У Криму зараз справжній бум у реконструкції курортів та багатьох туристичних об’єктів. І це своєчасно: вже кілька років поспіль кількість відпочиваючих і туристів на півострові зростає. Міністерство курортів, місцева влада Ялти, Алушти, Бахчисараю, Судака, Севастополя та багатьох інших гірських курортів реалізовують програму перетворення Криму на міжнародний курорт з цілорічним циклом лікування та відпочинку, для чого розпочато будівництво нових готелів та здравниць, реконструюються безліч музеїв. Загальна тенденція простежується у тому, що місцева влада і туристичні організації прагнуть, по-перше, продовжити термін функціонування туристичних об’єктів і забезпечити їхню роботу не тільки влітку, але і взимку; по-друге, полегшити і прискорити доступ туристам на об’єкти, що часто розташовані у важкодоступній гірській місцевості; по-третє, інтенсифікувати процес відвідування і «пропускати» за одиницю часу більшу кількість туристів з метою отримання більшого прибутку. Привертає до себе увагу те, що у зв’язку з цими процесами у багатьох місцях планується будівництво канатних доріг — на Ялтинську яйлу, на Чатир-даг, на Джуфт-кале (мис Бурунчак), на багато інших гірських точок, з яких, за задумом проектантів, відкриватимуться нові види на кримські пейзажі. У Криму готова вибухнути справжня «канатна» лихоманка: кожен хоч трохи гідний проект включає будівництво канатної дороги. Загалом у Криму сьогодні намічено до реалізації більше 10 проектів канатних доріг різних типів. І все це природно, і було б виправдано, якби проектування цих канатних доріг проводилося з урахуванням усіх екологічних, історичних та археологічних, естетичних, а також конфесіональних та етнічних вимог. Здавалося б, що ініціатори будівництва канатних доріг мають бути зацікавлені саме у тому щоб канатні дороги поліпшували привабливість місцевості та об’єктів для туристів. Але часто відбувається навпаки: канатні дороги проектуються, виходячи не з культурно-історичних, а виключно з комерційних міркувань, що викликає протести і місцевих жителів, і громадських організацій.
Так, сьогодні жителі й екологічні організації Ялти протестують проти будівництва канатних доріг на ялтинську яйлу, запроектовані з метою створення гірськолижного курорту. На їхню думку, як це видно з досвіду роботи вже існуючої канатної дороги на Ай-Петрі, це може призвести до втрати унікального природного об’єкта, оскільки, як правило, верхня станція канатної дороги стає джерелом сміття, а легкий доступ тисяч людей на унікальний екологічний об’єкт призводить до загибелі екосистеми.
Цікава склалася ситуація у Бахчисараї. ТОВ «Інтер» має намір побудувати тут канатну дорогу на Джуфт-кале. Звичайно, проект передбачає такий її варіант, щоб вона розпочиналася у найбільш людному місці — у селі Старосілля (Салачик) поблизу мису Бурунчак і проходила над найбільш примітними історичними об’єктами: Свято- Успенським монастирем, Зинджірлі- медресе, усипальнями ханів, стінами фортеці Джуфт-кале і закінчувалася на самому плато Бурунчак у фортеці. І все б нічого, якби спочатку ініціатори проекту зустрілися з фахівцями-істориками, вивчили історичні традиції народів, які населяли це місце, поспілкувалися з активом національно-культурних організацій караїмів, кримських татар, ченцями Свято-Успенського монастиря. Але справа у тому, що усі вони… дізналися про проект пізніше за всіх і тільки випадково: під час святкування 500-річчя Бахчисараю, де ці плани було ненароком озвучено.
