Минулого тижня Кабінет Міністрів України вніс на розгляд Верховної Ради законопроект, який пропонує відмінити кримінальне покарання за заняття проституцією і, навпаки, посилити — за залучення до проституції, тобто за сутенерство, звідництво й інші «підсобні» роботи. Ідея ця викликала схвалення не тільки фахівців-правозахисників, але й міліції. До того ж знову підняли голови прихильники легалізації проституції, адже скасування кримінальної відповідальності — перший крок до створення секс-індустріального «раю» на зразок шведського.
Отже, детальніше про зміни. Їх зазнали 149 і 303 статті КК: «Торгівля людьми чи інша незаконна угода щодо передачі людини» і «Проституція або примушення до заняття проституцією». У статті 149 пропонується переслідувати у кримінальному порядку вербування, перевезення чи приховання людини з метою її подальшого продажу чи здійснення проти неї будь-якої іншої незаконної дії чи експлуатації. А також купівлю чи отримання людини з метою її подальшої експлуатації, вчинене шляхом насильства чи погрози його застосування, обману чи зловживанням довіри.
Кабінет Міністрів також пропонує змінити назву статті 303 Кримінального кодексу на «Залучення до заняття проституцією» і, як вже повідомлялося вище, виключити з цієї статті положення першої частини, що передбачають кримінальну відповідальність за систематичне заняття проституцією. Нагадаємо, на даний момент ці дії караються штрафом. Від 50 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян мають сплатити «застукані» за роботою «дівчата». Як варіант — 120 годин громадських робіт. «Скільки я себе пам’ятаю міліціонером, а я вже двадцять років у міліції, кримінальної відповідальності за заняття проституцією не було, і тільки 1 вересня 2001 року, з набуттям чинності нового Кримінального кодексу, вона з’явилася, — розповідає начальник департаменту з боротьби з торгівлею людьми МВС Михайло Андрієнко. — Хоч які санкції! Штрафи і громадська робота. Їх і так закладено в Адміністративний кодекс. То навіщо порушувати кримінальну справу і взагалі розпочинати весь цей тривалий і складний процес, коли можна просто накласти той же штраф за іншим кодексом? Тому в ідеях Кабміну є певний сенс».
Є сенс і в посиленні покарання за сутенерство. Згідно із законопроектом, залучення особи до заняття проституцією має каратися обмеженням свободи до 5 років або позбавленням волі на цей термін. Залучення до заняття проституцією неповнолітньої особи — позбавленням волі на термін від 5 до 7 років, створення, керівництво чи участь в організованій групі з надання послуг особами, втягнутими в проституцію (сутенерство), — позбавленням волі на термін від 5 до 10 років з конфіскацією майна чи без неї. Ці санкції значно серйозніші прийнятих сьогодні. Так, примушення чи залучення до заняття проституцією карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, арештом до 6 місяців чи позбавленням волі на термін від одного до трьох років, залучення до проституції неповнолітніх — позбавленням волі на термін від 3 до 5 років, сутенерство — позбавленням волі від 5 до 7 років. «Ці злочинці, а я називаю їх злочинцями, мають повною мірою відповідати за свої вчинки», — переконаний М. Андрієнко.
Варто визнати, що добрі наміри уряду «підігріті» необхідністю виконувати ратифіковану 4 лютого 2004 року конвенцію ООН «Проти транснаціональної організованої злочинності». «Нам треба привести наше законодавство у цій сфері у відповідність із законодавством європейським, щоб створити єдине правове поле, в якому можна буде працювати, — пояснив М. Андрієнко, — А то у них такого закону немає, а у нас іншого закону немає — повна плутанина і неможливість діяти».
Окрема розмова — легалізація проституції. Це неоднозначне питання зараз дуже активно обговорюється в сусідній Росії, оскільки відповідний законопроект вже лежить на розгляді в Державній думі. «Все те, що не можна повністю заборонити, має бути введено в правове поле», — заявляє головний російський захисник узаконення секс-бізнесу, заступник голови Державної Думи Володимир Жириновський. На його думку, передає obozrevatel.com, проституція як вид тіньового бізнесу шкодить великій економіці, моральності й моралі суспільства. Її легалізація дозволить забезпечити безпеку даного виду послуг і дасть певний економічний ефект. Також В. Жириновський прогнозує здешевлення секс-послуг відповідно їхній доступності і зниження корупції в правоохоронних органах. Практично всі аргументи російського політика є загальноприйнятими. Але на кожен аргумент знайдеться свій контраргумент.
