Понад 200 учасників, 7 панельних дискусій, 20 майстерень і десятки історій успіху від громадських організацій — так лише в цифрах можна охарактеризувати масштабний міжнародний онлайн-форум «Життя на межі миру. Громадські ініціативи змінюють життя українських громад». Його організувала громадська спілка «Громадські ініціативи України» за підтримки міжнародних донорів-партнерів. Упродовж двох днів у режимі онлайн учасники та учасниці форуму разом із фаховими експертами, провідними спікерами, громадськими активістами з різних куточків України та за її межами обговорили актуальні проблеми, що хвилюють суспільство, виклики, що стоять перед громадськістю, а також спілкувалися про шляхи їх подолання. Географія заходу була представлена не лише українськими громадами, а й іноземними гостями з Польщі, Молдови, Німеччини, Данії, Великої Британії та Нідерландів.
За твердженнями українських соціологів, починаючи з 2013 року, громадські організації та волонтерські рухи стали одними з небагатьох інституцій, яким українське суспільство довіряє. І це закономірно, бо саме вони виявилися першими, хто надавав допомогу постраждалим учасникам Євромайдану, першим внутрішньо переміщеним особам, солдатам та добровольцям. У більшості кризових ситуацій, хоч у якій би сфері вони виникали, — повінь на заході чи пожежі на півночі і сході — саме громадські організації об’єднують суспільство та мобілізують необхідні ресурси на боротьбу з лихом. Навіть сьогодні, коли суспільство стикнулося з черговим викликом — пандемією COVID-19, громадські організації та волонтерські рухи підставляють плече владі. Та чи готова влада відповісти взаємністю?!
«ВИГРАЮТЬ КОНКУРСИ З ДЕРЖАВНИХ БЮДЖЕТІВ, АЛЕ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ВІД УЧАСТІ ЧЕРЕЗ СКЛАДНЕ ФІНАНСУВАННЯ»
Як відзначила міністр у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (2019—2020) Оксана КОЛЯДА, на сьогодні органи державної влади взагалі не мають підстав для налагодження співпраці з громадськими організаціями. Така взаємодія не передбачена українським законодавством, а механізм, яким користуються окремі відомства, підтримуючи статутні фонди недержавних інституцій, уже просто себе вичерпав.
«Із початком війни на сході недержавний сектор дуже активно включився в роботу. І, власне, можна проглядати їх еволюцію і розвиток до цього часу. Але тут постає питання: як влада розглядає ці недержавні інституції і їх діяльність? Чи можуть вони виконувати певні державні функції? Чи здатні використовувати їх кейси, послуги, досвід? І тут я хотіла би поділитися своїм досвідом, бо коли я очолила міністерство і почала спілкуватися з громадськими організаціями з окупованих територій та волонтерськими спільнотами, то виявилося, що в нашого міністерства, чи не в одного, були законні підстави працювати з ветеранськимиорганізаціями. Однак ми не мали підстав працювати на проєктній основі. І ми почали «лупати сю скалу», щоб вибити державне фінансування на діяльність громадських організацій. Досі держава фінансувала лише статутну діяльність організацій і не впливала на потрібні речі, які мали бути. Потім зіткнулися з тим, що ГО не хочуть брати гроші на проєкти, бо не готові за них звітувати. Адже досі система настільки забюрократизована, що бувають випадки, коли громадська організація виграє конкурс і отримує підтримку з державного бюджету, але відмовляється від участі через складне фінансування, яке просто нереально виконати. Тобто громадянський сектор змушений відмовлятися від співпраці з державою, яка не готова спрощувати механізми для взаємодії»
Водночас Оксана Коляда відзначила досить хорошу комунікацію між самими громадськими організаціями, коли центральні НГО, працюючи з аналітикою чи розробкою законопроєктів, враховують думку і головні проблеми локальних об’єднань і громад. У деяких регіонах громадські організації взагалі змогли об’єднатися між собою і згуртувати спільноту навколо себе. Вона наводила приклади, коли звичайні ініціативи, які розпочалися як проєкти, з часом отримали підтримку на рівні ОТГ, міст та областей.
«СЛІД ФОРМУВАТИ СПІЛЬНИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ»
Підсилив цю думку державний секретар Кабінету Міністрів України Олександр ЯРЕМА. Він додав, що в Українці вже є прецеденти, коли локальна організація не лише переростає в потужну платформу для комунікації собі подібних, а й стає соціальним підприємством, стримуючи до розвитку всю країну. Як приклад, чиновник навів ГО «Гармонію» з Вінниці, яка опікується людьми з інвалідністю. Вона зуміла побудувати інклюзивний простір, який став міським комунальним підприємством і на сьогодні не має рівних в Україні. Водночас голова «Гармонії» Раїса Панасюк свого часу запустила низку соціально інтегрованих ініціатив, які почали втілюватися на рівні всієї країни.
