Лілія ПУСТОВІТ
З боку організаторів досить ризиковано було саме з колекції Пустовіт розпочати покази — дуже високу було спочатку поставлено планку, до якої, слід визнати, так мало кому і вдалося наблизитися. Це, безумовно, одна з найбільш стилістично цілісних, естетично виразних і бездоганно виконаних колекцій «Сезонів». При тому, що дизайнер наче навмисно обмежує себе в засобах. Наприклад, у виборі кольору. Приглушений бордовий, синій, бежевий, бузковий і домінуючий — чорний. Але найменше він асоціюється з чим-небудь мішкувато невиразними або, навпаки, — обтягуючою уніформою звабниць. У Пустовіт чорний колір діє магічно завдяки об’ємним деталям, асиметричному крою, поєднанню різних фактур і різних культур. Ну хто б з модниць у здоровому глузді зважився одягнути шаровари? Та ніхто. А ось чорні брюки від Пустовіт, стилізовані під шаровари, — напевно кожна. Причому, в них дивним, тільки доступним Лілії чином, поєдналися елементи українського і китайського національного одягу. А ось пояси дизайнер не стала робити «під когось». Вона поїхала в Подільську і Буковинську глибинку і відшукала пояси, виготовлені народними майстрами на початку минулого століття. В цілому, етника в чистому виді, але як це приголомшуюче сучасно і як доречно під музику DG Derbastler.
Олексій ЗАЛЕВСЬКИЙ
Свою другу колекцію поспіль Олексій із завидною завзятістю називає «Потвори», що, певно, має нагадувати нам про авангардну розкутість дизайнера, чиї витвори для обивателя незрозумілі і шокуючі. Але коли так, то назва ця — не більше ніж пуста фраза. Колекція Залевського цілком комерційна і цілком буржуазна. Ну а про пустотливу юність нинішніх респектабельних громадян обох статей нагадує хіба що підв’язка від жіночого пояса на діловому костюмі та відданість одягу в минулому екстремала Олексія Залевського, який своїм логотипом щедро «розписав» трикотажні светри та брюки. Вельми, потрібно сказати, симпатичні.
Федір САВЧЕНКО
Ця колекція — подвійний дебют. Самого дизайнера в «Сезонах» і торгової марки «Азард», для якої колекцію і було створено. Дуже мило, цілком професійно, але при цьому всього лише черговий переспів на тему фільму «Римські канікули» і Одрі Хепборн, чий світлий образ уже вкотре надихає дизайнерів. Втiм, Федору таки вдалося здивувати публіку — хутром... хом’яка, з якого пошито курточки і навіть пальта (а на одне, між іншим, потрібно від 60 до 90 шкiрок). В иглядають вони досить стильно, можна сказати, демократично і підкреслюють одну своєчасну думку: хутро давно перестало бути символом розкоші і багатства. Хутро — це просто матеріал.
Ганна БАБЕНКО
Яскраво, строкато, блискуче і на рідкість сумбурно. Спроба з’єднати м’яку жіночність і жорсткий емансипований стиль призвели до надмірності, перевантаженості кожної моделі. Якщо вже металева застібка-блискавка, то скрізь — від корсетів до спідниць, якщо розріз на сукні — то не один, якщо ботфорти — то ноги оголені ледве чи не до талії, якщо вже аксесуари, наприклад, брошки-павуки — ті неодмінно блискучі. Iз тканин дизайнер віддає перевагу тому, що найяскравіше і багатше виглядає: вельвет, букле, шовк, натуральна шкіра, оргазма. Проте стиль від Бабенко незмінно користується попитом. Як кажуть, нарядно жити не заборониш.
Оксана КАРАВАНСЬКА
На її думку, мода ось вже кілька років не приносить нам нічого нового, а тому потрібно просто милуватися красивими образами, силуетами і просто хутрами, тканинами, вишивками. Що ж, Оксана може собі це дозволити: у неї відмінне почуття кольору і пропорцій, до того ж вона дуже дотепний конструктор, тому їй немає необхідності ховатися за «тренди», «актуальні кольори» і тому подібні рятівні для багатьох ширми. Як завжди, колекція була дуже велика, і, як завжди, в ній була велика кількість ідей і образів. Але було і щось спільне. І «дівчина ковбоя» в довгій спідниці, з широким поясом і в капелюсі, і цілком «бельгійське» пальто з імітацією білою тасьмою всіх зовнішніх швів і технологічних особливостей пошиття; і пальто з нашитою зверху «серветкою», вишитою хрестиком; і навіть абсолютно французький чудовий жакет, тканина якого на спині була задрапована в троянду — всі вони, як і інші моделі, несли в собі чарівну і незмінну для творчості Караванської стилістику Східної Європи.
