Наскільки великою буває радість від народження дитини, настільки й гірким — усвідомлення того, що вона має відхилення в своєму розвитку. За твердженням медиків, 96 відсотків немовлят сьогодні з’являються на світ з певною патологією. У багатьох випадках присутня патологія нервової системи. Причини? Вони бувають різними. Починаючи від порушень на генному рівні й закінчуючи обумовленими соціально, серед яких — зловживання алкоголем та тютюнокуріння.
Сумчанка Таня Богатир — з тих, кому не пощастило від самого народження. Внаслідок пологової травми в неї була пошкоджена рука, й тоді ніхто не міг сказати напевно, яке майбутнє чекає на дівчинку. Адже шансів на відновлення нормальних рухових функцій практично не залишалося. Те, що зробили для Тані фахівці Сумського реабілітаційного центру, куди вона потрапила зовсім маленькою, можна назвати поверненням надії. Щоб максимально «розробити» руку, лікарі спрямували дівчинку на заняття музикою. Поступово, крок за кроком, у комплексі з іншими методами, ці заняття принесли користь. Зрештою — зумовили її життєвий вибір. Увесь час перебуваючи під наглядом медиків, Таня освоїла гру на домбрі, флейті, мандоліні та фортепіано. Зараз вона — студентка Сумського вищого училища мистецтв та культури. Музикотерапія допомогла дівчині настільки відновити праву руку, що тепер вона може нею писати, починала ж — лівою...
Історія Тані — це тільки одна з «історій успіху», яких на рахунку Сумського реабілітаційного центру чимало. Він розпочав свою роботу близько десяти років тому — завдяки ентузіазму та відданості головного лікаря Олени Шовкопляс. Саме вона, яка на той час працювала лікарем- неврологом у дитячій міській лікарні, згуртувала навколо себе батьків дітей-інвалідів та своїх колег, і невдовзі центр став окремою структурною одиницею в системі охорони здоров’я.
Комплексна медико-соціальна й трудова реабілітація має на меті допомогти дітям усвідомити себе як особистість і, наскільки це можливо, реалізувати себе. За майбутнє дитини тут починають боротися з перших днів її життя: найменшим пацієнтам Центру від народження не більше тижня. Відділення ранньої медико-соціальної реабілітації дозволяє забезпечити надання їм необхідної допомоги за активної участі матерів. Водночас, перебуваючи біля своїх малят, мами самі вчаться методам реабілітації: навичкам масажу та лікувальної фізкультури.
За час роботи головному лікарю Сумського центру медико-соціальної та трудової реабілітації інвалідів з ураженням нервової системи для дітей і підлітків Олені Шовкопляс не раз доводилося бувати за кордоном. З цілковитою певністю відзначає, що сумчани досягають аж ніяк не гірших результатів, ніж їхні іноземні колеги. «Звісно, у нас не все так яскраво й красиво: починаючи від приміщення й закінчуючи ремінцями, якими дитину закріпляють у спеціальному візочку. Але — й не так дорого».
Серед підопічних реабілітаційного центру — чемпіони України з інваспорту, здібні комп’ютерники. Загалом протягом року через реабілітаційний центр проходить до півтори тисячі осіб. Сумчани першими в Україні започаткували таку форму допомоги, якої немає в інших регіонах: при центрі діє виїзна медико-реабілітаційна бригада. За словами її керівника, заступника головного лікаря з лікувально-профілактичної роботи Ніни Гребенюк, до складу цієї бригади входять неврологи, психіатри, психологи, соціальні педагоги тощо. У багатьох райцентрах області вже створено й відповідні осередки для реабілітації дітей та підлітків з ураженнями нервової системи. Сумський реабілітаційний центр узяв на себе клопіт з навчання фахівців, які працюють з дітьми в сільській місцевості: забезпечує літературою, проводить для них курси підвищення кваліфікації. До речі, ніхто з колективу, який у зв’язку з переходом на державне фінансування (переоформлення документів та узгодження юридичних питань зайняло чимало часу) протягом кількох місяців залишився без зарплатні, не кинув роботи. Кожен добросовісно виконував свої обов’язки, не зважаючи на власний час... Мабуть, інакше й не можна там, де взяли собі за мету повертати людям надію.