«Це хороший приклад того, коли не треба створювати додаткових державних інститутів, а підтримати ті міцні ініціативи, які є на місцях, — каже Олександр Ярема. — В прагненні бути справді демократичною країною треба формувати спільний порядок денний між органами державної влади та громадянським суспільством. Зараз ми з колегами працюємо над стратегією розвитку сприяння громадянського суспільства на наступні п’ять років. Це буде рамковий документ, який дасть можливість визначити болючі точки і зрозуміти, що слід зробити для того, щоб з’явилися нові конкурси, нові ініціативи, з’явилося регулювання в плані фінансування. Треба допомогти громадським організаціям стати більш сталими, особливо в контексті фінансів, створити довготривалий формат співпраці».
Він додав, що нині створюється багато молодіжних просторів, майданчиків для неформальної освіти, і Східна Україна, де за останній час з’явилося понад сотня таких майданчиків, є в цьому сенсі гарним прикладом. Такий розвиток дає поштовх для створення нових ініціатив.
«СИНЕРГІЯ РІЗНИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ НАС ЗІГРАЛА В ПЛЮС»
І справді, під час форуму окремим форматом роботи були майстерні, які окреслили широкий спектр напрямів, у яких працюють громадські організації, зокрема і на сході України. Тематика майстерень була розроблена таким чином, щоб максимально охопити всі питання, що наразі постали перед громадянським суспільством, і які можна ефективно вирішувати за допомогою впровадження різних ініціатив та проєктів недержавних організацій. Майстерні були присвячені вивченню інструментів організаційного розвитку, соціальній згуртованості та громадській безпеці, обговоренню молодіжних та волонтерських ініціатив, створенню платформи для фінансової незалежності, тенденціям розвитку медіа та сфери комунікацій, що дає можливість колишнім комунальним районним газетам перетворювати на медійні осередки сучасних громад.
«Криза» в перекладі з грецької означає «суд», і на цей суд як завжди виносяться певні питання. Вони є викликами для громадянського суспільства, і ми повинні відповідати так, щоб ці питання були вирішенні. В період кризи завжди є напруга між системою влади і громадянським суспільством. І це стосується всіх країн. Будь-яка держава в період кризи переживає певні обмеження або намагається обмежити людину з її правами і свободами. Системі завжди потрібен контроль, а людина досить неконтрольована структура. Тому громадянське суспільство це як імунна система в демократичній державі, яка надважлива під час кризи. Його налаштованість на захист прав і свобод є необхідною для того, щоб зрозуміти, що можуть бути різні форми відстоювання громадянського суспільства, яка, власне, і формує еліту. Справжня еліта — це інтелект, творчість і моральні чесноти. Ці складові повинні плекати в будь-якій громадській організації. Тоді їх навчаться слухати і чути, чути і нести відповідальність перед людьми
Яскравим прикладом цього стала ГО «Калина-Press», яку створила редакція газети «Сільські новини» з Троїцького Луганської області. На етапі роздержавлення їхня «геошка» стала порятунком для видання, бо дала змогу зберегти колектив та отримати нові інструменти, зізналася редакторка Марина ЖИВОТКОВА. Наразі в організації працює вже 32 людини з громади. Разом вони впроваджують проєкти, спрямовані на розвиток Троїцької ОТГ. Діяльність висвітлюють у газеті та на сайті, а читають замітки всією громадою.
«Із 2017 року ми реалізували вже кілька успішних проєктів. Наймасштабніший капітальний ремонт приміщення та оснащення ЦНАПу всім необхідним, який реалізовували за фінансової підтримки ЄЄ при підтримці Троїцької ОТГ, — розповідає Марина. — З останніх — толока з благоустрою і наш Троїцький Тато-Хаб, куди приходять батьки з дітьми для занять. Нещодавно для них організували фотогурток з азів фотографії. Тепер проводимо фотоконкурс і виставки найкращих світлин... Завдяки громадській організації ми зуміли акумулювати читацьку авдиторію, збільшити відвідуваність на сайті, зберегти і розширити колектив, адже частина співробітників працюють у ГО, але дописують або ведуть справи газети. Взагалі така синергія різних видів діяльності для нас зіграла в плюс. Крім цього, ми здобули солідний авторитет у громаді. Читачі звертаються до нас з проблемними ситуаціями, залишають свої пропозиції в скриньках, які ми розмістили в різних куточках ОТГ. На всі запитання даємо письмові відповіді в газеті і на сайті. Через це влада нас трохи боїться, але й поважає. Адже працюємо заради однієї мети — розвитку своєї громади».
«МІЦНА ДОВІРА ОДНЕ ДО ОДНОГО БАЗУЄТЬСЯ НА ЗНАННІ З ГУМАНІСТИЧНИМ АКЦЕНТУВАННЯМ»
Під час форуму спікери не раз зазначали, що саме завдяки інституції громадянського суспільства в Україні помітні серйозні зміни. Вони наводили приклади вирішення нагальних питань, що стосуються різних верств населення: внутрішньо переміщених осіб, ветеранів АТО/ООС, людей, які проживають на непідконтрольних уряду територіях. Український режисер Ахтем СЕІТАБЛАЄВ зауважив, що нині недержавні організації мають під руками чимало інструментів для того, щоб впливати на розв’язання суспільних проблем — різними методами. Для себе він обрав мистецтво, культуру, як дієвий інструментарій задля того, щоб ми відкривалися самі для себе і відкрили себе для світу.
