Провладні та опозиційні депутати Київради напрочуд дружньо ухвалили запропоноване міською адміністрацією рішення про створення плану зонування (зонінгу) території столиці. Київ буде розмежовано на зони, в кожній із яких встановлюватимуться окремі умови й обмеження для містобудування за принципом сумісності нового будівництва з уже наявними поряд спорудами.
Голова постійної комісії Київради з питань культури і туризму, опозиційний депутат Олександр Бригинець прокоментував так: «План зонування є необхідністю. Відповідно до чинного законодавства, саме зонінг є тим інструментом, який обмежує забудову міста, визначаючи, що дозволено будувати на певному місці, а що — ні. Київрада проголосувала за початок створення зонінгу, і сподіваюся, що його розробка розпочнеться якнайшвидше. Якщо він міститиме суттєві обмеження — це буде добрий зонінг. Якщо не суттєві й надаватиме забудовникам багато прав — поганий. Але він стане фактично єдиним серйозним документом, що обмежуватиме забудовників історичної частини міста».
СПОЧАТКУ — ГЕНПЛАН, ПОТІМ — ЗОНІНГ ТЕРИТОРІЙ
Водночас, за словами головного архітектора Києва Сергія Целовальника, зонінг можна приймати лише після того, як буде затверджено новий Генеральний план столиці, а в проміжку між затвердженням цих двох документів мають бути складені детальні плани територій.
Із цього приводу Олександр Бригинець висловив занепокоєння: «Сьогодні, з погляду влади, не існує чинного Генплану, бо ухвалений 2002 року діє лише формально, тому що застарів і зазнав тисяч змін, а новий ще не затверджений». Щоб не гаяти часу, опозиційний депутат бачить вихід у прийнятті зонінгу до того Генплану, який є.
Між тим, гучні баталії навколо руйнування Подолу та Андріїівського узвозу стали можливими саме завдяки формально чинному Генплану, в якому міститься ефемерна норма про те, що в центрі столиці не можна споруджувати будинки вище ніж 27 метрів. При цьому законодавство передбачає процедуру, що допомагає цю норму обійти — за допомогою розробки історико-архітектурного обѓрунтування. Всі інвестори скандальних будівель, як законослухняні громадяни, дотримувалися букви закону. Якщо не брати до уваги морального аспекту, то з юридичного кожен хмарочос у центрі Києва побудований правильно: в усіх відведена земля, відповідно до законодавства узгоджені проекти, розроблені історико-архітектурні обґрунтування.
До того ж, як зазначив Олександр Бригинець, існує проблема невизначеності встановлених меж архітектурних пам’яток (а в Києві їх близько 300), забудову яких заборонено. Як наслідок, інвестори можуть отримати в користування фактично будь-яку земельну ділянку, попри її охоронний статус.
Отже, говорячи про проект нового Генплану Києва, опозиційний депутат визнав: «Усі пам’ятко-охоронні зони та історичну забудову зібрано у два цільних ареали. Тобто тепер існуватиме чітка межа, очевидна суцільна лінія, всередині якої розташована історична забудова, чого раніше не було». На відміну від попереднього Генплану, в новому — в розділі «Збереження та охорона історико-культурної спадщини» — вперше на схему нанесено всі види пам’яток, території заповідників, зони охорони комплексів пам’яток та об’єктів культурної спадщини.
За проектом Генплану, в середмісті не можна буде споруджувати будинки, що мають більше ніж дев’ять поверхів. Але, можливо, на тому ж історичному Подолі й цього забагато, оскільки на окремих територіях висотність не перевищує трьох-чотирьох поверхів. Зонінгом буде прописано регламенти для кожного кварталу чи мікрорайону — щільність забудови, функціональне призначення майбутніх ділянок, відсоток зелених насаджень тощо. В зонах історико-культурних архітектурних заповідників не може бути ані нового будівництва, ані навіть реконструкції — лише реставрація чи реабілітація, тобто виписуватимуться реставраційні завдання на кожен будинок, які погоджуватимуться з державним органом охорони пам’яток.
ВОЙОВНИЧІСТЬ — У ТВОРЧЕ РУСЛО
Спочатку розділять на зони територію центральних історичних районів — Подільського, Печерського та Шевченківського, де забудова найхаотичніша.
«У нас немає ресурсу, щоб покрити робочими групами відразу все місто», — повідомив головний архітектор Києва Сергій Целовальник, але запевнив, що після того як буде проведено успішний зонінг у центрі, настане черга решти районів.
«Центр Києва — це унікальні комплекси Софії Київської та Києво-Печерської лаври, забудови з великою щільністю пам’яток культурної спадщини, і водночас це найбільш затребувані території під комерційним кутом зору, — пояснила Ольга Рутковська, директор НДІ «Укрпроектреставрація», автор проекту реставрації Андріївського узвозу, яка нині триває. — А зусилля проектантів генплану останнім часом спрямовані на те, щоб максимально зберегти і реабілітувати цю територію як рекреаційну. Місто вже відчуло, що туристичний ресурс — це вагомий внесок до його економіки».
Андріївський узвіз — київський Монмартр, зона вернісажів на пленері, де постійно відбуваються культурні акції — навесні-влітку був «гарячою точкою», особливо після того як було зруйновано будівлі швейної фабрики «Юність» і стало відомо про наміри компанії «Еста», яка входить до холдингу Ріната Ахметова, побудувати на їхньому місці сучасний торговельно-офісний центр із підземним паркінгом.
Лише масові протести громадськості примусили інвестора відмовитися від проекту й створити Громадську палату експертної ради, яка повинна розробити концепцію культурного простору на цій території. До неї увійшли архітектор Петро Маркман, історик Михайло Кальницький, директор «Музею однієї вулиці» Дмитро Шльонський, громадський активіст Ігор Луценко, галерист Євген Карась, екскурсовод Владислава Осьмак, історик і філософ Мирослав Попович та інші небайдужі до збереження історичного середовища експерти.
Головне ж — було створено орган самоорганізації населення з вагомими функціями під назвою «Вуличний комітет «Андріївський узвіз». На прикладі цієї однієї вулиці кияни дійшли до стандартної в Європі концепції — використання середовища самим населенням, яке має право вирішувати, що розташовуватиметься по сусідству. Мешканці узвозу не лише організовані, обізнані про свої права й можливості, а й активно ведуть переговори з міською владою, підписавши з нею меморандум і захищаючи власні інтереси. Отже, можна очікувати, що проект зонінгу, який виноситиметься на громадське обговорення, тут зустрінуть з конструктивними пропозиціями.
«Громадськість столиці налаштована, я б сказала, войовниче щодо містобудівних проектів у середмісті, проте ми починаємо спільно знаходити найкращі варіанти розв’язання проблемних ситуацій, — прокоментувала Ольга Рутковська. — На Андріївському узвозі вперше влада застосувала вольові рішення, на які раніше не зважувалася, заборонивши будівництво навіть узгоджених об’єктів будівництва, комерційно дуже вигідних, які могли б споруджуватися цілком легітимно. Зараз у складі Генплану Києва розробляються містобудівні обмеження, що мають зберегти історичну спадщину. Слава Богу, ми ще спроможні це зробити».