Фірма «СОЛАНЖ»
Дебютувала минулого року i цього разу вже виглядала цілком на рівні інших учасників «Сезонів». Дещо зайвою, щоправда, була театралізована «передісторія» показу», та й сама колекція була дещо переобтяжена — відчувалося, що дизайнери хочуть показати максимум можливого. Проте самі моделі були дуже цікаві. Однаково вдалими були і плаття, і костюми, і верхній одяг, але, мабуть, найбільш вільно виглядав трикотаж, особливо прості в’язані «сітки», що декорували светри чи доповнюючі ансамблі.
Роксолана БОГУЦЬКА
Дозволила собі трохи відступити від добровільно прийнятої аскези, допустивши в колекцію крім шкіри, шиті і в’язані речі. Джерелом натхнення її колекції, цього разу, як і у багатьох в цьому сезоні, стала українська етника, а точніше, гуцульське мистецтво, що виділяється самобутністю навіть на фоні строкатих українських субетносів. На жаль, такий багатий матеріал відбився в колекції якось тьмяно і, головне, формально. Куртки, що комбінують шкіру з хутром, шкіряні пальта із суворим геометричним орнаментом і в’язані светрі, можливо, дійсно були виконані з урахуванням гуцульських кольорів або елементів декору, але за силуетом, конструкцією і, головне, за духом залишилися цілком сучасними, міськими і буржуазними. Однак збереглися і кращі якості колекцій Роксолани: чудова якість обробки шкіри і замші, а також складна технологія фарбування хутра, результатом чого стала, зокрема, малинова норка.
Ольга ГРОМОВА
Багато моделей з її колекції цього разу можна носити не тільки вночі, але і вдень. Для «передвечірнього» часу дизайнер запропонувала досить дотепне і досить вдале поєднання англійського і французького стилю. Твіди, шкіряні рукавички і кепки, а також щільні в’язані светри, англійські брижики, шерстяні смугасті панчохи і гольфи на шкіряних підв’язках, а також брюки з «матроською» застібкою, виконані настільки витончено і скомпоновані так, що виглядають не менш еротично, ніж будь-які шовки і шифони зі сміливим декольте. Проте не введуть в оману мереживні панчохи і, як завжди, суперсексапільне, спеціально зроблене, взуття: високі чоботи і напівчобітки на височенних блискучих каблуках-спицях. Ну, а у вечірньому блоці не залишилося нічого англійського — як завжди, все чорне, супервідкрите, гранично коротке і дуже провокаційне.
Олена ВОРОЖБIТ і Тетяна ЗЕМСЬКОВА
Рухаючись далі шляхом «очищення» ліній і конструкцій, дизайнери представили дуже просту і герметичну колекцію. Такий постмінімалізм, ускладнений тим, що це не кидається в очі. Прості прямі сукні, широкі брюки, довгі спідниці із заходом, светри. Золотистий твід і трикотаж, чорна і червона шкіра, небагато білого і сірого — ось, мабуть, і все. При цьому колекція Ворожбiт і Земськової була, мабуть, найпрет-а- портешною в класичному, якщо хочете, буржуазному значенні цього слова. Це означає, що нормальні люди спокійно можуть все це носити кожного дня, не ризикуючи привернути до себе зайву увагу і одночасно будучи гарно одягнутими.
Олександр МОНЯК
Вiн постійно живе або, принаймні, прагне жити в казці — тільки потрібно зрозуміти, в якій і, головне, навіщо. Судячи з назви колекції — «5 soldi» — і тому, що дизайнер вийшов на поклін із золотим ключиком у руці, цього разу мова йшла про Буратіно. Мабуть, у моделях при бажанні можна було вгледiти якусь схожість iз численними героями цієї густонаселеної типажами історії, але суть колекції точно повинна бути в чомусь іншому. Відірвавшись від історії, можна було помітити досить цікавий трикотаж. Особливо порадувало — щоправда, на жаль, неповий — розвиток теми «одноруких бандитів»: светрики з трьома сімками, вишеньками та іншими значками гральних автоматів.
