Здається, що сценаристам культових серіалів про «братків», «антибіотика» та іншу кримінальну наволоч не завадило б пройти стажування в ужгородських контрабандистів. Тут минулого тижня виник такий крутий сюжет, вигадати який людині не з кримінального середовища нереально.
Усе почалося минулої середи, 18 липня, із розісланого у ЗМІ прес-службою Чопської митниці повідомлення про те, що їхні словацькі колеги виявили на території приватної фірми професійно обладнаний підземний хід через українсько-словацький кордон діаметром 90 см і протяжністю майже 600 м, електрифікований, із рейками та вагонетками, якими вже було переправлено орієнтовно 20 тисяч блоків цигарок («День» писав про це у №125-126 від 20 липня).
Новина помітно схвилювала навіть звиклих до контрабандистських витівок закарпатців. Упродовж останніх років винахідливі ділки переправляли через кордон контрабанду на дельтапланах, повітряних кулях, надувних човнах, але щоб зробити підкоп під святая святих — державний кордон — та ще не десь у лісових нетрях Карпат, а в декількох десятках метрів від спостережної вишки прикордонників і в кілометрі від самої цитаделі Управління СБУ, та облаштувати у ньому надсучасне міні-метро — такого ще не було. Напевно, з цієї причини силовиків новина ввела у стан заціпеніння.
У пошуках свіжої інформації кореспонденти місцевих і столичних електронних і друкованих видань почали набридати прикордонникам та есбеушникам із запитанням: а де ж розташована станція «багов(тютюн)-метро» на українському боці, і хто її начальник? Стражі недоторканності українських кордонів та гаранти його безпеки лише відмахувалися. Сказати щось конкретне вони якщо й хотіли, то не могли, бо не спромоглися виявити місцезнаходження українського входу в контрабандистську підземку. Так тривало більше доби, поки в Ужгород не приїхали фахівці зі Східнословацьких водопровідних мереж і не тицьнули апаратом у те місце, де був початок транскордонного тунелю. Аж у п’ятницю, 20 липня, у другій половині дня прес-служба УСБУ у Закарпатській області нарешті повідомила, що «19 липня співробітники СБУ спільно з прикордонниками та працівниками міліції на околиці Ужгорода у підвалі одного з приватних будинків знайшли тунель, що проходить через українсько-словацький державний кордон. Тунель електрифіковано та обладнано рейками. Знайдено також вагонетки, за допомогою яких із території України до Словаччини незаконно переміщували сигарети. Під час обшуку оперативники знайшли речі і документи, що можуть свідчити про використання тунелю для незаконного переправлення осіб та предметів контрабанди через державний кордон України. 20 липня слідчими УСБУ в Закарпатській області за цим фактом порушено кримінальну справу за ч.2 ст.332 Кримінального кодексу України. Чинним законодавством за цей злочин передбачено позбавлення волі терміном від 5 до 7 років. Наразі правоохоронці встановлюють коло осіб, причетних до протиправної оборудки. Слідство триває».
І тут почалося найцікавіше. Звісно, журналістам найперше захотілося довідатися, хто є власником обійстя, де розташовано вхід у підземку. У пошуках більш конкретної інформації медійники нишпорили навколо будинку і «чіплялися» до суворих правоохоронців, які злетілися сюди. Однак якоїсь конкретики від офіційних осіб не було. Прикордонники вустами в.о. начальника Чопського прикордонного загону, начальника штабу підполковника Віктора ПОТЕТЕНІНА дещо деталізували відомості про сам тунель та власне безсилля вчасно його виявити. СБУ в особі керівника слідчого відділу УСБУ Антона ДУРНЕВИЧА все спілкування з пресою звело до загальних фраз на кшталт того, що триває слідство, і в його інтересах добуту інформацію наразі не варто розголошувати. Паралельно поширювалися чутки, що це ніякий не новопроритий тунель, а фортифікаційні ходи, які облаштовано для кулеметників ще у часи... Першої світової війни.
Більш балакучими наші силовики стали після того, як їхні словацькі колеги впродовж вихідних розповіли провідним словацьким телеканалам усе те, про що українські медійники намагалися довідатися від наших. Зокрема, Петер ШІМКО, керівник проекту системи фізичного та технічного захисту державного кордону Словаччини з Україною, уточнив, що «тунель споруджено надзвичайно професійно. Технічні засоби, що використовувалися, спосіб реалізації, навчання, матеріально-технічне та фінансове забезпечення були надзвичайними. Це не старий тунель, а однозначно новоспоруджений — його стіни оброблено пластиком, підсиленим сталевим армуванням». Інженер гірничої справи Міхал ВОЗНЯК, якого один із словацьких телеканалів залучив як експерта, також наголосив, що будували тунель недавно, причому робили це фахівці за допомогою спеціального обладнання. Ці телесюжети бачили тисячі закарпатців.
