У Будинку художника відкрилася велика персональна виставка відомого київського художника Геннадія Польового, приурочена до його 75-річчя. Часом здається, що художник зображує не реальну Землю, а якусь іншу планету — настільки вона несподівана і сліпучо прекрасна. Однак це, звичайно, не так, а вся справа — в умінні бачити і — що набагато важливіше — в умінні показати іншим. При цьому органна урочистість Карадагу (очевидно, улюбленого пейзажного мотиву художника) виявляється рівноцінним дещо жахливій казковості стовбурів старих верб або навіть витонченим зонтикам трав, які також здаються величезними і величними, тому що Геннадій Польовий дивиться на них знизу вгору і — крізь них — на повне зірок небо. Втім, приводом навіть не для милування, а для справжнього захоплення може стати не лише симфонічно-неозорий пейзаж, але і медовий щільник, написаний як найбільша дорогоцінність, або чотири блискучi червонi яблука. А соняшник (своєрідний герб-символ Геннадія Польового) став героєм цілої серії творів, у яких порушено все — історія і філософія, пристрасне захоплення красою світу і не менш пристрасне обурення з приводу постійної загрози їй небезпеки.
