Хоч взагалі боротися за виживання постійно доводилося самому святу. Релігійні діячі досі не можуть вирішити для себе дилему — потрібно чи ні його відмічати. У ніч з 6 на 7 липня ченцям-очевидцям, за переказами, чувся диявольський спів, безчинний говір і бачилися ідольні ігрища. Цього ж дня церква відмічає і своє свято — Іоанна Хрестителя. Консенсус виявився можливим лише у назві свята — купальскі обряди разом з Івановим днем створили нове свято Івана Купала.
Щоправда, подивившись на те, як нині його відмічають в Україні (наприклад, як це було суботнього вечора в Пироговi), наші предки дещо б здивувалися тому, як давні звичаї «прикрашає» сучасність. У суботу найсміливішим виявилося підростаюче покоління, для якого стрибки стали непоганою забавою, в той час як їхнi батьки займалися черевоугодництвом і непомірним узливанням. Незабаром, щоправда, підключилися і вони. Стрибаючи через багаття, всі забули, що робити це потрібно разом зі своєю «половинкою», в іншому випадку «чаклунство» не діє. Не обійшлося тут і без драм — під час стрибка в багатті трохи не опинився мобільний телефон. Організатори ж гуляння все підкладали й підкладали дрова у багаття, і до кінця вечора черга на «атракціон» вже розтяглася на кілька метрів.
Але для незаміжніх дівчат у цей час настав час найголовнішої розваги. Ще задовго до настання вечора майже кожна особа жіночої статі здійснила ретельну прополку околиць місця проведення свята. В результаті ж деякі з вінків об’єктивно можна було виставляти як експонати флористичної виставки. До вечора ними із засвіченими в середині свічками прикрасилося озеро. Цікаво, що майже кожна дівчина завела на фоні давньої традиції нову — за «плавучістю» вінків спостерігали в основному з пляшками «Чернігівського» та «Оболоні».
Сама ж організація гуляння, варто відмітити, мало чим відрізнялася від класичного сценарію, детально викладеного в посібниках з етнографії. Було і прикрашене кольоровими клаптями тканини дерево «Купала». Під ним, як і належить, поселилася солом’яна лялька Ярила, лик якої потім спалили. Щоправда, дерева з місця на місце не переходили, та й параду домовиків, лісовиків і русалок також не спостерігалося. Можливо, відсутність містики і розсіяла традиційний страх перед купанням у цей день. Незважаючи на невпорядкованість водоймища, бажаючі освіжитися в прохолодній воді в Пироговi в суботу знайшлися. Хоч їх і неодноразово застерігали від цього співробітники МінНС, посилаючись на гірку статистику святкування — минулого року втопилися 52 людини.
Знайшлися бажаючі і пошукати трави, які володіють магічною властивістю. Хранителi народних традицій і вірувань розповідають, що зібрані цього дня рослини володіють найсильнішими цілющими властивостями: звіробій — для шлунку, буркун — від гіпертонії, м’ята заспокоює нерви, а полин поліпшує обмін речовин.
