Уже цієї суботи в Національному музеї літератури, що в Києві, штурмовик із роти «Шторм» — Степан — отримає бронежилет. Який йому купили... любителі поезії Редьярда Кіплінга. Річ у тім, що вартість бронежилета було закладено у вартість тисячного тиражу нової «Книжки одного вірша» — «Синові» Р. Кіплінга в перекладі Василя Стуса, яку випустило у світ видавництво «Навчальна книга — Богдан». Таким чином, купуючи книжечки, покупці докладали свої кошти в спільну скарбничку на бронежилет для українського військового. До того ж кожен примірник містив на звороті палітурки чорний квадратик, який за площею якраз відповідав розміру частини бронежилета, оплаченого покупцем книжки. Так із тисячі книжечок і було «пошито» бронежилет.
«Почали серію «Книжка одного вірша» з видання книжок-метеликів із віршами Кіплінга минулого літа. Тоді було перевидано вірш «Хлопчина незухвалий», який і в часи Кіплінга використовували для збору коштів військовим. Тож і видавництво «Навчальна книга — Богдан» повторило цей досвід і направило половину коштів, уторгованих від продажів книжечки, на потреби родини загиблого солдата. Книжку-вірш «Синові» було видано восени й вирішено за його допомогою зібрати кошти й купити бронежилет, — розповідає Володимир Чернишенко, перекладач та ініціатор цієї книжкової акції. — На жаль, продажі не такі інтенсивні, як того хотілося б. Саме тому ми поки не можемо видати нову благодійну книжку — тиражі попередніх ще не розійшлися. Приміром, книжечки «Хлопчина незухвалий» та «Діти» (теж авторства Кіплінга) принесли родині загиблого військового десять тисяч гривень, але тираж ще не вийшов — видавець просто доклав свої гроші, щоб допомога надійшла вчасно й відчутно... Взагалі є ще чимало ідей для продовження бібліотеки «Книжки одного вірша», у того ж Кіплінга є багато чудових віршів на військову тематику».
Володимир Чернишенко розповідає, що вірш «Синові» вибрали для проекту не випадково. Найвідоміший поетичний твір Редьярда Кіплінга не просто є символом незламності людського духу, а й уособлює для українців опір системі. «Недаремно Василь Стус перекладав цей вірш у радянській тюрмі й надіслав у листі своєму синові. До речі, оригінал рукопису перекладача використано в оформленні книжки. Зовсім невипадково також книжку проілюстровано портретами хлопчика, а згодом юнака — сина Кіплінга, який загинув у бою під час Першої світової війни», — підсумовує Володимир.
