У четвер українці відзначали 145-річчя від дня народження Лесі Українки — авторки безсмертної «Лісової пісні», що прославила красу Волині. Одна з робіт минулорічного фотоконкурсу «Дня» теж зображає пейзаж історичної Волині — із... наслідками видобування бурштину. Вона отримала назву «Лісова пісня. Реквієм». А цієї середи народний депутат України, голова Комітету з питань екологічної політики Микола Томенко під час зустрічі у Національному університеті водного господарства та природокористування на Рівненщині заявив, коментуючи ситуацію з затягування прийняття закону про видобування та реалізацію бурштину: «Ключова дискусія, яка ведеться сьогодні і в Адміністрації Президента, і в оточенні прем’єр-міністра — не про те, як ліквідувати бурштинову мафію, а про те, хто її очолить».
«Зруйновані люди руйнують все довкола», — говорить головний редактор «Дня» Лариса Івшина. Подібної думки і Софія Шутяк, юрисконсульт міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина». «Ситуація з бурштином не нова. Уже ціле покоління виросло на цьому незаконному видобутку: коли батьки йшли в ліс, приходили і ставали багатими. Виросли люди, які звикли, що можна нічого не робити, піти в ліс — і ти стаєш власником джипа, автобуса і так далі», — говорить Софія. Перший указ президента щодо неприпустимої ситуації з видобутком бурштину на півночі України з’явився ще 1992 року, нагадує експертка. Тож копанки були постійно, але не мали такої масовості, як в останні роки.
«Це ситуація, яку упустили на всіх рівнях, — переконана Софія Шутяк і наводить перелік. — Президент має обов’язок забезпечувати нам національну безпеку. А сюди входить і екологічна безпека. Його важелі впливу — РНБО, рішення якої обов’язкові для всіх, а також Національний інститут стратегічних досліджень. Президент може звернутися до Верховної Ради, Кабміну зі своїми пропозиціями, може видавати свої укази. За часів Порошенка я не зустрічала жодного такого указу.
У Верховній Раді є комітет екополітики, який на сьогодні очолює Микола Томенко. Цей комітет не просто має аналізувати законопроекти і давати їм оцінку, а й досліджувати, як міняється ситуація, які в нас є проблеми, самостійно писати законопроекти, залучати для цього експертів. Цього немає. Останні зміни в законодавстві (2014 і 2015 року) забрали обов’язок ліцензування такої діяльності.
З Кабінету Міністрів саме Мінфін і Мінекономрозвитку мають стосунок до затвердження переліку товарів, які при перетині кордону повинні обкладатися митом, встановлюють правила ліцензування господарської діяльності. Вони не втручалися в ситуацію. У МВС теж нічого не зробили».
«Навіть Генпрокуратура, до якої ми зверталися із заявою про вчинення злочину, а саме щодо бездіяльності Державної служби геології та надр України, каже, що немає достатніх підстав для початку якихось дій. Але ніхто, на щастя, ще не скасував кодексу законів про надра, і дозволи на користування спецнадрами потрібні, бо бурштин ще досі є в переліку корисних копалин загальнодержавного значення! — обурена юрист. — А це означає, що будь-хто, хто хоче їх видобувати, повинен за загальним правилом звернутися в Держгеонадра і отримати такий дозвіл. При Держгеонадра є служба, яка веде реєстр запасів корисних копалин. Враховуючи цей запас, держава повинна (для того ми державу і маємо!) розрахувати і побачити: як отримати максимальну користь з тих корисних копалин для наших людей».
Щодо законопроекту, заяву про який зробив Микола Томенко, Софія говорить: «Я читала законопроект, який розглядається. Наша позиція: він просто узаконює ту схему, що існує. Але не вирішує головного питання: а що загалом держава хоче зробити з бурштином? Бурштин не повертається у перелік об’єктів, які мають обкладатися митом при перевезенні, не встановлюється сума — а скільки Україні максимум треба продати на рік?»
Виходить так, що всі умивають руки, констатує Софія Шутяк. «У нас зараз найбільша проблема у злочинній бездіяльності людей, які займають відповідні посади, — говорить вона. — Все робиться дуже бездумно. Наприклад, у 1996 році Україна продала 50 кг бурштину за весь рік, а зараз, говорять, що продається за кордон понад 200 тонн — на місяць. А може, через рік цей бурштин просто закінчиться? Якщо ми його вже 25 років видобуваємо неконтрольовано». Немає справді державницьких принципів у влади, а у суспільства — немає культури споживання, робить висновок експертка. «Треба займатися освітою, більше говорити про це зокрема і у ЗМІ», — завершує юрисконсульт міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина».
«Культура пронизує все» — ця думка головного редактора «Дня» знову отримала підтвердження. Як підтверджується і те, що в розвитку громадянського суспільства «День» не має бути одинокий, щоб реально змінити ситуацію в країні.