«Сталість розвитку громадського руху суспільства, в якому ми живемо і про яке ми мріємо, на моє переконання, полягає в культурі — це один з ключових пріоритетів для розвитку. Адже саме культура відзначає свідомість, — розповідає Ахтем. — Якби кілька років тому ми запитали пересічного киянина, що він знає про кримських татар, то 8 з 10 відповіли б банально: це народ, який вважається населенням Криму, це пахлава, незрозумілі будівлі, самозахват землі, вони постійно чимось незадоволені тощо. Але саме «завдяки» трагедії, війні, яку ми переживаємо, обізнаність про кримських татар, про їхню культуру зросла. А перемога Джамали на Євробаченні заявила про кримський народ на весь світ. Знання українців про кримських татар із початком війни стало більшим. А пізнання одне одного викликає довіру і небайдужість...
Під час прокату кінострічки «Кіборги» ми зініціювали разом із фондом «Повернися живим» благодійний проєкт. Його зміст полягав у тому, що з кожного придбаного квитка 5 грн йшли до спеціального фонду. Зібрані кошти були розподілені між 100 родинами «кіборгів», саме тими, де виховуються малолітні діти. І саме завдяки цій акції я отримав так багато фідбеку — про довіру і небайдужість. Мені здається, що стала, міцна довіра одне до одного базується на знанні з гуманістичним акцентуванням. Можливо, саме це є тим фундаментом для майбутньої України і майбутніх українців».
«ТРЕБА ВЧИТИСЯ І ВЧИТИ»
Завершальним акордом дводенного форуму стала дискусія «Україна майбутнього: як захистити громадянські права і свободи в умовах постійного тиску». Під час неї йшлося про майбутній розвиток НГО в Україні й ризики, з якими їм доведеться працювати. Змістовний і повний аналіз ситуації виклав у своєму спічі український учений, релігієзнавець, філософ і громадський діяч Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ. Він назвав громадянське суспільство «корою головного мозку» всього суспільства, оскільки саме воно може впливати на різні процеси, надаючи мандат владі на виконання рішення, а й водночас вимагаючи від неї відповідей. Однак для цього, зауважив, треба вчитися і вчити. І не тільки представникам органів влади вступати в такий діалог, треба вчитися і представникам громадянського суспільства мислити як громадяни.
«Для мене ідентичність — це тотожність або, якщо краще сказати, відповідність, яка пов’язана з відповіддю на ті питання, які є в середовищі, і відповідальністю, яка є в нашому суспільстві. Тоді людина дійсно буде представником громадянського суспільства, — пояснює Ігор Козловський. — Нині ми переживаємо різні кризи: війна, окупація, анексія Криму, пандемія, економічна криза. Я додав би, що певною мірою існує і криза гуманітаристики, як «окупація» свідомості. В людей ще є наслідки минулого бачення своїх позицій, небажання втручатися в процеси, які відбуваються, які є дражливими, і очікування від органів влади, що вони щось мають робити, і ця минула тенденція досі присутня в нашому суспільстві...
Взагалі «криза» в перекладі з грецької означає «суд», і на цей суд як завжди виносяться певні питання. Вони є викликами для громадянського суспільства, і ми повинні відповідати так, щоб ці питання були вирішенні. В період кризи завжди є напруга між системою влади і громадянським суспільством. І це стосується всіх країн. Будь-яка держава в період кризи переживає певні обмеження або намагається обмежити людину з її правами і свободами. Системі завжди потрібен контроль, а людина досить неконтрольована структура. Втрата прав і свобод призводить до того, що людина втрачає сенси... Я пережив полон, два роки перебував у катівнях, і знаю, що обмеження свободи доходять до твоєї екзистенції. Це екзистенційні виклики до внутрішньої свободи. Я бачив людей, які втрачали цю свободу і зникали як особистості. Коли ми живемо в свободі, то не відчуваємо її ознаки. Тому громадянське суспільство це як імунна система в демократичній державі, яка надважлива під час кризи. Його налаштованість на захист прав і свобод є необхідною для того, щоб зрозуміти, що можуть бути різні форми відстоювання громадянського суспільства, яка, власне, і формує еліту. Справжня еліта — це інтелект, творчість і моральні чесноти. Ці складові повинні плекати в будь-якій громадській організації. Тоді їх навчаться слухати і чути, чути і нести відповідальність перед людьми».
Після завершальної дискусії відбулося ухвалення Резолюції учасників міжнародного форуму «Життя на межі миру. Громадські ініціативи змінюють життя українських громад». У ній висловлена пропозиція щодо залучення громадських організацій до проведення широкого діалогу та підтримки як на місцевому, так і на національному рівні, створення потужної мережі НУО та партнерських відносин між громадським сектором та органами місцевого самоврядування. Повний текст документа розміщений на сайті ГС «Громадські ініціативи України».
