Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Iз червоного — на «казенний» жовтий

Історична будівля в центрі Харкова змінює колір. Містяни обурені
24 липня, 2013 - 10:53

На очах харків’ян відбувається кардинальна зміна історичного обличчя міста. Цими днями в рамках реконструкції площі Конституції одна з найвідоміших міських будівель — червоноцегляний ломбард, в якому зараз розташовано Історичний музей, — радикально перефарбовують. З червоного, яким славетний будинок був з 1908 року і знайомий таким з дитинства кожному харків’янину, він сьогодні стає жовтий.

Окрім зміни кольору, змінюється вигляд будинку. До того боку, який спочатку був глухою тильною стіною, але з руйнуванням прилеглих будинків почав поступово виходити на площу, прибудовується скляна галерея з ліфтом для виставок і художніх експозицій. Проте прибудова не викликала такої хвилі обурення і протестів серед істориків і архітекторів, як штукатурка і перефарбовування стін.

«Це руйнування архітектурного пам’ятника! — впевнений Михайло Красиков, громадський інспектор з охорони культурної спадщини Харківської області. — Будівлю ломбарду було побудовано 1908 року за проектом Бориса Корнєєнко. Вона є пам’яткою архітектури зі своїм охоронним номером. Колір — така ж невід’ємна і важлива частина будівлі, як форма дверей і вікон. Змінювати її на свій розсуд не можна навіть президентові країни, оскільки закон вимагає беззаперечного збереження автентичності будівлі».

Перефарбовування будинку головний архітектор міста Сергій Чечельницький мотивував тим, що всі навколишні споруди — жовті, тому вся площа має бути в одній колірній гаммі. «Але ж є поняття «історичність»! — сперечається Михайло Красиков. — Є будівлі епохи класицизму, є — епохи модерну, їх по-різному будували, і колірні рішення пропонувалися різні. Тож цю різницю історичних смаків треба поважати, а не стригти всіх під одну гребінку, підлаштовуючись під уявлення нових господарів міста про «красу». Михайло Михайлович розповідає, що цегляний стиль був популярний в середині XIX — на початку ХХ століття, коли почався справжній «будівельний бум». «Починаючи з 1860-х років, коли було потрібно багато виробничих і громадських будівель, необхідно було будувати швидко, красиво і якісно, — пояснює експерт. — Виходило вигідно, оскільки «цегляний стиль» не вимагає штукатурки і фарбування. За допомогою декількох видів цегли створювалися надзвичайно мальовничі, об’ємні композиції. Різні майстри будували кожен по-своєму, наприклад, старі корпуси Харківського «Політеху». Проте ніхто не вибився з єдиної стилістики — виходив гармонійний ансамбль. Серед сучасних архітекторів пошана до праці попередників — дуже велика рідкість».

За словами архітектора Ігоря Лаврентьєва, питання про перефарбовування будівлі ломбарду не обговорювалося на містобудівній раді, коли торік затверджували загальний план реконструкції площі. Михайло Красиков упевнений, що відбувається грубе порушення 22 і 23 статей Закону України «Про охорону культурної спадщини». «Закон говорить, що не можна змінювати довільно зовнішній вигляд будинку. А тут — явне завдання шкоди історичному пам’ятнику. Будівлі «цегляного стилю», коли їх штукатурять, втрачають усе! Цегла перестає «грати» своєю фактурою, коли вона прилизана, замазана цим «жовтяком». Ще Достоєвський писав, що жовтий — це колір «казенщини», яка робить все однаковим. Мислення наших архітекторів — це повернення до тоталітарного минулого, коли все «інше» прибирають. Навіть індивідуальність будівель заважає. Це справжнє вбивство архітектури...». Михайло вважає, що все, що потрібно було зробити з будівлею, — це очистити столітню червону цеглу від червоної фарби, яку нанесли за радянськіх часів, і говорить, що компанія-підрядчик пропонувала цей варіант. Проте замовники навіть не розглянули таке рішення.

«На жаль, вже нічого не можна «відіграти назад», — коментує те, що відбувається архітектор Герман Тітов. — Це, звісно, варварство! Але на тлі того варварства, яке відбувається довкола, воно ще не найстрашніше. Архітектура втратила значно більше, коли, наприклад, зняли ковані ворота біля історичного музю і знищили цегляні стовпчики з башточками. Або коли до конструктивістської будівлі ліплять арочки! А тут — лише фарба, і її можна буде колись відмити. Я сподіваюся, що при тонкому шарі штукатурки кладка не перестане грати, не загубляться світлотіні. До того ж фарба оберігає стіни. І якщо не буде змазано або втрачено пластику фасаду, якщо в цеглу не віб’ють болти і не зіпсують остаточно, то нічого жахливого не станеться».

Проте обурені містяни збирають підписи під зверненням на захист будівлі ломбарду. Через депутатів було надіслано запити до Міністерства культури і до Харківської міськради. Михайло Красиков упевнений — якщо хоча б одного чиновника або архітектора покарають за пошкодження історичної будівлі, то це допоможе зберегти пам’ятки архітектури, що залишилися.

Олена СОКОЛИНСЬКА, Харків
Газета: 
Рубрика: