл Кнорре був автором п’ятого листка карти неба Берлінської академії наук. Його спостереження виконані настільки точно, що згодом за допомогою цього листка було відкрито дві малі планети Флору та Астрею.
1912 року Морське відомство передало південну обсерваторію до складу головної економічної обсерваторії Росії, яка іменується також Пулковською. Установа стала «сухопутною».
Попри революції, Громадянську війну, в обсерваторії збереглися інструменти, майно та головні цінності — книгозбірня і музей. У них до цього часу зберігаються унікальні старовинні астрономічні інструменти — меридіанне коло та переносне вертикальне коло фірми Репсольда, колекція унікальних астрономічних годинників, виготовлених у XVIII—XX століттях відомими англійськими, голландськими, німецькими та вітчизняними майстрами, астрономічні книжки XVII—XIX століть і ще понад 80 інших експонатів.
У фонді книгозбірні зберігається близько 70 тисяч друкованих книжок, каталогів, наукових праць. В архіві є документи з моменту його заснування та до сьогодення.
— Після того, як на початку ХХ століття обсерваторія стала південним відділенням Пулковської обсерваторії, основним її завданням було виконання спостереження за зірками з метою створення каталогів, — розповідає науковий секретар. — Точність спостережень надала можливість нашій обсерваторії взяти участь у європейському проекті зі створення фундаментальних каталогів зірок. Це так званий проект карти неба. Наші каталоги були складовою частиною широко розповсюджених у XX столітті каталогів серії FK.
1992 року обсерваторія отримала статус самостійної наукової установи, а з 2002 року стала Науково-дослідним інститутом «Миколаївська астрономічна обсерваторія». Нині вона перебуває в підпорядкуванні Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації. Відтоді керівництву довелося шукати й освоювати нові наукові напрямки. Миколаївські астрономи почали досліджувати об’єкти близького космосу — це космічне сміття, штучні супутники Землі, астероїди, які зближуються з нашою планетою, метеори. Досягнення в цьому напрямку дали змогу працівникам обсерваторії сьогодні брати участь у національних програмах за системою контролю космічного простору.
— Інший напрямок, де нашій обсерваторії є чим пишатися, — це астрономічне приладобудування, — розповідає Жанна Пожалова. — Оскільки держава практично не виділяє коштів на оновлення устаткування, то ми почали самостійно розробляти, модернізувати й автоматизувати телескопи. І хоч наші інструменти невеликі за діаметром, але вони можуть самостійно спостерігати об’єкти близького космосу, які рухаються. Усі вони оснащені сучасними ПЗЗ-приймачами (приладами зі зарядовим зв’язком), вони керуються в режимі віддаленого доступу. Тобто спостерігач перебуває на робочому місці в адміністративній будівлі, а в павільйоні телескоп самостійно розкривається, настроюється й веде спостереження об’єктів за заздалегідь закладеною програмою.
Обсерваторія — це місце, в якому зірки стають ближчими, а космос, з одного боку, зрозумілішим, але з другого — ще загадковішим. Якщо ви підведете голову й поглянете в нічне небо, то зможете побачити «миколаївські зірки». Декілька малих планет Сонячної системи мають назви, пов’язані з людьми, сенсом чийого життя була Миколаївська обсерваторія. Наприклад, зірку за № 14339 названо на честь головного астронома Чорноморського флоту і першого директора Миколаївської морської обсерваторії — «Кнорре», а за № 7976 — на честь доктора фізико-математичних наук, директора установи — «Пінігін». І, звісно, місто Миколаїв має свою зірку, яку записано за числом 8141 і названо просто — «Миколаїв».
