К оли йдеться про безпеку праці у вугільній галузі, схема «трагедія — розслідування і компенсації — забуття» стала традиційним сценарієм поведінки. Після великих аварій на шахтах імені Баракова (80 загиблих), Засядька (50 загиблих) і Скочинського (63), здавалося б, розроблено низку заходів для підвищення безпеки у вугільній галузі.
Поза тим, Президент України Леонід Кучма, виступаючи нещодавно на з’їзді Спілки промисловців і підприємців, знову попередив керівників підприємств про посилення вимогливості до них щодо створення безпечних умов праці для працівників. На адресу Державного департаменту з нагляду за охороною праці пролунала вимога кардинально посилити державний нагляд.
Великі надії керівництво Департаменту з нагляду за охороною праці покладає у вугільній галузі на Постанову Кабінету Міністрів України № 795 від 15 травня цього року.
На думку Сергія Сторчака, який нещодавно очолив Департамент держнаглядохоронпраці, основною ланкою в роботі нагляду є державний інспектор. Проте щодо шахт потрібно зауважити, що це інспектор, зарплата якого до останнього часу в середньому коливалася в межах сотні гривень і який на рівних з шахтарями переборює всі труднощі цієї професії.
Показова за своїм трагізмом подія сталася на одній з донецьких шахт.
25 травня 2000 року о 10 годині 30 хвилин на шахті № 3-біс Державної холдингової компанії «Торезантрацит» під час виконання демонтажних робіт в очисному забої стався вибух метаноповітряної суміші. Троє шахтарів загинули: Володимир Поздеєв, Віктор Кноль, Дмитро Камишников.
За місяць і один день до цієї аварії державний гірничотехнічний інспектор Олександр Горобцов заборонив гірничі роботи на шахті. Усього таких заборон аж до вибуху, який забрав життя людей, було три (!). Із розпорядження ДТІ О.Горобцова від 24 квітня 2000 року: «У зв’язку з аварією на головному водовідливі 18 горизонту відбувається затоплення виробленого простору… і витіснення газу метану, що може призвести до його раптової появи у вищих виробітках…Через порушення за п. 14 заборонено гірничі роботи на шахті з 14 години 00 хвилин 24.04.2000 року». Наступне попередження датовано 6 травня: «Заборонено гірські роботи на шахті загалом, окрім робіт, пов’язаних з ліквідацією аварії за умови дотримання заходів безпеки з 14 години 00 хвилин 6.05.2000 року. Дозвіл на поновлення гірських робіт отримати в теруправлінні Держнаглядохоронпраці по Донецькій області».
І хоч обидва цих розпорядження директор шахти №3-біс Василь Свиридов прийняв і поставив підпис, 19 травня з’являється ще одне розпорядження, яке лунає взагалі як грозове попередження, але, на жаль, і його не сприйняло керівництво шахти.
Із розпорядження начальника Торезької ДІОП (Державної Інспекції охорони праці) Ігоря Макаровського від 19 травня 2000 року: «…Не вжито дійових заходів для запобігання подальшому затопленню гірських виробіток шахти… Забороняю з 12 години 00 хвилин 19 травня 2000 р. спуск людей в шахту, крім персоналу, який забезпечує життєдіяльність шахти, за умови посиленого контролю за вмістом СН4 (метан. — Ред.) на робочих місцях і виконанням усіх вимог ПБ щодо вибухобезпеки енергоустаткування».
Після цього директора було оштрафовано за проведення в шахті гірничих робіт, заборонених державним гірничотехнічним інспектором.
Та й після цього 25 травня роботи в шахті поновлено… і припинено лише смертоносним вибухом. Тепер у деталях цієї справи розбирається прокуратура.
Фахівці Держнаглядохоронпраці, які ввійшли до складу комісії з розслідування ситуації, називають серед причин щонайгрубіші порушення техніки безпеки:
1. Напередодні аварії «не було перевірено вентиляційні споруди, не зроблено попередніх замірів повітря на аварійній ділянці і стану газової атмосфери.
2. При видаванні наряду перед допуском робітників на ділянку особи технагляду і вентиляційної техніки безпеки не проводили заміру газу.
3. При увімкненні енергоустаткування на розподільному пункті 82 східної лави… потерпілий електрослюсар Камишников Д.А. не здійснив замір газу метану.
4. Джерелом запалення метаноповітряної суміші вивилося відкрите іскріння в муфті магнітної станції…» Як бачимо, щонайгрубіше порушено розпорядження інспектора, які стосуються контролю концентрації метану і дотримання вибухобезпеки.
...У сім’ї у Володимира Поздеєва без батька залишилися дві дочки 12 і 9 років, у Віктора Кноля син 21 року і дочка 17 років, Дмитро Камишников сім’єю обзавестися не встиг, йому було всього 20…
Сьогодні, як і раніше, лозунг «Дайош країні вугілля!» має свою конкретну ціну. В Україні кількість смертельних випадків у вугільному секторі становить 6 чоловік на кожен мільйон тонн видобутого вугілля. У Великій Британії — 0,05.
Так, гірничо-геологічні умови видобутку вугілля у нас найскладніші в світі, так, зношення основних фондів давно перевищило усі мислимі норми і т. ін. Можна й далі перераховувати об’єктивні причини, через які Україна платить таку ціну за своє вугілля. Тa давайте будемо відвертими і відповімо на запитання: як довго ця ситуація залишатиметься в рамках забуття? До наступного національного трауру?
КОМЕНТАРI
Перший заступник голови Державного департаменту з нагляду за охороною праці Дмитро ГЕРАСИМЧУК:
— Випадок цей досить нетиповий — розпорядження наших інспекторів, як правило, виконують. Проте, на жаль, і особливо останнім часом такі факти з’являються. Тільки ті, хто виконує роботи з життєзабезпечення — спрямовані на те, щоб шахту не затопити, не загазувати, підтримувати пилогазовий режим і водовідлив — могли в цьому разі опускатися в шахту. Ні про які роботи після розпоряджень інспектора мови бути не могло. Певна річ, за такого роду порушення передбачена кримінальна відповідальність.
В’ячеслав ПЛЕТНЬОВ, начальник управління організації нагляду у вугільній промисловості Держдепартаменту з нагляду за охороною праці:
— Якщо проаналізувати аварії з груповими нещасними випадками, які сталися протягом останніх двох років, ми побачимо, що урядові комісії, які створено розпорядженнями Кабінету Міністрів і до складу яких входили заступники міністра фінансів, 4 рази приймали рішення про посилення державного нагляду. Всі з цими рішеннями були згодні, але коли наставав час їх виконувати, Міністерство фінансів завжди знаходило причину для їхнього відхилення.
Постановою № 795 Кабміну передбачено відпрацювати і погодити з Міністерством фінансів пропозиції про кількість державних інспекторів Держнаглядохоронпраці з розрахунку закріплення за кожною шахтою одного інспектора, а також підготувати пропозиції щодо встановлення зарплати державних інспекторів на рівні заробітної плати відповідних категорій працівників підприємств, на яких вони здійснюють державний нагляд. Усі необхідні розрахунки Міністерство праці здійснило, як і передбачено постановою, надіслало їх до Міністерства фінансів на узгодження, де вони знаходяться донині. Хоча термін виконання цих завдань уже пройшли. Міністерство праці було змушене через ослаблення нагляду в інших галузях народного господарства здійснити перерозподіл інспекторського складу, аби закріпити за кожною шахтою окремого інспектора. Та через низьку заробітну плату і, відповідно, непривабливість цієї роботи, зробити це поки що не вдалося.