В Україні головне «гальмо» сексуального прогресу на сьогодні — суспільна мораль. Широкі маси не готові до такої події, як легалізація проституції. «Про це поки не може бути й мови», — переконаний Михайло Андрієнко. У той же час, згідно з даними опитування Українського інституту соціологічних досліджень, кількість прихильників і противників легалізації проституції в Україні практично однакова. Так, «за» висловилися 38% учасників опитування, «проти» — 41%, не могли відповісти — 11% респондентів. Проте слово «повія» залишається брутальним й неодмінно пов’язується з аморальністю і неохайністю.
Тим часом задоволення від своєї роботи отримують лише 20% із 636 представниць найдревнішої професії, опитаних УІСД у 12 містах України. При цьому 73% з них обрали цю роботу, щоб «не працювати за копійки в якійсь конторі», 61% сподівається заробити грошей і залишити це заняття, 27% повідомили, що працюють у секс-бізнесі вимушено. «Вершки» їхньої роботи все одно дістаються сутенерам, у той час як самі дівчата отримують близько 20% від заробленого. При цьому більшість дівчат все ж працює з «сутенерами» чи іншими «менеджерами», посилаючись на те, що так вони відчувають себе в більшій безпеці.
Словом, суспільству слід би швидше пожаліти робітниць комерційного сексу, ніж засуджувати їх. Один підвищений ризик захворювання на СНІД чого вартий. Тим часом, згідно з дослідженням, дівчата часто погоджуються на додатковий ризик — секс без презерватива, через дуже жорстку конкуренцію. Так, уявіть собі, пропозиція секс-послуг значно перевищує попит, і, щоб вижити, доводитися «крутитися».
Ситуація посилюється відсутністю житла у багатьох дівчат. Вони вимушені виходити на роботу за будь- яких обставин і в будь-якому стані. В українських містах працює 54% корінних, і 46% приїжджих повій. Із приїжджих 6% взагалі не мають постійного житла, 10% живуть у гуртожитках, 35% — винаймають квартири.
Як розповідає психолог Ірина Жданова, часто неприязнь людей до проституції пов’язана з їхніми власними комплексами. «Збоку здається, що це проста робота, за яку платять дуже багато грошей, — говорить І. Жданова, — часто жінки просто заздрять «нічним метеликам», їхній розкутості й коротким спідницям, але, зазвичай, не можуть самі собі в цьому зізнатися. Що ж до психології самих повій, то їхні мотивації й почуття дуже різноманітні, одне можна сказати точно: їхня робота приносить такі душевні травми, від яких важко вилікуватися». Олії у вогонь підливають сімейні проблеми, що властиві практично всім робітницям секс-індустрії. Понад половину з них виросли в неповних сім’ях, і їхні стосунки з батьками постійно гіршають. Дітей мають лише 34% опитаних. При цьому тільки 4% не хочуть мати дітей, інші з різних причин не можуть їх мати. Та й з чоловіками у дівчат легкої поведінки не складається. Тільки 6% на момент опитування перебували в законному шлюбі (й майже всі вони приховують від чоловіків свою діяльність), понад третина — розлучені, й понад половина — ніколи не були одружені.
Скільки саме жінок в Україні займається проституцією — невідомо. Статистики такої, ясна річ, немає, та й не може бути. Але, за словами соціолога Ольги Балакирєвої, координатора проекту «Секс-бізнес в Україні: спроба соціального аналізу», — таких жінок майже 250 тисяч. Цифра вражає. Причому, якщо відняти від неї 20% «які отримують від роботи задоволення», виходить, що 200 тисяч українок займається проституцією зовсім не за покликанням. Як із цим можна боротися? Створити для цих жінок альтернативні робочі місця, привабливі й добре оплачувані. А поки хоча б ставитися до них більш толерантно.
