На носі — літні канікули. Мільйони школярів різного віку зітхнуть з полегшенням: нарешті можна рано не вставати, не готувати домашнього завдання, не хвилюватися перед уроками, не напружуватися на фізкультурі. Й ще багато таких «не». Але що ж тоді слід робити на канікулах, невже байдикувати? Психологи кажуть, що відпочинок лише тоді піде на користь дитині, коли буде добре продуманим та організованим — таким, що розвиватиме її, дасть нові позитивні враження та досвід. На жаль, далеко не всі батьки здогадуються про необхідність серйозно поставитися до відпочинку дітей: багато хто пускає ситуацію на самоплив, хтось перекладає відповідальність на державу — на організацію літнього оздоровлення дітей в таборах. До речі, уряд вже вніс на розгляд Президента проект Указу про «Організацію літнього відпочинку та оздоровлення дітей у 2008 році», тож суму коштів узнаємо згодом (влада Києва вже виділила на ці потреби майже 31 мільйон гривень). Але канікули — це не тільки табір, це й родинне спілкування, спілкування з друзями, поїздки в село, екскурсії... Часу — дуже багато. Психолог Тернопільської класичної гімназії Марія КВІЛІНСЬКА дає поради батькам, як використати ці три місяці життя з користю для дитини.
— Пані Маріє, наскільки діти втомлюються від навчання протягом року?
— За дев’ять місяців навчання діти дійсно втомлюються. Впливає й пора року — тепло налаштовує дітей на відпочинок, у когось — авітаміноз, діти втрачають енергію. Втома проявляється у в’ялості таких психічних процесів, як увага, пам’ять, мислення. Під кінець навчального року нерідко буває, що, аби зробити певне завдання, дітям потрібно залучити вольові зусилля. Тому відпочинок потрібен для всіх дітей. Особливо для дітей зі слабкою нервовою системою, хоча й для тих, в кого нервова система сильна — теж потрібен. Питання — який? Його необхідно вирішувати, виходячи з особливостей конкретної дитини. Є діти, яким більше користі дає спілкування з природою, ніж спілкування з товариством, оскільки спілкування з людьми їх втомлює.
Йдеться про дітей зі слабшою нервовою системою, для яких надлишок подразників сприяє перевтомі. Це діти меланхолійного типу темпераменту — повільні, задумливі, мрійливі. Вони люблять бути наодинці, відпочивати з книжкою, ніж в товаристві однолітків. Хоча такі компанії однолітків є дуже корисними саме для підліткового віку, коли діти більше часу проводять з ровесниками і менше віддають сім’ї, рідним. Але таке спілкування може нести загрози. Батьки мають звернути увагу на те, щоб оточення дитини було безпечним. Особливо улітку, коли багато батьків працюють, а діти залишаються вдома самі. Батькам потрібно знати, з ким товаришують діти, хто входить в компанію, в якій вони проводять вільний час (наприклад, у дворі), які цінності в того товариства. Добре, якщо там негативно ставляться до куріння, вживання алкоголю, наркотиків, натомість діти ведуть здоровий спосіб життя. Якщо в цій групі будуть позитивні цінності, то такий і вплив відбуватиметься на дитину. Але бувають й погані компанії, де дитина може навчитися курити, пити тощо. Зазвичай там є ватажок, на якого всі рівняються і мусять виконувати те, що для нього є цінністю, ідеалом і нормою поведінки. Тому батьки повинні слідкувати щоб оточення дитини було безпечним.
— Багато дітей, особливо в містах, зависають в комп’ютерних клубах, багато часу проводять перед телевізором. Що ви порадите батькам, діти яких вже стали залежними від цього?
— Відповідно до віку дитини є певні норми часу, який можна відводити на гру за комп’ютером чи перед телевізором. Як правило, час обмежується годиною. А для малих дітей — півгодиною. Тому що комп’ютер, окрім всього іншого, впливає на нервову систему дитини і теж приводить до втоми. Також від довгого сидіння за комп’ютером страждають очі, спина, дитина опромінюється. Та найголовніше, що вона відривається від реальності — й та потреба в спілкуванні, яка, наприклад, у підлітків є дуже вираженою, не має можливості бути задоволеною. Комп’ютер і телевізор мають приносити дитині користь, а не шкоду — допомагати навчатися, розвивати, розширювати світогляд, позитивно впливати на свідомість, а не програмувати на агресивні дії, як це може трапитися, коли дитина грає в агресивні ігри чи дивиться агресивні фільми. Відповідно, все згодом проявляється в поведінці. І телебачення, і комп’ютер не можуть замінити дитині людського спілкування. Тому що спілкування розвиває емоційну сторону людини: співчутливості, співпереживання, толерантності, тактовності, товариськості дитина може навчитися лише при спілкуванні з іншими людьми, в колективі, з ровесниками, старшими і молодшими за віком. Без цього досвіду дитина, коли виросте, не буде вміти це робити й губитиметься в різних життєвих ситуаціях. Такий досвід набувається лише у соціумі. Зрештою, сидіння перед комп’ютером чи телевізором — це не відпочинок. Відпочинок — це зміна діяльності, яка б дитину розвивала (можна більше займатися спортом), життєвих обставин (поїхати в табір, в село чи до моря) в залежності від її особливостей і, звісно, фінансового стану батьків.
