Наталія БАСТУН, кандидат психологічних наук:
— Однозначної відповіді тут бути не може. Як обов’язкове носіння шкільної форми, так і повна відмова від неї має свої позитивні та негативні сторони. Психологічне значення уніфікованого одягу — це, по-перше, сигнал про належність до певної соціальної групи, по-друге, це — різновид ділового одягу. На вулиці шкільна форма «сигналізує» оточуючим про те, що ця дитина чи підліток зараз або поспішає в школу, або повертається з неї. У самому навчальному закладі її завдання — дисциплінувати, налаштовувати на серйозний лад. Сьогодні кожен навчальний заклад може вибирати колір і фасон форми. Тому форма — ще й сигнал про належність до того чи іншого навчального закладу. До речі, цю ж роль виконують спеціальні значки, емблеми, краватки та інші аксесуари.
За моїми спостереженнями, повернення до форми не в останню чергу зумовлено тим, що вона зрівнює школярів із сімей з різним рівнем матеріального достатку та культури. Це цілком природна людська потреба — виділити себе із оточення або злитися з ним — кому що подобається. І якраз одяг щодо цього дає багато можливостей. Наприклад, одягнувши у багатший і дорожчий своє чадо, можна послати сигнал про свою заможність. Ті діти, чиї батьки не можуть або не бажають брати участь у такому «ярмарку пихатості», нерідко почували себе ущемленими. Так що запровадження обов’язкової форми допомагає зрівняти учнів і, що важливо, пропагує культуру одягу.
