Нещодавно до нашої редакції звернулася молодіжна громадська організація «Інститут громадського розвитку «Ортега-і-Гассет», щоб запросити Фотовиставку газети «День» до Токмака. Нам у свою чергу стало цікаво, чим живе громадянське суспільство в Запорізькій області, яка, попри славні історичні традиції, вважається досить пасивною, щодо готовності відстоювати свої інтереси. А також — яким чином громадські організації пожвавлюють середовище, заохочують молодь дізнатися більше про себе, свою країну, а також про власні права та можливості. Власне, основна мета «Ортега-і-Гассет», як стверджують учасники цієї ініціативи, — подолати пасивність серед молоді. Організація розгорнула свою діяльність 2005 року в місті Токмак Запорізької області. Вона ініціює різноманітні проекти, покликані підвищити рівень демократичних і загальнолюдських цінностей, познайомити з культурною та історичною спадщиною, заохотити до самоосвіти, прищепити вміння формулювати власну думку та відстоювати власні позиції, підтримати молодь у прагненні до самореалізації. Результати, як запевнили нас, уже відчутні. Про те, чим викликана загальна пасивність молоді, як її подолати та які можливості відкриваються перед активними молодими людьми, «Дню» розповіла голова громадської організації «Ортега-і-Гассет» Наталія ЖУКОВА.
— Після ухвалення резонансного мовного закону в багатьох містах України пройшли численні, переважно мирні, акції протесту. Як на мовний закон відреагувала громадськість у вашому місті? Чи були акції протесту та наскільки активно люди висловлювали свою громадянську позицію в цьому питанні?
— Ми повністю підтримуємо всіх тих, хто захищає українську мову. Проте акції ми не проводимо, тому що в нас вона набуде суто політичного характеру. Наша ж громадська організація проводить діяльність, не пов’язану з політичними питаннями. Це принципово. Але ми підтримуємо цей протест в он-лайн режимі — на інтернет-форумі нашого міста, який відвідує велика кількість людей, активно розгортається дискусія щодо цього питання. Крім того, ми висловлюємо свою точку зору на зустрічах з місцевою владою.
— Запорізька область вважається досить депресивним регіоном, з точки зору активних громадянських настроїв. У чому полягає специфіка акцій, організованих громадськими організаціями в такому середовищі?
— Я з 2005 року займаюся громадською діяльністю, і до 2008 — 2009 років взагалі не пригадую жодних ініціатив, поки не з’явилася громадська організація «УкрПростір». Саме вона активно насичує інформаційній простір. А зараз у нашому місті діє декілька активних громадських організацій — як партійних, так і звичайних, — які намагаються розвивати громадянське суспільство, проводять благодійні акції, різноманітні майстер-класи, численні заходи різного спрямування, організували «Шкільний європейський клуб»... Діти, які брали участь у шкільних європейських клубах, потім стали волонтерами «Дня Європи» у 2010, 2011, 2012 роках, а також долучилися до інших заходів громадських організацій міста.
Із 2005 року я спостерігаю, що подібна громадська активність, можливість виявити себе та прагнення змін більш затребувані в середовищі молодих людей до 35 років, які гостріше реагують на подібні ініціативи та мають бажання розвивати власне місто. Ми, наприклад, регулярно організовуємо для молоді Школи з прав людини. Також проводили «Юридичну клініку для молоді», де молоді люди могли пройти стажування і навчитися захищати права людини у будь-якій сфері життя. Ми розповідаємо молоді про ті можливості, які вона має в Україні. Вже три активістки з нашої організації брали участь у Всеукраїнській програмі «Розуміємо права людини».
— «Шкільний європейський клуб» — це один із ваших заходів. Цікаво було б дізнатися, яка його мета, на чому там робиться акцент і чи можна вважати школярів, які його відвідують, потенційними громадянами «європейської України»?
— «Шкільний європейський клуб» було сформовано на базі нашої міської школи №6, після того, як я згуртувала вчителів нашого міста, і ми поїхали 2006 року на навчальний польсько-волинський семінар у Луцьк, присвячений саме шкільним європейським клубам. Із чотирьох педагогів, котрі були на семінарі, потім лише одна вчителька організувала «Шкільний європейський клуб», співпрацювала з нашою громадською організацією в рамках Дня Європи й у рамках проведення заходів із європейської тематики.
Для учнів участь у «Шкільному європейському клубі» відкрила шлях до громадської діяльності. Ці клуби повинні опиратися саме на активність учнів. Основні заходи таких клубів — інформаційні дні в школах, різноманітні події в рамках Дня Європи, зустрічі з людьми, які вже відвідували інші країни за різноманітними програмами, активність шкільних прес-клубів, що висвітлюють питання європейської інтеграції.
