Сьогодні в Закарпатській області проживають 14 тисяч циган: так називаємо їх ми, вони ж називають себе ромами і воліють такого звертання від оточуючих. До речі, у порівнянні з переписом 1989-го, їх у регіоні стало на дві тисячі більше. Сучасні роми активно відстоюють свої права та інтереси через 15 національно-культурних товариств, які діють в області, а також на шпальтах газети «Романі-Яг», що видається в Ужгороді та має загальноукраїнський статус.
Значна кількість закарпатських ромів мешкає у 120 таборах, які розташовані на околицях населених пунктів області. Тільки у Перечинському районі — шість ромських таборів. Під час недавнього перепису тут трапилось щось абсурдне — ромами назвали себе лише восьмеро людей. Хоча обласний відділ освіти поінформував про 449 учнів-ромів на Перечинщині.
В одному з таборів на околиці села Порошкова того ж Перечинського району здавна проживають разом цигани і волохи. Волохи здавна з’ясовують, звідки вони походять: від румунів чи циган. Сім’ї у циган і волохів однаково багатодітні. З давніх-давен мешканці цього табору виготовляли вироби з дерева для вівчарів. Тепер це ремесло забулося. Але майстер Василь Балог докладає максимум зусиль, щоб його відродити. У власному домі він має невеликий столярний цех. Разом із уже одруженими синами робить вікна, двері для нових осель. Василь Балог оздоблює будову ромського культурного центру, де збираються для співів, танців, спілкування, вирішення проблем. Майстер впевнений, що підприємці лише б виграли, якби вклали кошти у кілька столярень чи пилорам і забезпечили їх безперебійним постачанням деревиною.
До речі, тільки 12 молодих хлопців з порошковського табору мають роботу в районному центрі — Перечині. Більшість сидить без діла. За колишнього Союзу сім’ями їздили на сезонні роботи до Казахстану. Тепер навіть не вирушають на заробітки на південь чи схід України, їх там не один раз обдурили — не розрахувались.
Мешканці табору живуть скромно, у хатах чистота і порядок, діти доглянуті. Всі шість таборів Перечинщини тримає під постійною увагою керівник районної організації культурно- просвітницької організації «Романі-Яг», депутат районної ради Ігнат Тирпак. Він добився того, аби циганам виділили хоча б невеликі ділянки землі.
У таборі, що розташувався в селі Зарічеві, Іван Горват живе з надією відкрити кузню.Бодай на гроші якогось підприємця. Він тут єдиний музикант: грає на акордеоні. Донедавна в громаді полюбляли веселитися. Тепер більшість, прийнявши євангельську віру, веде тверезий спосіб життя. Сходяться до якоїсь хати, моляться, проводять збори. Іван Горват нині супроводжує богомільні пісні.
На сьогодні на Закарпатті навчаються майже 5 тисяч дітей-ромів. Але тільки третина регулярно відвідує школу. По області лише 15 відсотків ромів мають середню освіту. Депутат райради Ігнат Тирпак разом з головою Перечинської райдержадміністрації Петром Грициком і сільською владою взялися за відкриття у таборі Порошкова недільної школи. Кількасот хлопчиків і дівчаток взагалі не ходять до загальноосвітньої школи. Батьки твердять: нема у що вбрати.Чиновники наводять свої причини: ромські матері беруть дітей на жебри, а коли їх хочуть помістити до інтернатів, то матері просто кістьми лягають — позбудуться ж виплат на дітей.
Нині на Закарпатті діє обласна програма «Ромське населення», розрахована до 2006 року.Цільових коштів на неї немає, тому кожен район, місто вишукує їх з власних резервів. 20 ромських дітей навчаються у вузах Ужгорода. За останній рік понад півмільйона гривень витрачено на ремонт шкіл, у яких навчаються цигани. Для них відкрито початкову школу у селищі Вишкові, філію школи у селі Домбок, окремий клас у райцентрі Міжгір’я.
За сприяння Карпатського фонду, Конгресу ромів Закарпаття і центру культури національних меншин найближчим часом в шести циганських таборах Ужгородського району почнуть діяти органи самоврядування — вуличні комітети, громади. За словами директора центру культури Йосипа Соломона, вони візьмуть на себе певні функції забезпечення життєдіяльності ромського населення, а саме — питання освіти, культури, санітарно-побутових умов. Комітети матимуть печатки і відповідні кошти. Група експертів вивчила соціально-демографічну ситуацію в цих шести таборах — у Чопі, Середньому, Великій Доброні, Ратівцях, Руських Комарівцях та Концові. Загалом тут проживають 2206 чоловік. 65 відсотка сімей (342 сім’ї) є багатодітними, 43,5 відсотка живуть без одного із батьків. Переважна більшість (76,8 відсотка) перебуває у незареєстрованому шлюбі. Майже всі роми працездатного віку є безробітними. Для багатьох з них джерелом існування є сезонні роботи і жебракування. За даними Ужгородського районного відділу праці та соціального захисту, формально жодна сім’я шести ромських поселень не має права на субсидії. 90 ромських сімей не мають власних будинків, понад 300 — присадибних ділянок, і тільки 36 родин отримали земельні паї. На усіх 526 сімей припадають 18 автомобілів, 13 мотоциклів, 88 коней, 35 пральних машин, 170 телевізорів, 11 звичайних телефонів і 72 мобільники. П’ять поселень представлені у сільрадах депутатами. До речі, деякі голови сіл виступили проти створення органів самоврядування в ромських таборах. Без захоплення зустріли цю новацію й циганські барони, котрим традиція велить чинити, не опираючись на думку громади.
Незважаючи на це, до кінця травня в шести таборах повинні організаційно закріпити народження органів самоврядування. Цей досвід буде поширено на всі ромські громади Закарпаття. Можливо, новела зацікавить і сусідню Словаччину, де останнім часом ромські проблеми призвели до актів непокори циган та пограбування ними крамниць.
