Самотня матір уже не безпритульна
Уже все підготовлено до прийому матерів із дітьми, якi потрапили в складну життєву ситуацію, в місті Дрогобич, що на Львівщині. Обласний центр матері та дитини, облаштований у колишньому приміщенні пологового будинку, за чотири місяці буквально підняли з руїн.
До слова, гроші на ремонт прийшли 29 грудня 2005 року, однак на Львівщині, добре розуміючи, що за два дні майже мільйон не освоїти, пішли «на випробування»: керівники Державної служби сім’ї, матері та дитини усвідомлювали, що слідом за доріканнями прийдуть представники перевіряючих структур, мовляв, чого це не використали кошти до кінця року? Однак ризикнули, пережили, викрутилися (як усе в нас водиться. — Авт. ). Тому нині тут є всі можливості перебути важкі часи 11 неповним сім’ям. Не лише дах над головою, харчування, а й допомогу спеціалістів отримуватимуть жінки та діти. Будь-якої хвилини можна буде закликати лікарів із пологового будинку, з яким центр розділяє лише довгий коридор. До того ж тут чергуватимуть психологи, соціальні працівники. Кожній матері передбачено виділити окремий номер із санвузлом, а відпочити можна буде в кімнаті, де встановлені телевізор, відеоапаратура, музичний центр та комп’ютер. При наявності бажання є можливість освоїти й нову професію — перукаря або кравчині. І загалом, є всі підстави сподіватися, що проживання жінки, починаючи зі строку вагітності сім місяців й аж до часу, коли дитині виповниться півтора роки, відповідатиме всім цивілізованим вимогам. Фінансуватися заклад буде з обласного бюджету, а потрапити сюди жінки зможуть за умови скерування місцевих соціальних служб, рішень опікунських рад при головах райдержадміністрацій Львівщини.
Таких обласних центрів матері та дитини в Україні до цього часу було три — у Чернігові, Херсоні та Фастові. Тепер такий центр працюватиме й у Дрогобичі, повідомляє Ірина ЄГОРОВА, «День».
У Донецьку бракує двірників
Активною боротьбою iз сміттям зайнялися депутати центрального в м. Донецьку Ворошилівського району, які скаржаться на катастрофічний брак у штатах ЖЕКів… кваліфікованих двірників. За словами глави Ворошилівської райради Ніни Хохлової, тільки по їхньому району бракує цілих 50% двірників, а тим часом вік чи не більшості трудівників мітел, що залишилися, вже давно за 50 років. Це, на думку Н. Хохлової, може свідчити про те, що незабаром і працівники, що залишилися, почнуть поступово вибувати зі «строю».
При цьому депутати серйозно стурбовані тим, що двірники не поспішають на роботу, незважаючи навіть на те, що їм для цього створені всі умови. Так, ще наприкінці минулого року спеціальним рішенням Донецької міської ради була встановлена спеціальна система пільг для двірників, яким відтепер згідно з законом надається 2% житлової площі будь-якого нового будинку міста, а також — досить істотні пільги з оплати житлово-комунальних послуг. Проте самі двірники у відповідь на це стверджують, що, на їхню думку, такий набір пільг здається солідним тільки на перший погляд і аніскільки не виправдовує зусиль, витрачених на дуже непросту роботу щоденного прибирання такого міста як Донецьк, повідомляє Ганна ХРИПУНКОВА , «День».
Учні ще вагаються
На кінці травня-початку червня Бюро статистичного аналізу проводило дослідження вподобань випускників 9-их і 11-их класів Києва і Броварського району. Виявилося, що на той час, коли в школах йшли випускні іспити, 37% випускників не знали, яку спеціальність будуть здобувати далі. А 51% випускників не вирішили, в який навчальний заклад підуть учитися. «Сказати, що у сучасних випускників відсутня цілеспрямованість, не можна. Просто молода людина, випускник живе відчуттям, що до здобуття вищої освіти можна не готуватись заздалегідь, не оцінювати власних сил, здібностей і нахилів, а зробити цей вибір в останню хвилину. Мовляв, усе рівно будь-який диплом можна одержати за гроші», — говорить директор Бюро статистичного аналізу Наталія Гасаненко. Результатами проведеного дослідження зацікавилися представники рекрутингових агентств. «Молода людина, яка хоче стати успішною на сучасному ринку праці, повинна працювати вже з 19-20 років. А визначитись iз майбутньою професією має років у 14-16. У нас же над трудовим шляхом починають задумуватися лише після закінчення вузу — у 22, — говорить голова представництва в Україні рекрутингової компанії «Pedersen&Partners» Ігор Кабузенко. — Коли до мене приходить випускник престижного київського вузу і претендує на зарплату 800-1000 доларів на місяць, мені його відверто шкода. Підбираючи персонал компанії-клієнту, я віддам перевагу людині, яка з 14 років продавала газети, у 16 вступила в технікум чи коледж, а у 22 вже має 3-4 роки стажу роботи за спеціальністю», — говорить Ігор Кабузенко. Приватні вузи, які хочуть достойно виглядати на конкурентному полі освітніх послуг, до результатів дослідження БСА поставилися серйозно. «Справді, існує стійке уявлення, що будь-який диплом можна отримати незалежно від власних здібностей. В цьому частково винні самі навчальні заклади. Жоден вуз не закликає оцінити себе і тільки тоді вступати. Навпаки, вищі навчальні заклади наввипередки закликають вступати до них усіх. Мовляв, «не вмієш — навчимо, не хочеш — змусимо», — зізнається президент Поліцейського фінансово-правового коледжу (м. Бровари) Алла Нещадим. На думку Алли Нещадим, допомогти дитині визначитися повинні батьки. Вони найкраще можуть вплинути на виявлення здібностей дитини.