Довго не було й інформації про власників та жителів цього будинку. Лише з неофіційних джерел журналісти довідалися, що 2004 року ділянку на вулиці Запорізькій, яка прилягає до держкордону, Ужгородська міськрада виділила кільком співробітникам Служби безпеки. Безкоштовно, за особливі заслуги перед Батьківщиною. Ту, де знайшли вхід у контрабандний тунель, згодом начебто було продано. Нині у будинку ніхто не проживає, а його власник давно перебрався до Білорусі. Дім навіть не оформлено у БТІ. На словацькому боці на місці тунелю у той час був розкішний сад. У 2009-му в Ужгороді на пустирі виріс будинок, а на словацькому боці вирубали дерева.
Коли господар будувався, сусіди дивувалися — він довгий час вивозив звідти землю КамАЗами. Думали, що копає басейн. Будівельники, що нині працюють поруч, часто бачили, як до будинку під’їжджали мікроавтобус та легковики. Прізвище людини, яка тут була найчастіше, вдалося дізнатися у правоохоронців — це відомий в Ужгороді бізнесмен і меценат, власник торгово-готельного комплексу «Круїз», удостоєний півроку тому головою ОДА О.Ледидою найвищої нагороди краю — знаку «За розвиток регіону». Зараз він перебуває за кордоном. Не виключено, що в тривалому круїзі... Місцеві дітлахи також розповіли журналістам, що знають «круїзного» дядька Василя, який приїздив сюди на джипі по два рази на тиждень, і що бачили «бусики», завантажені коробками з цигарками.
Просто щиро дивуєшся, як увесь цей гармидер (масштабні землерийні роботи із застосуванням спеціальних машин, регулярний приїзд вантажівок) впродовж кількох років не помічали розквартировані поруч прикордонники. Або ж як оперативники спецслужб не відшукали джерело інформації навіть в особі всюдисущих і всезнаючих підлітків. Зрозуміло й те, що без столичного «прикриття» навряд чи закарпатські контрабандисти самі наважилися б на таку ризиковану авантюру. Найімовірніше, має рацію ветеран журналістики Ярослав ГЛАГОЛА, що «це свавілля та безкарність силовиків є нормою українського суспільства. А народ дивується: як це під самим носом у спецслужб два роки функціонував нелегальний тунель? Функціонував, бо дуже добре та професійно охоронявся! Охоронявся, як сказав журналістам один прикордонний чин, з допомогою спеціальної техніки, тепловізорів тощо. Так, ця нелегальна «переправа» саме охоронялася силовиками, бо два роки не помічати під носом КамАЗів» із сигаретами неможливо. Керівництво СБУ має зробити з цього висновки та докорінно змінити підходи в оперативно-розшуковій роботі». Якби ж то...
Окремо слід сказати про поведінку у цій ситуації працівників Управління СБУ у Закарпатській області. Працівник цієї структури, з порушенням чинного законодавства, нахабно перешкоджав роботі власкора телеканалу «1+1» Наталії Зотової. Під час підготовки редакційного завдання він брутально вирвав із рук журналістки мікрофон. Щоправда, після її заяви у міліцію мікрофон повернули та вибачилися. Власкора «Урядового кур’єра» Василя Бедзіра, який півдня чекав під будівлею Управління в очікуванні обіцяного йому прийому, через кілька годин відфутболили без усяких навіть формальних пояснень. На моє особисте письмове прохання про зустріч із компетентною особою ввічливо відповіли відмовою. Зауважу, що ці факти досі так і не стали предметом розгляду правління обласної організації Національної Спілки журналістів України. Чи не тому, що у її лавах теж є немало осіб, яким ближчою є контрабанда, ніж журналістика?
Наразі СБУ провадить слідство, по закінченні якого пропонує відразу підірвати або затопити цей об’єкт, який міг би стати окремою темою для популярної телепрограми «Екстрім Інжінірінг» на каналі «Дискавері». Однак зрозуміла квапливість силовиків навряд чи сховає усі кінці у воду. Словаки не виключають, що цей тунель, який, за попередніми і дуже приблизними підрахунками їхнього міністра фінансів Петера Кажіміра, завдав держскарбниці від нелегального ввезення цигарок прямих збитків на 50 млн євро, був не єдиним. І транспортувалися ним з України не лише цигарки. Перелік контрабандної логістики, причому в обидва боки, може бути вельми цікавим: зброя, наркотики, донорські органи, нелегальні мігранти, культурні цінності та історичні реліквії, засоби для здійснення терактів. Чи наважиться хтось із високопосадовців переконливо розвіяти морок підозри в українському кінці тунелю?
