У 2020 році країна зіткнулася з багатьма викликами: завершальний етап реформи децентралізації, земельна реформа, місцеві вибори, пандемія СOVID-19, перша пилова буря та літня посуха. Усе це позначилося на діяльності не лише бізнесу, медицини чи освіти, а й територіальних громад. І поки одні поставили свої проєкти на павзу — до кращих часів, інші скористалися можливістю використати карантин для стратегічного планування розвитку власних територій. На поміч найактивнішим, які подали свої заявки на участь у проєкті «Перспективи сталого розвитку для сільських територій», поспішили українські та німецькі експерти. Вони дослідили шість територіальних громад у різних областях України та визначили найвразливіші сфери їхнього життя. На основі цього аналізу громади дізналися про свої слабкі і сильні сторони, а головне — зрозуміли, як їх можна використовувати, щоб досягти сталого розвитку.
«На участь у проєкті ми отримали 90 заявок, відповідно до критеріїв відібрали шість громад, із якими розпочали аналіз економічних, соціальних аспектів, дослідили демографічну ситуацію, ринок праці, індекс підприємницької активності, бюджети і вплив пандемії. Громади були зацікавлені в тому, щоб отримати аналітичні звіти й активно долучалися до процесу збору інформації, — розповідає голова координаційної ради «Української мережі сільського розвитку», доктор економічних наук Олена БОРОДІНА. — Для визначення кричущих аспектів залучення сільського населення з віддалених сіл у громади проводили опитування і з допомогою нових підходів вдалося напрацювати окремі документи і підсумковий звіт. Для кожної конкретної громади були запропоновані дієві рішення, які дадуть можливість вирішити проблемні моменти і вийти на перспективу сталого розвитку. Нещодавно ми зібрали всіх учасників на онлайн-презентацію своїх проєктів та ідей. І запропонували їм знайти точки дотику з іншими громадами, щоб створити комунікаційну платформу і переймати досвід, який є. Перші практики з розвитку сільських територій уже стартували».
КАПІТАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ СПАДЩИНИ І СУЧАСНИЙ ДІДЖИТАЛ ДЕТОКС
Один із проєктів, який презентувала Шумська громада (Тернопільської області) стосувався розвитку зеленого туризму на території сіл Сураж та Ходаки. Його особливість у тому, що автори роблять ставку одразу на кілька аспектів: капіталізацію історичної спадщини, очищення численних водойм, облаштування лісових веломаршрутів та розвиток зелених садиб, а відтак малого підприємства. Самі по собі села, як розповідає їхній староста Олександр МИХАЛЬЧУК, мають неабиякий потенціал. Вони сховалися серед озер та річок, розташовані якнайдалі від великих міст та транспортних артерій, а третина території це ліси — прихисток штабу УПА «Волинь — Південь».
Перша писемна згадка про Сураж — 1390 рік. Однак ще раніше на цих землях були давньоруські поселення (городище, знищене Ордою під проводом хана Батия 1241 року). Потім проживали кримські греки — «сурожці». Найбільшого розквіту поселення набуло в середині XVII ст., Сураж був містом — один із Волинських центрів торгівлі деревиною. Одна з сільських вулиць досі носить назву «Місто». Та історія внесла свої корективи і від колишньої величної історичної спадщини залишилося кілька зруйнованих або напівзруйнованих пам’яток, які селяни самотужки намагаються повернути до життя. Та чи не найбільшою гордістю громади є лісовий заказник загальнодержавного значення «Суразька дача», який належить до Смарагдової мережі природо-заповідного фонду. Його назву селяни планують взяти за регіональний бренд і розвивати зелений туризм. Крім того, взялися створювати кооперативи, які в майбутньому випускатимуть продукцію під однойменним брендом.
«Географічне розташування наших сіл — у віддаленості від великих дорожніх магістралей — з одного боку, створює труднощі в доставці продукції та перевезенні пасажирів, але, з іншого боку, відкриває туристичні можливості для мешканців великих міст, обласних центрів, міст із великим індустріальним навантаженням. Ми пропонуємо такий собі діджитал детокс — на березі озера чи в лісових широтах, — зацікавлено розповідає Олександр Михальчук. — У межах напрацьованого проєкту плануємо вже навесні облаштувати зони відпочинку силами приватних підприємців. Вони будуть надавати послуги туристам та місцевим жителям. Також працюємо над розробкою туристичного веломаршруту. Моніторинг стану доріг у заказнику засвідчив їхню придатність для проїзду на велосипедах. Перевага — вони відрізані від проїзду автомобільним транспортом. На облаштування велодоріжок чи вказівників кошти передбачені в бюджеті громади.
Крім того, в межах регіонального бренду «Суразька дача» планується створення медово-ягідного кооперативу. Зокрема, з числа пасічників, які можуть виробляти крем-меди з різними наповнювачами. В розробці — ягідний кооператив. Жителі села вже висадили малину та полуницю, цього року чекаємо на перший урожай. У перспективі плануємо розводити лохину, бо ґрунти сприятливі для її вирощування. Паралельно є напрацювання щодо молочного кооперативу. Тривають домовленості про співпрацю з місцевим агрохолдингом».
Староста сіл Сураж і Ходаки переконаний, що проєкт «Суразька дача» спрацює на 100%, адже німецькі експерти відзначили високий рівень згуртованості місцевих мешканців. Люди самостійно дбають про благоустрій громади: прибирають вулиці, ремонтують дитячий майданчик, доглядають і зариблюють ставки, де потім ловлять рибу. Крім того, в Шумській ОТГ високий рівень громадської активності, працює 17 громадських організацій. За такого рівня соціальної взаємодії в громаді Суража можуть бути досить успішними кооперативні моделі розвитку самозайнятости місцевого населення.