Національна і релігійна громада караїмів, духовне управління мусульман, кримськотатарські національно- культурні організації, православна громада почали протестувати. Протести направляються вченим, органам влади, проектним організаціям, але усі бояться, щоб не було пізно: виконавець проекту вже отримав згоду Інституту археології України, місцевих органів влади. Свій протест-звернення до Ради міністрів Криму підписали представники міжконфесійної ради «Мир — дар Божий» — митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, настоятель Вірменської апостольської церкви Хачатур Геворкян, Голова духовного правління караїмів України Д. Ель, єпископ Об’єднання церков євангельських християн-баптистів Криму В. Юхимець, вікарій єпископа Одесько-Сімферопольської єпархії римо-католицької церкви в Україні настоятель Л. Ткачук, проповідник Німецької євангельсько-лютеранської церкви Е. Герко, та інші священики. У своєму зверненні вони пишуть: «Ми чудово розуміємо, що цей проект потрібен певним комерційним структурам, оскільки його реалізація може дійсно підвищити добробут окремої групи людей, але цей проект йде врозріз з національно-релігійними інтересами і загрожує збереженню культурно-історичної спадщини караїмів, крім того, суперечить прийнятій у світі концепції збереження стародавніх ландшафтних заповідних територій.
Даний проект також суперечить частині 3 ст. 5 Закону України «Про свободу совісті й релігійні організації», в якій записано, що «держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій... приймає до відома і поважає традиції і внутрішні установки релігійних організацій».
Служителі церков звертаються до уряду з проханням замість невиправданої реконструкції та будівництва канатних доріг «розробити довгострокову програму щодо відродження святинь трьох релігій, узгодити її з Міжконфесійною радою і затвердити на засіданні Ради міністрів…»
А у своєму зверненні до влади національно-культурні та релігійні організації караїмів, що вважаються спадкоємцями фортеці Джуфт-кале, пишуть: «Кримські караїми категорично заперечують будівництво канатної дороги, так як передбачувані дії суперечать історичним, культурним і релігійним традиціям. Виходячи із функції фортеці, крім брами, до неї могли потрапити тільки вороги і злодії, що рівнозначно проникненню у храм через вікно. Будівництво канатної дороги не враховує заповідний статус території, порушить унікальний ландшафт, що історично склався, і неповторну ауру перехрестя культур і релігій ісламу, християнства, караїмізму».
При найближчому розгляді проекту стає очевидною його неприйнятність. І справді, уявіть собі самопочуття ченців Свято-Успенського монастиря, над головами яких вісімнадцять годин на добу висітимуть кабінки з зацікавленими туристами, обвішаними фото- та кінокамерами, які знімають на ходу їхнє потаєне монастирське життя. Це призводить до профанації самої ідеї монастиря — тихого, усамітненого божого місця. З другого боку, як запевняє голова наукової ради караїмської громади Криму Юрій Полканов, саме таке розташування дороги над мусульманськими, караїмськими і християнськими святинями не тільки суперечить їх традиціям, але змінює всю концепцію екскурсійного показу цих об’єктів, наприклад Джуфт-кале. Забезпечуючи підняття туристів прямо у фортецю, канатна дорога полегшуватиме їм шлях і рятуватиме від підйому вгору, хоча він і не складає особливих труднощів, але при цьому туристи позбавляються багатьох шарів історичної інформації про Мар’ямпольську долину, про околиці Джуфт-кале, про об’єкти, розташовані внизу. До того ж, місце під канатними дорогами, як правило, відгороджується, щоб люди внизу не постраждали від випадкового падіння предметів з висоти. А це означає, що канатна дорога займатиме на місцевості не чотири порівняно невеликих відрізки — два термінала на кінцях і дві опори посередині, — як запевняють її ініціатори, але, як правило, жахливі паркани чи сітки обгороджуватимуть місцевість по всій трасі дороги, а це спотворить пейзаж, змінить сприйняття історичних об’єктів, перекроїть доступ до багатьох із них.
До того ж, на думку багатьох експертів, канатна дорога на Джуфт-кале просто не потрібна, тому що, крім, можливо, захоплюючого «катання туристів на канатці», не вирішує більше жодних проблем: як показує досвід, сьогоднішній екскурсійний маршрут з повільним підйомом, некрутими схилами цілком під силу і жінкам, і похилим людям, зате він відповідає усім історичним вимогам. А якщо є велике бажання побудувати канатну дорогу на Джуфт-кале, запевняють представники караїмської громади, то її можна було б побудувати з іншого боку мису Бурунчак — і так, щоб вона вела не у фортецю, а закінчувалася перед головною (Східною) брамою фортеці. У такому випадку вона б відповідала своєму прямому призначенню — полегшувала доступ туристам, але не порушувала б традицій і не ламала екскурсійний план.
