Старовинне німецьке місто Кассель — колись резиденція ландграфів Гессе-Кассельских, численних середньовічних Вільгельмів та Моріців — відоме сьогодні не лише одним із найкращих у Європі гірських парків та виставкою сучасного візуального мистецтва «Документа», яка досить бучно проходить раз на 5 років. Для наших співвітчизників, котрі мешкають у Німеччині, особливо представників останньої, на жаль, невичерпної хвилі еміграції, багато що значить Кассельський клуб, очолюваний Семеном Кацем — у минулому відомим київським бардом. І нехай у контексті світової культури, а тим більше — через телескоп всеохопного процесу глобалізації — він видається просто непомітним, це не применшує цінності клубу для тих, хто знаходить у його діяльності душевну і творчу віддушину.
Щомісяця до клубу Семена Каца з інших міст Німеччини з’їжджаються люди, охарактеризувати котрих можна вже досить архаїчним визначенням «інтелігенція», яке за радянські часи втратило свою конкретність. Їх збирають концерти і виставки емігрантських та приїжджих із колишнього СРСР бардів, музикантів, акторів, художників. Відвідують клуб і корінні німці — їх цікавить наша культура, а також забута і майже безповоротно загублена технологізованим світом атмосфера теплоти й людяності, яку породжує камерне мистецтво.
Нещодавно у клубі відбувся творчий вечір дуже своєрідної київської поетеси Наталі Поліщук. Її книга «Душа і плоть», видана минулого року скромним накладом, хоч і не наробила шуму, та стала краплею живого творчого пошуку у безладному, часто каламутному вирі сучасної літературної ситуації. Спеціально для участі у поетичному вечорі (навіть дивно, наскільки несподівано і ностальгійно звучить цей термін для нас сьогодні, у часи всіляких «презентацій» чого завгодно) до Касселя приїхала виконавиця шанованого київськими меломанами «Ансамблю ранньої музики» Валентина Худобіна. Вірші супроводилися українськими бароковими мелодіями, творами Телеманна, Вівальді, Перселла, Верочіні. З особливим трепетом сприймалися поезії із циклу «Лаврський вітер». «Благоухающая кипарисом Лавра, царица белая в объятиях мавра», «Берестово — блаженное место, Лаврой брошенная невеста», — де б не жив киянин, такі рядки не можуть не схвилювати, не зворушити його.
Завершився вечір, як і книга, присвяченим Шекспіру циклом «Всі барви світу». Для Наталі Поліщук це символічно. Невдовзі у Касселі відкрилася виставка її фоторобіт, яка дивувала пересичених концептами «Документи» німців романтичністю і чистотою сприйняття природи — у всіх її нюансах, у дивовижних барвах світу.