Стереотипне уявлення учнів про Європу — це Європейський Союз. Коли ми говоримо: «Невже ви не вважаєте Україну Європою?» — вони починають замислюватися і розуміють, що ми географічно теж Європа. Тобто починають аналізувати, робити висновки і розуміти, що починати зміни потрібно з себе.
— У чому, на вашу думку, полягає основна причина громадянської пасивності більшості українців? Чому лише незначна частина громадян готова захищати та відстоювати свої права, вимагати справедливості? Що це — суспільна втома, брак вільного часу чи байдужість?
— Я б не сказала, що це брак часу. Швидше, тут більше лінощів. Деяким людям просто лінь встати і щось зробити, а час, якщо є бажання, завжди можна знайти. У нас люди часто ходять на концерти зірок, яких звикли бачити по телевізору. Коли ж мова йде про громадські заходи, спрямовані на інтелектуальний розвиток, то тут люди вагаються: йти чи не йти, а що я там побачу, а чи буде мені це цікаво... Наша організація намагається відроджувати та поширювати українську культурну спадщину, розвивати її. Зокрема — і через численні свята, які ми організовуємо. Через культурно-масові заходи ми хочемо донести до людей інформацію про важливі історичні події. Проте лінощі помітно заважають розвитку: люди не завжди хочуть прийти, подивитися, дізнатися щось нове. На жаль, це стосується й молоді, яка, в принципі, має бути найактивнішою частиною суспільства.
— А які ще фактори, крім лінощів, на вашу думку, заважають молоді виявити себе?
— Брак інформації. Коли ми робимо розсилку про акцій, які проходять в Україні, молодь вражена, що таке взагалі може відбуватися в Україні. Їхні очі починають горіти, вони приїжджають. А до того вони навіть не здогадувалися про ці події. Пам’ятаю, коли я вчилася в університеті, інформації про закордонне навчання не було. Зараз ми маємо таку ж ситуацію. Мої друзі, молодші за мене на 5 —10 років, які зараз навчаються в університеті, стикнулися з тією ж проблемою: вони не знають, де знайти і як отримати достатньо інформації про безкоштовне навчання за кордоном або підвищення кваліфікації. Це все — брак інформації.
— Яким чином ви намагаєтесь подолати цей інформаційний вакуум? Які канали використовуєте для цього?
— Ми проводимо проекти, і кожного учасника цих проектів додаємо до розсилки новин та анонсів. Для того, щоб «достукатися» до кожної молодої людини, потрібно змінювати систему освіти. Це — моя думка. Наприклад, у нас був випадок, коли заступниця директора з виховної роботи однієї зі шкіл «добровільно-примусово» запросила школярів на наш захід. Вони спочатку пішли, бо треба, а потім зрозуміли, що це — те, що їм треба...
Освітні заклади мають більш плідно співпрацювати з громадськими організаціями і реалізувати спільні проекти. Також варто впроваджувати певні навчальні програми для вчителів, особливо тих, хто приходить на зміну старшому поколінню, щоб інтегрувати їх в інтерактивне навчання дітей, заохотити використовувати сучасні методики та технології тощо.
Важливі й соціальні мережі. Багато жителів нашого міста користуються соціальною мережею «ВКонтакте», а отже, вона є хорошим каналом поширення інформації, особливо серед молодої аудиторії.
— Наскільки сьогодні є відчутною діяльність громадських організацій у Запорізький області? Чи можна говорити про певний спільний рух, чи вони діють відокремлено — кожен у своїй сфері?
— У нас в області є багато організацій. Ті, з якими ми маємо партнерські відносини, розвиваються не тільки в межах міста та області, а й по всій Україні. Наприклад, з 2008 року відчутно активізувалась в напрямі розвитку суспільства громадська організація «УкрПростір», яка офіційно є медіа-партнером усіх громадських ініціатив, які проходять в області. По суті, вона є регіональним координатором багатьох проектів.
Також у селі під Токмаком є «Запорізьке військо», у Запоріжжі на Хортиці проводять потужні акції. Але вони є більш замкненими, закритими структурами.
У принципі, кожна організація є самодостатньою, але ми розуміємо, що тільки в єднанні матимемо більшу кількість інформації, будемо організовувати більш потужні проекти. І не тільки в Запоріжжі чи в Токмаку, а й ініціювати проекти обласного рівня чи навіть залучаючи інші області.