Важливо, що коли батьки планують відпочинок дитини, вони не повинні забувати про те, що певний період часу має бути приділений для відпочинку в колі сім’ї. Це дуже важливий момент — аби дитина відчула, що вона є членом сім’ї, що її люблять, приймають, що з її думкою рахуються, що вона потрібна батькам, що вона є важливою. Бо коло сім’ї — це дуже потужна атмосфера для виховання, налагодження стосунків, тоді діти краще пізнають своїх батьків, а батьки — дітей. Це дуже цінний досвід, оскільки в майбутньому діти мають стати батьками, які виховуватимуть дітей, а модель поведінки візьмуть від своїх батьків. Головне — щоб в дитини не склалося враження, що ці три місяці дитина обтяжує батьків і що вони думають, куди її подіти: місяць одного табору, місяць — іншого, потім — в село до бабусі, а спілкування з мамою, татом стає дефіцитом. Хай на це спілкування піде не так багато часу, але воно має бути гармонійно проведеним — не важлива кількість, важлива якість.
— Багато батьків часто відвозять дітей в село до бабусь через те, що не можуть оплатити їм путівку в табір чи поїздку на море. Які можуть бути плюси і мінуси таких канікул?
— Відпочинок в селі може бути дуже добрим. Я говорила, що діти меланхолійного типу темпераменту потребують спілкування з природою, тваринами і відпочинку в таких місцях, де є менше подразників, наприклад, менше шуму. В селі дитина отримує інший досвід, який теж потрібен, щоб знати як виглядає корова, кізка, свійська птиця; що картопля не росте в сітці, а редиска не росте пучками... Тобто, корисно для загальної обізнаності. Не треба забувати, що відпочинок в сільській місцевості чи деінде має бути спланованим. Батьки повинні знати, що діти під наглядом, що діти дотримуються режиму дня, що вони правильно харчуються і що цей відпочинок не зашкодить здоров’ю. Також протягом цього часу батьки мають підтримувати зв’язок з дитиною: аби знати з її вуст, чим займається дитина, бути в курсі її досягнень, хвилювань. Батьки своєю поведінкою мають дати зрозуміти дитині, що вона є потрібною і що вони відвезли її в село чи в табір iз користю для неї. Дитина має бути мотивованою перед поїздкою: вона їде в село, бо там на неї чекають люблячі бабуся з дідусем, що там вона знайде собі нових друзів, добре проведе час...
Якщо ж дитину відвозять в табір, поїздку теж слід планувати. Перш за все батьки мають поцікавитися в дитини, чи хоче вона туди їхати. Бо є різні діти. Наприклад, діти з низькою адаптивністю в будь- яких нових для себе обставинах губляться, відчувають невпевненість. Їм важко звикнути до нового колективу, до нових правил життя, вихователів, обставин. Таку дитину потрібно додатково налаштувати на життя в таборі: розповісти про особливості, розказати про режим, умови життя. Загалом, в більшій чи меншій мірі, до цього всіх потрібно готувати. Це стосується навіть деталей, оскільки діти в таборі мають себе обслуговувати — щось попрати, прибрати у своїй тумбочці тощо. Якщо в дитини поїздка в табір не є першою, їй буде значно легше адаптовуватися. А для дітей з низькою адаптацією буде корисним, коли вони їздитимуть в один і той самий табір кілька разів...
— Три місяці відпочинку швидко сплинуть, і дітям слід буде знову збиратися в школу. Як допомогти їм знову включитися в навчальний процес?
— Необхідно, щоб за тиждень-два діти повернулися зі своїх поїздок в звичну атмосферу та обставини. Щоб знову зустрілися зі своїми друзями, однокласниками. Відповідно, говорити вони будуть про школу, пригадувати якісь моменти. Вони згадають про завдання на час канікул — хто що виконав, кому що потрібно зробити. Все це буде налаштовувати дитину на навчання. Звісно, що будуть сімейні покупки до школи — зошити, олівці, альбоми. Це теж налаштовує дитину на навчання. Дитина знову перегляне свої зошити, підручники, побачить, що їй потрібно для навчання в школі. Дуже погано, коли дітей привозять в останні дні серпня, бо немає часу на адаптаційний період, який є дуже важливим... Найважче налаштуватися на навчальний ритм наймолодшим школярам. Добре було б їм нагадати про школу, переглянути підручники.
Також було б корисним разом із батьками підсумувати відпочинок: де були, що побачили, що було цікавим, що цікавого вони дізналися, можливо, яку книжку прочитали. Коли діти приходять до школи, вони обмінюються такою інформацією — і дуже добре, якщо дитина має і може розповісти іншим щось цікаве. Погано, коли дитина не підготовлена до такої бесіди з однолітками: якщо її запитають і вона не зможе відповісти на таке запитання, це може її засмутити. Тому батькам треба вчити дітей підсумовувати всю свою діяльність (відпочинок — це теж діяльність).
Що стосується діток, які йдуть в перший клас, то було б дуже корисно, щоб перед навчанням батьки повели їх до школи, показали клас, в якому вони будуть вчитися, познайомили з школою, вчителем, подивилися різні приміщення, провели маленьку екскурсію — працівники школи, думаю, в цьому допоможуть. Це дасть дитині можливість налаштуватися на навчання, a все незнайоме її не лякатиме.
