Навесні мало не всі говорять про авітаміноз — захворювання, що виникає внаслідок тривалої відсутності або недостачі в їжі вітамінів. Розпочну матеріал із того, чим, власне, закінчилася наша бесіда із завідувачем кафедри терапії №1 факультету післядипломного навчання Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, доктором медичних наук, професором Валерієм ВДОВИЧЕНКОМ. Як наголосив Валерій Іванович, поки людина практично здорова, такий напружений і перебудовчий період у житті, як весна, можна пережити, повноцінно харчуючись, тобто споживаючи щодня, якщо, звичайно, дозволяють фінанси, багаті на вітаміни продукти. Якщо ж людина має будь-яке хронічне захворювання (наприклад, бронхіт, ішемічну хворобу серця тощо), без полівітамінів не обійтися.
— Валерію Івановичу, як авітаміноз або гіповітаміноз себе виявляє?
— У когось це — втрата апетиту, комусь дошкуляє постійна сонливість, у когось починає лущитися шкіра, тріскають кутики губ (це так званий ангулярний стоматит, «заїди»), а взагалі візуальних ознак гіповітамінозу близько 20-ти. Щодо серйозних, то це, по-перше, подовження будь-якого захворювання у часі. Скажімо, запалення легень у людини з нормальним балансом вітамінів має минути за два тижні, а у хворого з гіповітамінозом триває місяць, а то й довше. Або, припустимо, рецидиви хронічних захворювань (наприклад, бронхіт) — можливо, рецидиву навесні й не було б, якби організм був повноцінно забезпечений вітамінами. Крім того, припустимо, дефіцит вітаміну С — це критерій ризику жовчокам’яної хвороби.
Нас, зазвичай, може турбувати дефіцит необхідної кількості вітамінів, отож такий стан правильніше називати гіповітамінозом. Навесні направду вміст вітамінів у продуктах харчування зменшується. Але, як з’ясували фахівці нашої кафедри, річ не тільки в цьому. Є країни, які мають свіжі фрукти впродовж цілого року — ті ж Сполучені Штати. Тим не менше, і в благополучних янкі відбувається зниження забезпеченості вітамінами весняної пори року. Чому? Бо гіповітаміноз виникає внаслідок перебудови обміну речовин, саме тому процес адаптації «зима — літо» дорого коштує організму. Крім того, перехід від зими до весни — це, як відомо, період епідемій грипу і гострих вірусно-респіраторних захворювань, і в період активізації цих захворювань виникає особлива потреба у вітамінах. Така підвищена потреба у вітамінах й створює їх дефіцит.
—Чи не зашкодить приймання комплексу вітамінів без рекомендації лікаря? Яким варто віддавати перевагу — вітчизняним чи все ж таки розмаїтим і доволі дорогим імпортним?
— Я вважаю великим відкриттям вітчизняної клінічної вітамінології «Ундевіт». Препарат створено понад сорок років тому. І навряд чи донині винайдено бодай ще один препарат, в якому було б настільки збалансовано співвідношення вітамінів. Наведу такий простий приклад: якщо набрати в один шприц вітаміни С, В1 і В2, вони, поки вводитимете «коктейль» хворому, зруйнуються. Я веду до того, що завдання полягає в тому, щоби не просто змішати вітаміни, а так збалансувати їх, щоби вони одне одного не знищували. Тепер щодо вашого запитання про безконтрольне приймання вітамінів. «Ундевіт» можна приймати навесні (2 — 3 місяці) будь-якому дорослому двічі на день по 1 драже і будь-якій дитині — 1 драже раз на день від лютого до травня і при тому бути спокійним, що препарат не зашкодить. Ще однією перевагою «Ундевіту» є його дуже помірна ціна, доступна абсолютно всім верствам населення.
— Невже всім тим розмаїттям овочів і фруктів, які в нас тепер уже є цілий рік, не можна забезпечити організм у достатній кількості «живими» вітамінами?
