Дніпропетровські ракетники з’ясовують причини аварії ракети-носія «Зеніт-3 SL», яку в ніч на 31 січня намагалися запустити відповідно до міжнародної космічної програми «Морський старт». Як раніше повідомлялося, ракета з голландським супутником на борту, що почала підйом з плавучого космодрому «Одіссей» у Тихому океані, на третій секунді польоту раптово вибухнула й частково пошкодила стартові споруди. Людських жертв удалося уникнути, тому що «Зеніт» запускається повністю в автоматичному режимі — по команді з корабля управління, що знаходиться на безпечній відстані. Збитки міжнародному консорціуму «Морський старт» також не загрожують, оскільки і ракета-носій, і супутник зв’язку вартістю $550 млн. були застраховані.
Як повідомив керівник Центру інформаційних зв’язків Державного конструкторського бюро «Південне» Юрій Мошненко, нині йде обробка телеметричних даних, що дасть змогу встановити істинну причину вибуху ракети. «Фахівцям, — сказав він, — знадобиться кілька тижнів, аби дійти остаточних висновків. Наші конструктори, які є розробниками «Зеніту», тісно співпрацюють з російськими колегами. Річ у тім, що двигун першого ступеня, який включився під час старту, виготовляється в Росії і постачається до Дніпропетровська для інтеграції у ракету-носій».
За словами Ю. Мошненка, поки що доводиться лише здогадуватися, що саме сталося з «Зенітом». Проте можна передбачити, що аварія пов’язана з ракетним двигуном і системою подачі палива. «Огляд плавучої платформи після вибуху, — зазначив він, — показав, що «Одіссей» знаходиться у ремонтопридатному стані, оскільки збиток виявився мінімальним». Водночас Ю. Мошненко спростував версію, що для виготовлення «Зенітів» використовуються старі ракетні двигуни, які залежалися на складах ще з радянських часів. «Двигун — це не червона ікра чи м’ясо, — зазначив він, — щоб зіпсуватися під час зберігання. Крім того, всі вони при складанні ракети проходять контрольно-технологічні випробування».
Запуски «Зенітів» згідно із програмою «Морський старт» здійснюються з весни 1999 року. За цей час траплялися і прикрі зри ви. Так, 12 березня 2000 року через помилку в програмному забезпеченні сталося аварійне відключення двигунів, і ракета-носій з англійським супутником на борту впала в Тихий океа н. Згодом, у січні 2004, один із запусків був зупинений лише за 2 секунди до старту, і з цієї причини довелося міняти двигуни. 29 червня того ж самого року через відмову третього ступеня «Зеніту» не вийшов на розрахункову орбіту американський супутник «Telstar-18». Нештатну ситуацію, на щастя, вдалося виправити за допомогою маневрових двигунів самого супутника. Тепер під час 24-го запуску сталася найбільш масштабна аварія — з пошкодженням плавучого космодрому.
Проте, як заявляють представники міжнародного консорціуму «Морський старт», до якого входять американська компанія «Боїнг», норвезька фірма «Кварнер», російська корпорація «Енергія», українські КБ «Південне» і завод «Південмаш», нинішня аварія не спричинить згортання космічних запусків. Старти з екватора економічно вигідні, оскільки дають змогу за таких самих витрат виводити на геостаціонарні орбіти набагато важчі супутники, оснащені електронною апаратурою. Витрати на їхнi запуски окупаються трансляцією телерадіопередач та якісними послугами зв’язку. Як повідомив Ю. Мошненко, минулого року згідно із програмою «Морський старт» було запущено п’ять «Зенітів» із супутниками на борту. У нинішньому — планувалося також п’ять чи навіть шість. Загалом упродовж року можна запустити не більше семи ракет- носіїв. У ДКБ «Південне» сподіваються на те, що нинішня аварія істотно не порушить плани міжнародної космічної співпраці.
