Першою про захист наукової роботи своєї аспірантки Ірини Назарук повідомила Ірина Констанкевич, народний депутат України. Вона також і докторка філологічних наук, професорка кафедри української літератури Волинського національного університету імені Лесі Українки. Захист дисертації відбувався в спецраді КНУ імені Тараса Шевченка. Схвалили суголосно. «Я щаслива від того, що є, нарешті, ПЕРШЕ цілісне літературне дослідження про дивовижного митця Костя Шишка», – зазначила Ірина Констанкевич.
Для Луцька та Волині Кость Шишко став знаковою постаттю. Навіть пам’ятник у скверику біля міської ради, який влада назвала пам’ятником луцькому інтелігенту, самі лучани давно прозвали пам’ятником Костю Шишку, бо має він і певну схожість з ним. За фразу в поемі «Дума про матір» – «Ми – непідпільна організація. Ми – нація. Ми все ж таки – нація» Кость Шишко був відкинутий на задвірки життя, його не друкували, виганяли з роботи і довго замовчували його творчість. Відкинутий на узбіччя літературних процесів Кость Шишко все ж таки залишився відданим особистому вибору, не поступившись принципам ані в творчості, ані в світоглядних позиціях. «Живу, хоч жити не дають!», — так писав Шишко вже в час своїх гонінь.
І ось настав час, коли про його творчість уже пишуть наукові роботи. «Про Костя Шишка вперше дізналася під час навчання в університеті, – розказує Ірина Назарук. – Це був 2010 рік, коли в одній з авдиторій факультету філології та журналістики відбувалася презентація його книжки «Писанки». А вже 2011 року після вступу до аспірантури разом із моєю наставницею Іриною Мирославівною Констанкевич обрали для написання роботи значиму та актуальну тему творчості Костя Шишка».
Чому саме про Костя Шишка? Бо, на думку Ірини, в контексті дослідження регіональної проблематики, постать Костя Шишка, талановитого поета, художника, перекладача, видалася найбільш яскравою. «Головним бажанням було вписати в історію українського письменства другої половини ХХ століття одне з багатьох імен, що були звідти несправедливо й силоміць викреслені», – відзначає вона. Додає, що хоча тему дисертації порадила науковий керівник, але і їй самій вона була дуже цікавою. «Особисто для мене відкриттям у творчості Костя Шишка є його експерименти в межах поезомалярства. Зокрема, вірші-писанки з їхньою філософічністю, влучністю та гостротою вислову, часто – афористичністю, – продовжує Ірина Назарук. - Загалом поетичний спадок Костя Шишка вражає багатогранністю і неповторністю, вмінням проникати в суть, здавалося б, зовсім простих речей, відкриваючи в них нові неповторні образи. Йому властива глибина думки, оригінальний характер письма, художня вправність, породжені беззаперечним талантом самобутнього поета. Писати такі наукові праці, як моя про Костя Шишка, вкрай необхідно передусім задля фахового дослідження творчого доробку тих представників андерґраундного письменства другої половини ХХ століття, що були викинуті на маргінеси тогочасною ідеологічною системою. Це допоможе з'ясувати повноту літературного процесу, всебічно осмислити художню спадщину того чи того митця».
«ВІДКРИЛА ДЛЯ СЕБЕ ЗОВСІМ ІНШУ ЛЮДИНУ»
Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, докторка філологічних наук, професорка кафедри української літератури Волинського національного університету імені Лесі Українки, депутатка Верховної Ради України:
– Чому запропонувала тему "Творчий діапазон Костя Шишка"? Багато було на те причин. Найперше особистість і творчість Шишка. Я познайомилася з ним, коли з ученицею 14-ї гімназії готували учнівську роботу на конкурс МАН. За кілька зустрічей я відкрила для себе зовсім іншу людину, аніж той чоловік, який поставав із уже опублікованих віршів чи матеріалів про нього.
У спілкуванні з’ясувалося, що це людина енциклопедичних знань, він досконало знав українське бароко, цитував багатьох філософів, письменників, особливо давньої літератури. Масштаб мислення, оригінальність творчості письменника-земляка були першоспонукою доповнити культурно-історичну мапу Волині небуденною постаттю поета, художника і людини, яку безжально нівечила тоталітарна машина.
По-друге, потрібно було ввести в літературознавчий контекст творчість Костя Шишка, майстра візуальної поезії, досконалих паліндромів, сонетів... І це стало можливим після того, як архіви Шишка нам передав художник Сергій Корсай. Отож ми ці матеріали оцифрували і почали роботу. І є ще один аспект – моральний, обов’язок перед пам’яттю. В Луцьку є пам’ятник Костю Шишку, є сквер, меморіальна дошка на школі, яку закінчував, а тепер є ще дисертація, яка розкриває унікальність художнього світу волинського письменника другої половини ХХ століття, представника так званого німого покоління. Система змусила його мовчати, писати в шухляду, але час розставив усе на свої місця. Кость Шишко повернувся.
