Останні місяці Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник регулярно опиняється в центрі скандалів. Приводів багато: непогоджені перебудови об’єктів заповідника, якими користується Українська православна церква (Московського патріархату), розпочате чи заплановане будівництво елітного житла в буферній зоні заповідника, а через усе це — загроза потрапити до так званого чорного списку Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Новий скандал розгорівся довкола виборів генерального директора заповідника. Нагадаємо, відповідно до закону «Про культуру» Міністерство культури України призначає керівників музеїв, заповідників та інших культурних установ шляхом відкритого конкурсу. У випадку з Києво-Печерським заповідником все складається непросто. Уже тричі засідання комісії зривалося через відсутність кворуму, чомусь не з’являлися представники Мінкульту. Це саботаж, некомпетентна робота комісії чи темні ігри міністерства? У будь-якому разі, від рішення конкурсної комісії залежить, чи очолить Києво-Печерський заповідник людина, яка розвиватиме пам’ятку ЮНЕСКО, чи той, хто, навпаки, дозволить її руйнування.
ЗБЕРІГАЙТЕ СПОКІЙ І НЕ ТИСНІТЬ
Судячи з новин на сайті Міністерства культури, конкурс проходить без проблем. Так, 4 липня 2017 року відповідно до Закону України «Про культуру» міністерство оголосило конкурс на посаду генерального директора, а також почало формувати конкурсну комісію. До складу комісії увійшли троє фахівців профільного відомства, троє представників від заповідника (котрі не є членами колективу) і троє осіб від громадських організацій. Останні — це Олександр Федоренко із «Муніципальної ліги Києва», котрий очолив комісію, Інеш Кдирова із «Ради національних спільнот України» і Наталія Пономаренко від «Реформ заради прогресу». Якщо переглянути сайти цих громадських об’єднань, жодне з них не має прямого стосунку до охорони об’єктів культурної та архітектурної спадщини. Чомусь не допустили до роботи комісії Українське товариство охорони пам’яток історії та культури і Національну спілку архітекторів України.
Утім, це не бентежить Мінкульт. Одне із зірваних засідань комісії у відомстві прокоментували так: «Засідання конкурсної комісії вважається правомочним у разі особистої участі в ньому не менше ніж 2/3 від затвердженого складу. У зв’язку з відсутністю кворуму засідання є таким, що не відбулося. Оскільки конкурс відбувся відповідно до вимог чинного законодавства, просимо зберігати спокій і не чинити тиску».
«ФОРС-МАЖОРНИЙ» КЕРІВНИК
Обирають директора серед дев’яти претендентів. З-поміж них є колишні керівники заповідника та нинішній його очільник Любомир Михайлина. Оскільки конкурс мав завершитися 4 вересня 2017 року, але комісія так і не зібралася у повному складі, зайшлося про те, що очолювати заповідник на форс-мажорний період продовжить Любомир Михайлина. Та надвечір 4 вересня на сайті Києво-Печерського заповідника з’явилася копія наказу про призначення на посаду в. о. генерального директора закладу першого заступника директора — Олександра Овчара. Він керуватиме заповідником до моменту призначення директора в порядку, визначеному законом «Про культуру».
Активісти, зокрема від громадського руху «Рідна країна», не погоджуються з таким перебігом подій, вважаючи, що відомство такими діями лобіює інтереси забудовників, зокрема біля Лаври. Член конкурсної комісії, делегований колективом заповідника, народний депутат кількох скликань Микола Томенко зазначив, що небезпечність цього скандалу полягає ще й у тому, що крім ризику забудови в буферній зоні Києво-Печерської лаври, є загроза, що низка посадових осіб з Адміністрації Президента та Міністерства культури хоче призначити на цю посаду «свою» людину, щоб узаконити забудову буферної зони.
ВАЖЛИВА ПОСАДА — УВАЖНИЙ ВІДБІР
Для такого заповідника, як Києво-Печерський, обрання директора — це або ковток свіжого повітря, або подальший занепад. Усі дотичні до конкурсу сторони мають підходити до цього з неабиякою відповідальністю.
«Діяльність історико-культурних заповідників — це особлива галузь, яка потребує особливих знань та якостей від претендента на керівну посаду. Адже діяльність кожного заповідника має свою специфіку, — наголошує Ольга РУТКОВСЬКА, член Українського національного комітету ICOMOS (Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць). — Це вкрай важливо для розуміння, що стандартні процедури конкурсного добору не забезпечують відповідного досвіду роботи в музейній справі, розуміння особливостей та потреб щодо збереження і реставрації пам’яток архітектури та їхнього використання. Крім того, важлива обізнаність претендента на керівну посаду у фондовій, експозиційній, популяризаційній діяльності щодо спадщини, зосередженій у заповіднику. Саме тому важливим є попередній досвід конкурсанта в цій справі. У випадку заповідника, який містить комплекс пам’яток всесвітнього значення, міра компетенції конкурсанта зростає в частині обізнаності й забезпечення імплементації вимог ратифікованого Україною міжнародного законодавства. Не менш важливою залишається і процедура конкурсу, кваліфікація учасників конкурсної комісії та розмір квоти представництва органів управління в ній».
«ЗАМІНА ДИРЕКТОРА ОБОВ’ЯЗКОВА»
Разом з тим голова конкурсної комісії Олександр Федоренко надіслав звернення до Генеральної прокуратури про притягнення до відповідальності посадових осіб Міністерства культури за службову недбалість і зловживання. Та не факт, що це суттєво вплине на результат конкурсу.
«Я переконаний, що Міністерство культури протягне свою кандидатуру за будь-яких умов. А коли постане питання про відповідальність, бо навряд чи в заповіднику зміниться щось на краще, у міністерства будуть усі підстави сказати, що так склалося — був же прозорий конкурсний відбір, ми не могли ні на що впливати. Але це суто корумпований підхід до вирішення справи, — вважає Микола ПАРХОМЕНКО, перший заступник голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. — Коли ми звернулися з проханням дати інформацію, хто будує і що, хто це погоджував, жодної відповіді на наші запити від заповідника не отримали. Не можна, щоб на території об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО без упину тривало будівництво. Заміна директора має бути обов’язковою. Більше того, міністерство повинно було давно зробити висновки і звільнити нинішнього директора за порушення контракту. Тому ми в розгубленості. Ми не розуміємо, чого хоче Мінкультури: чи воно хоче залишити Михайлину, який має багато гріхів і тому буде слухняним, чи вони хочуть когось іншого. Але міністерство сьогодні грає провідну роль у цьому питанні й домагається бажаного для себе рішення. Слід пам’ятати, що в заповіднику мають дбати про охорону і збереження об’єкта Всесвітньої спадщини. Але він постійно забудовується».
P. S. Коли матеріал пішов у друк, стало відомо, що Міністерство культури призначило виконуючим обов’язки генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Олександра Рудника. Про це йдеться у відповідному наказі, оприлюдненому на сайті відомства 5 вересня. Олександр Рудник очолюватиме заповідник, доки не відбудеться повторний конкурсний добір. Про його початок Міністерство культури обіцяє повідомити згодом. «День» стежитиме за розвитком ситуації.
