Луцьк отримав новий вокзал, але не поїзди
Новий вокзал в обласному центрі Волині днями відкрили з великою помпою, участю високих посадових осіб та духовенства, і він справді вражає своїм виглядом. Це сучасна споруда, фактично зведена на місці старої приземкуватої будівлі, котрій вже давно не личило носити звання «воріт Луцька». Прокладанню залізничної колії Луцьк завдячує російському імператору Олександру III, який перебував тут на військових маневрах влітку 1890 року. І з’ясував, що до повітового міста навіть нема залізниці. Він наказав негайно виправити це становище, і вже у вересні того ж року одинадцять верств залізниці було протягнуто до Луцька з містечка Ківерці, та від того Луцьк не став потужним залізничним вузлом. На Волині цю роль відіграє місто Ковель, та й навіть через Ківерці проходить більше поїздів, ніж через Луцьк... Луцьк був і залишається тупиковою залізничною станцією, проте є і адміністративним центром області. Новий вокзальний комплекс обійшовся у 21 мільйон гривень. Оновлено не тільки приміщення, у якому надбудовано третій поверх, замінено мережі водопостачання та каналізації, електромережі, але й абсолютно змінився інтер’єр. Новий вокзал пристосований для потреб неповносправних людей, водночас змінила свій вигляд і Привокзальна площа. Проте не так давно були спроби... відмінити поїзд, який сполучав Луцьк з іншими містами Західної України через нерентабельність. Хоча насправді квитки на потяг «Ковель — Чернівці» не можна було придбати, про що писав свого часу і «День». Волиняни відстояли цей поїзд, а залізничники навіть для експерименту пустили нещодавно інший — «Львів — Луцьк», котрий прибуває у ці міста за три години. Наразі усі інші поїзди, які заїжджають з Ківерець у Луцьк, виходять з Ковеля. Але потенційні пасажири вірять обіцянкам залізничників, що гроші на новий вокзальний комплекс було витрачено не марно, бо в майбутньому можуть відкривати і нові маршрути та поїзди, які наблизять до Луцька світ, повідомляє Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк.
У Мелітополі на виставці «О, Мацусіма!..» представлено фото, зняті «моноклем»
У виставковій залі Мелітопольського краєзнавчого музею триває фотовиставка керівника громадської огранізації «Кривбасфотоклуба» Андрія Самойлова з оригінальною назвою «О, Мацусіма!..» Публіці представлено 50 робіт, виконаних із застосуванням найпростішого об’єктива типу «монокль». Представляючи свою чергову виставку, автор зазначив: «Я новачок у світі художньої фотографії, хоча фотоапарат тримаю в руках із дитинства. На щастя, мені пощастило перехворіти багатьма типовими хворобами фотоаматора. Залишилося небагато: стара плівкова апаратура, стара прострочена плівка і знімки, на яких часом важко впізнати людей, неможливо розглянути подробиці та вловити історію, розказану там. Є техніка, непоказна на вигляд, що не залишає враження серйозності та професійності й не відрізняється високими технічними характеристиками і захмарною ціною. Ім’я їй «Монокль». Допитливий глядач часто зустріне це слово в літературі з історії фотографії. Там написано, що такими однолінзовими об’єктивами було оснащено камери-обскури (прабатьки першого фотоапарата). Епоха камер-обскур закінчилася на зорі позаминулого століття, а об’єктив «монокль» вижив і продовжує радувати око людини своїм пластичним малюнком, неповторною передачею повітря і світла». Спеціальних сюжетів для своїх моноклів криворізький фотомайстер не шукає. «Знімаю практично все: пейзаж, портрет, жанрові сцени, архітектуру. Монокль любить плівку. Цифра робить малюнок об’єктива сухим. Назви знімкам не даю. Вважаю, що вони заважають вдумливому глядачеві побачити свою історію в фотографії. Мені ж хочеться, щоб глядач став моїм співавтором, знайшов у знімках те, що автор і сам не побачив», — розповідає Андрій Самойлов. Назвою виставки послужив рядок з невеликого вірша японського поета Мацуо Басьо, повідомляє Володимир ДУМАНСЬКИЙ, Кривий Ріг.
Забіг «Осінь Донбасу» об’єднав три міста і кілька поколінь
На Донеччині, окрім передвиборних перегонів, завершився й забіг на 30 км «Осінь Донбасу». Цей маршрут не лише об’єднав три міста — Донецьк, Макіївку і Харцизьк, — на території яких проходив забіг, але й кілька поколінь. Так, учасниками забігу стали діти молодшого шкільного віку, підлітки, а також люди, старші 65 років. Дистанцію було поділено на дві частини: 30 км і 10 км. Першу не дозволяли бігти юніорам і людям, старшим 65-ти. Це вже 35-й щорічний легкоатлетичний забіг, у якому беруть участь усі бажаючі з усього регіону. За словами організатора забігу, головного тренера Донецької області з легкої атлетики Тетяни КЛЕВАКІНОЇ, кількість учасників значно зросла. Так, скажімо, в першому пробігу взяли участь лише шість легкоатлетів, останніми роками це число сягало й 300. Цього року учасниками стали трохи більше 200 осіб. Приємно, що серед переможців у забігу на 30 км у віковій групі 60—65 років опинився читач «Дня» з Маріуполя, посол Миру ООН, заслужений донор України Валерій БАЖЕНОВ. Своїм результатом він не задоволений. Говорить, що торік показав значно кращий показник за витраченим на дистанцію часом. Валерій Баженов — неодноразовий учасник забігів і марафонів. Торік він брав участь у забігу «Гагарінські версти» на 4 200 км. Тільки цього місяця, окрім «Осені Донбасу», він узяв участь ще в трьох забігах — марафонах у Харцизьку, Сімферополі та БілійЦеркві, повідомляє Катерина ЯКОВЛЕНКО, «День», Донецьк.