Віктор АНІСІМОВ
Його колекцію можна описати як хороший комерційний проект (яким вона, власне, і є). Тематика — як завжди, військова, в цьому сезоні дуже актуальна (аксесуари: справжні та підробні льотчицькі шоломи і військові ранці). Фон — чорний, в міру (але все ж досить) трансформерський. Основні акценти: брюки клоунського крою, прямі і досить широкі, але з дуже низькою матнею, через що широко крокувати неможливо (до них дуже пасувало спеціально розроблене для колекції взуття — черевики чоловічого фасону з дуже довгими і вузькими клоунськими носами). Винахідливий трикотаж, цілком гідний торішнього Леніна і Че Гевари: карта оборони Сталінграда часів Великої Вітчизняної або взятий у квадратну рамку малюнок-схема людських ступень iз вказівкою точок акупунктури.
Марія та Руслан КОСТЕЛЬНІ
Дебютанти «Сезонів». Мабуть, головним досягненням у цьому році для них був власне факт створення і демонстрації колекції (це дійсно дуже непросто). Кажучи про колекцію, можна лише відзначити, що перевагу було віддано яскравій шкірі та її ефектному поєднанню з прозорим шифоном. Але необхідно сказати, що глядачі-ветерани «Сезонів», безсумнівно, пам’ятають, які дебютні колекції показували там сьогодні вже цілком маститі і улюблені модельєри. Середовище, безумовно, виховує, так що потрібно лише трохи почекати.
Олександр ГАПЧУК i БП «Столичний»
Мабуть, єдиний з дизайнерів створює одночасно як чоловічі, так і жіночі колекції, що цього разу дуже органічно доповнюють одна одну. Важко не помітити, що його чоловіки змужніли і подорослішали, зникла легковажність і навіть двозначність деталей. Вони віддають перевагу бездоганно скроєним костюмам в класичному стилі, але не бояться червоного кольору. Швидше, деяка (в тому числі — і сексуальна) загроза виходить від них. Проте їх, жінок, цим не збентежиш. Де ви бачили боязких пуританок в яскраво-червоних сукнях, та ще в поєднанні з глибоким чорним. Це — явно люди не з натовпу. Але навіть заради бажання виділитися вони не стануть жертвувати власним комфортом: дуже гарна молочно-біла серія, в якій поєднується затишний об’ємний трикотаж і м’яка вовна. Справжній «непомітний» шик.
Айна ГАСЕ
Сучасна мода вважає, що бідність — не вада, а вкрай романтичний стан. І якщо ви не шкодуєте грошей, щоб досягти довершеного образу, сміливо звертайтеся до колекції Гасе. Всі її «рвані» шкіряні спідниці та шкіряні ж гамаші, «куценькі» хутряні накидки та шерстяні пальта з ... короткими рукавами, спідниці з натурального хутра в поєднанні з прозорими легенькими блузками саме для вас.
Михайло ВОРОНІН
Колекція метра вітчизняної моди завершувала «Сезони». Що ж, це була, мабуть, не крапка, а жирний знак оклику. Михайло Воронін продемонстрував абсолютно новий напрям для його концерну — серія зручного елегантного чоловічого одягу для відпочинку, від спортивної до джинсів, від трикотажних костюмів для вихідного дня до курток: легких з тканин, утеплених на натуральному пуху і з обробкою з натурального хутра, однобічних і двобічних. Ну і, звичайно, який же показ від Вороніна без класики. Скажiмо, костюмів із м’яких тканин у стилі «модерн» (силует, що більш облягає, брюки трохи укорочені, довжина піджака зменшена) або елегантних вечірніх костюмів.
ЗАМIСТЬ ЕПIЛОГУ
Наприкiнцi ми поцікавилися у Олександри Кужель, чи згодна вона з твердженням, що у нас з’явилося багато цікавих дизайнерів, а індустрії моди, як і раніше, немає.
— Не згодна. Воронін — це вже індустрія. Фірма «Ріто», «Любава» — також. Найближчим часом, гадаю, Ганна Бабенко. Якщо п’ять років тому всi шили, ховаючись по квартирах, то сьогодні — це величезні майстерні наших дизайнерів. І не індивідуальні замовлення, а досить великі колекції готового одягу, які розкуповуються практично відразу після показів. Просто потрібно уміти відкрити очі...