— Річ у тім, що це питання вивчає спеціальна наука. Оцінка вмісту добового раціону вітамінів — це спеціальне завдання, і його, повірте мені, вирішити неможливо. Бодай тому, що кожна людина харчується так, як їй смакує і як дозволяють фінансові можливості. Тобто універсальної формули для людства в сенсі добового вмісту вітамінів у продуктах харчування вивести нереально. Тому й винайдено загальну, збалансовану профілактичну дозу вітамінів для середньостатистичного громадянина. Я веду до того, що ми живемо нині в таких умовах, що неможливо покладатися тільки на милість природи і вміст гаманця.
— Чи можна зарадити собі тим, що виростити на віконечку кріп, петрушечку, зелену цибульку і в такий спосіб «підгодовувати» себе натуральними вітамінами? Недарма кажуть, що грузини довго живуть, бо перед тим, як споживати будь-яку їжу, буквально напихають у себе зеленню.
— Напевно, рецепт довголіття так просто пояснити неможливо. Я, наприклад, схиляюся до того, що однією з причин цього феномену є помірне споживання червоного виноградного вина. Тепер щодо зелені. Пучок зеленої цибулі аж ніяк не замінить вам добової дози вітаміну С. Без сумніву, у цьому пучку є певна кількість фолієвої кислоти та інших вітамінів. Але треба думати про те, що одне пір’ячко цибулі погоди не зробить. І я вважаю його дію на людину більше естетичною (бо вигляд свіжої зелені збуджує апетит), ніж лікувальною. Згадую свого першого вчителя — завідувача кафедри біохімії Богдана Антоновича Собчука, який запитував студентів, скільки, на їхню думку, треба спожити зеленої маси, щоб ліквідувати дефіцит вітаміну С? У відповідь лунало: «столова ложка», «дві чайні ложки», на що професор казав: «Фіру трави!» То для чого ж з’їдати цілу фіру кропу, петрушки, цибулі тощо, як достатньо випити одне драже — і ви позбудетеся цього дефіциту! Крім того, ми повинні взяти до уваги, що при наших дуже скромних статках аж ніяк не кожен може дозволити собі з’їсти щодня півкілограма яблук, лимон, три апельсини, чотири банани, півкілограма м’яса, два курячих яйця, 300 грамів свійського сиру тощо. Тобто теоретично, якби людина мала можливість забезпечувати себе кожен день цими продуктами, може, й відпала б необхідність у прийомі вітамінів. Через те ми й вимушені вдаватися до замісної терапії.
— Як ви, фахівець, ставитеся до соків, що їх пропонує споживачеві промисловість?
— Зверніть увагу: такі соки не псуються, а це означає, що в них є консерванти, що за своєю природою досить «агресивні». І якщо вони не дають зіпсуватися цьому продукту, то уявіть собі, як він має взаємодіяти з організмом. Від будь-яких свіжих соків є користь у разі споживання нормальної, адекватної вазі дози. Якщо говорити про свіжі соки, то не пийте цілої склянки — випийте половину.
— Мене особисто у прийомі вітамінів завжди пригальмовувало те, що це все ж таки хімія...
— Колись у нашому медінституті працював професор Туркевич — геній у галузі фармацевтичної хімії. Хтось із присутніх почав дорікати професорові, що він синтезує різні препарати — мовляв, доречніше вирощувати лікарські трави і тільки ними лікуватися. Тоді Микола Михайлович сказав: «Ви відкидаєте нас на 500 років назад. Скільки праці, скільки сліз, скільки крові вартувало виділити з рослин саме це активне начало — на це пішло сотні років. Це ж наше досягнення нині: ми знаємо, що спричиняє, наприклад, цингу — брак аскорбінової кислоти, знаємо, як синтезувати цю речовину, в яких умовах, як її змішати з іншими вітамінами, як зробити збалансований препарат і убезпечити людей від цього захворювання».