ФЕРМЕРСЬКІ ПРОДУКТИ, НІШЕВІ КУЛЬТУРИ І ЛІКАРСЬКІ ТРАВИ
Зробили ставку на кооперацію й у Шосткинській громаді (Сумської області), де вже запрацювала «Перша школа фермерства та кооперації «Вікторія». Її координатор, голова громадської організації «Органічна Україна. Північ» Андрій МАРАХОВСЬКИЙ упевнений, що для сталого розвитку потрібна практична взаємодія громади та бізнесу, тобто збільшення точок зростання. Власне, ця ідея назріла під час фермерського фестивалю, який провели в Шостці на Покрову минулого року. Тоді на базі місцевої станції юних натуралістів зібралися як фермери-практики, сімейні господарства, так і ті, хто мав бажання зайнятися цією справою. Обговорювали різні теми: розвиток сільських територій, брендинг «Деснянського Біосферного Резервату», сертифікацію НАССР, технології вирощування та переробки органічної продукції, формування партій та збуту. Захід, як каже Андрій, відбувся на «ура». Тому постала необхідність у його продовженні. Так народилася ініціатива відкрити «Першу школу фермерства та кооперації». Її організували на базі станції юних натуралістів.
«Після форуму ми поставили за мету розвивати території за рахунок портфеля проєктів, який розпочався зі школи фермерства. Вона покликана посилити фермерські господарства. Це 15 діючих підприємств, плюс дві сімейні ферми. Їх будемо вчити, як залучати субсидії, компенсації та інвестиції. Крім того, долучаємо до проєкту 15 молодих фермерів, які ще (так би мовити) не узаконили свої рішення з державою, — каже Андрій. — Це буде два місяці навчання, або чотири освітні блоки по два тижні кожен. Навчатимемо фінансової грамотності, інвестиційним інструментам, як їх залучити й отримати. Кожен з блоків завершуватиметься фізичним візитом до діючого фермерського господарства на прикладі місцевого виробника».
Проєкт не лише покликаний консолідувати фермерів, а й показати їм можливости від кооперації, зокрема в площині вирощування лікарських трав. Через пандемію запит на такі рослини зростає і такий бізнес стає досить рентабельним. Ба більше, на території громади діють виробничі потужности вітчизняного фармацевтичного гіганта. З ним консультанти проєктів уже провели перемовини щодо партнерства — закупівлі лікарських трав та рослин від фермерів. Крім того, діючі і потенційні господарники виявляють зацікавленість до вирощування нішевих культур, які приносять прибуток за короткотривалий термін. Словом, за результатами проєкту його учасники мають напрацювати 30 конкретних бізнес-планів, які дадуть змогу впровадити ефективне фермерство, що сприятиме розвитку громади і створенню нових робочих місць.
ЯК СОРТУВАТИ СМІТТЯ, НАВЧАТИМЕ СВЯЩЕННИК
Небагато можна знайти прикладів, коли основним драйвером у суспільному та соціальному житті громади є священник. Вовковинецькій громаді (Хмельницької області) пощастило, бо настоятель храму Пресвятої Трійці Української Греко-католицької Церкви отець Павло Завіша не лише вболіває за духовний стан своїх односельців, а й активно залучає їх до соціальної відповідальности — вчить сортувати сміття разом із місцевими активістами. Як референт екобюро Кам’янець-Подільської єпархії він постійно під час служби наголошує на вазі ставлення до навколишнього природного середовища, відзначила під час презентації депутатка селищної ради Галина Стецюк. А тепер став ще й одним із координаторів проєкту, який покликаний раз і назавжди розв’язати питання зі сміттям у громаді: знайти спосіб його утилізації та переробки.
«Сміття на сьогодні є найважливішою проблемою для громади. В кожному будинковолодінні зібрався старий одяг, меблі, вироби, які не використовуються, не кажучи вже про пластик, плівку і поліетилен, — розповідає депутатка. — В громаді організований збір сміття і облаштоване сміттєзвалище. Щоправда, розташоване воно біля лісу, дотикається до дороги районного значення і кожен, хто приїжджає у Вовковинці, перше, з чим зустрічається, це сміття. Ми вивчали досвід інших громад, зокрема, відвідували славнозвісну Іллінецьку ОТГ на Вінниччині (нагадаємо, що за підсумками минулого року вона отримала корону «Дня» за екопідхід. — Авт.) Написали масштабний проєкт, розрахований на 5 років. Він передбачає облаштування пунктів прийому сировини, встановлення сортувальної станції, сортування в дворах, закупівлю баків, роботу з населенням. Загальний бюджет проєкту 5 млн грн. Їх уже почали залучати через мікропроєкти. Виграли два, придбали і встановили 11 баків для ТПВ. Крім того, плануємо залучати кошти громади і самих мешканців, щоб вони відчували свою співпричетність у розв’язанні цієї надважливої проблеми для громади».
Усі презентовані вище проєкти були напрацьовані спільно з експертами з України та Німеччини. Саме вони визначили конкретні заходи для більш збалансованого життя кожної громади, що має допомогти створити умови для використання екологічно орієнтованих практик, підвищення прибутків селян і покращення соціально-економічної ситуації. Сам проєкт «Перспективи сталого розвитку для сільських територій», у межах якого напрацьовували ініціативи для розвитку сільських територій, реалізувався громадською організацією «Екодія» за підтримки міжнародної некомерційної благодійної організації DRA.
