Нещодавно у Мельбурні проходила міжнародна конференція, присвячена боротьбі з ВІЛ-СНІДом, гепатитом та туберкульозом. Представники України дали тут про себе знати власними акціями протесту. Коли під час виступів один із представників фармкопаній розповідав про новий препарат проти гепатиту С, курс лікування яким обійдеться українцям у 80 тисяч доларів, то наші активісти промову іноземця просто зірвали. Насамперед керувались інтересами наших пацієнтів, яким цей препарат може врятувати життя і вилікувати від вірусу всього за три місяці. Але за таку високу ціну ніхто з наших співвітчизників його не зможе придбати. Тим паче розраховувати, що його закупить для них держава. Нині у нас налічується 3,5 мільйона хворих на гепатит С, а в умовах війни та фінансової кризи «зайві» 280 мільйонів гривень навряд чи знайдуться. Тим часом в Україні тривають тендери на закупівлю ліків за державні кошти, якщо у торгах братимуть участь компанії з такою ж позицією, то розмови про порятунок тяжкохворих, напевно, будуть недоречні.
ОДИН І ТОЙ ЖЕ ПРЕПАРАТ УКРАЇНІ ПРОДАЮТЬ ЗА 80 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ, А ЄГИПТУ — ЗА ДВІ ТИСЯЧІ ДОЛАРІВ
Чим закінчилася поїздка до Мельбурна українських експертів, «День» розпитав у Ольги Стефанишиної, виконавчого директора БФ «Пацієнти України». Вона розповідає, що таким високим цінам обурювалися не лише українці: «Я особисто розмовляла з цією людиною, він сказав, що Україну не хочуть включати у список держав, що отримають препарат за низькими цінами, бо ми — це Європа. Наприклад, Єгипту ліки продаватимуть за дві тисячі доларів. На конференції ми зробили перший публічний крок, щоб заявити, що така політика недоцільна, українці не зможуть купувати такі дороговартісні препарати, а Україна опиниться вигнанцем у доступі до них. У співпраці з МОЗ ми хочемо на цю компанію дотиснути і домогтися знижок».
Оскільки цей препарат — новинка на фармацевтичному ринку, українські виробники випускати його не можуть і власних аналогів теж не мають. Щоб запустити власне виробництво, треба отримати дозвіл від компанії. Що цікаво, в іноземних виробників-авторів є перелік із 60 країн світу, котрі вже мають дозвіл на виробництво препарату. Проте Україна у цей список не входить.
«Цей препарат дуже ефективний, дає можливість не вживати інтерферони, що викликають побічні реакції в людей: і депресії, і психічні розлади, і висипи на шкірі. Він набагато легше переноситься, швидше лікує, і більш ефективний, бо дає 80-90% гарантій на повне одужання», — додає Ольга Стефанишина.
НА ВЛАСНУ ПРОГРАМУ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ ТРЕБА 6,4 МІЛЬЯРДА ГРИВЕНЬ
Доки наші експерти дізнавались, який зиск матимуть українці від мельбурнської конференції, у Кабінеті Міністрів затвердили Загальнодержавну цільову соціальну програму протидії Віл-інфекції/СНІДу на 2014—2018 роки. Тепер її мають розглянути у Верховній Раді. Навіть якщо депутати за програму проголосують, то експерти не знають, де влада братиме гроші на реалізацію? Як ідеться на сайті МОЗ, на виконання програми треба 6,4 мільярда гривень на п’ять років: з коштів державного і місцевого бюджетів та Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією. Обсяг фінансування Програми з державного бюджету визначатимуть щороку, відповідно до конкретних завдань та наявних коштів. Тобто якщо цього року грошей на програму не буде, то ніякої профілактики і ніяких ліків не слід чекати.
Ольга СТЕФАНИШИНА, виконавчий директор БФ «Пацієнти України»: «...Україну не хочуть включати у список держав, що отримають препарат за низькими цінами, бо ми — це Європа. Наприклад, Єгипту ліки продаватимуть за дві тисячі доларів. На конференції ми зробили перший публічний крок, щоб заявити, що така політика недоцільна, українці не зможуть купувати такі дороговартісні препарати, а Україна опиниться вигнанцем у доступі до них».
Дмитро Шерембей, експерт з «Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД», каже, коли програму не профінансувати, то останні 12 років активної боротьби з епідемією буде зведено нанівець. І тут уже іноземні дороговартісні препарати будуть ні при чому. «Сама програма недосконала тим, що вона розрахована за курсом долара 2013 року. І це її основна слабка ланка, — додає Дмитро. — Міністерству фінансів треба буде знайти можливості та механізми, як компенсувати різницю у цій програмі. По-друге, вона ніколи не виконувалася на сто відсотків, у ній фінансувались усього дві статті витрат — пігулки та тести на ВІЛ/СНІД. Ми розраховуємо, що за цю програму проголосують у Верховній Раді, ще більше розраховуємо, що Мінфін таки знайде кошти на її виконання, щоб наші зусилля не були марними лише через недалекозору фінансову політику».
Ясна річ, що часи такі, коли економити державі доводиться на всьому, зокрема на програмах щодо охорони здоров’я. Зараз МОЗ просить в уряду дофінансувати державні програми на 9 мільярдів гривень, щоб закупити ліків у повному обсязі й не допустити їхнього дефіциту. Однак поки що від Кабміну немає жодних обіцянок про такий перерозподіл коштів. Тому й виконання програми щодо боротьби з ВІЛ/СНІДом експерти ставлять під сумнів. За словами Ольги Стефанишиної, нефінансування таких проектів уже стало закономірністю: «Чомусь ніколи охорона здоров’я для держави не була пріоритетом. Зараз уже закінчуються тендери, і ми бачимо, що йдуть колосальні переплати, фармацевтичні компанії у два-три рази збільшили ціни, ніж минулого року, хоча обіцяли цього не робити. Тому готуємо листи усім головним офісам компаній, які беруть участь у тендерах, зокрема й іноземним, що під час війни фармацевтичні компанії наживаються на Україні. Я не знаю, що чекає нас у кінці цього року, коли ми отримаємо медикаменти на лікарні і їх вистачить на десять пацієнтів зі ста».
