Нічого? Чи зовсім мало? Та й то здебільшого про Федора, чий розкішний автопортрет у білому кожусі став хрестоматійним. Що ж, тепер з’явилася можливість більше дізнатися про цю сім’ю. У видавництві «Криниця» щойно побачила світ перша книжка трилогії «Кричевські і українська художня культура ХХ століття» — монографія «Василь Кричевський». Вона започаткувала серію видань «Мистецькі роди України», присвячену художній еліті, доля якої фокусує драматизм шляхів розвитку та становлення національної культури.
Отже, Василь Кричевський — старійшина династії. Масштабністю та багатогранністю творчої натури нагадує митців епохи Відродження: був і архітектором, і живописцем, і графіком, художником книжки, дослідником народної творчості, дизайнером, сценографом, майстром декоративно-прикладного мистецтва, художником кіно та педагогом.
Йому належить досконале втілення національного символу — державного герба (великого та малого). І саме створений ним тризуб прикрашає сьогодні прапори, споруди й офіційні папери нашої країни. Василь Григорович відродив національний стиль в архітектурі, а його будинок Полтавського земства став пам’яткою світового значення.
Один із фундаторів Української академії мистецтв і творець української модерної книги, Кричевський був неперевершеним знавцем народного мистецтва і став першим художником українського кіно справді європейського рівня, створивши разом з Олександром Довженком фільм «Звенигора» (1927 рік). Зробив відчутний внесок у вітчизняну сценографію та дизайн, виховав покоління архітекторів і художників.
Зі своїх майже 80-ти років шiстдесят Василь Григорович присвятив творчості. І хоч як би драматично складалося його життя, жодного разу не зрадив їй, бо образотворче мистецтво, архітектура були сенсом його життя.
Автор монографії — Валентина Рубан- Кравченко, доктор мистецтвознавства, член- кореспондент Академії мистецтв України, член Спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені академіка О.І. Білецького в галузi літературно-художньої критики. Її «коник» — дослідження українського портретного живопису, який продовжується і в новому проекті «П’ять віків портрета в Україні»: він повинен представити внесок вітчизняної портретистики у світову художню скарбницю.
Монографія «Василь Кричевський» — нова робота талановитого автора. За всієї своєї мистецтвознавчої спрямованості, написана живою, яскравою мовою, насичена захоплюючими сюжетами. Бо самобутнім, неординарним був її герой, та й час, у який він жив.
