Лорен Кайзер — американський композитор, віце-президент Міжнародної конфедерації музичних видавців — нещодавно виступив у Києві з лекцією про авторське право і піратські сайти. США стали величними завдяки авторському праву, каже пан Кайзер і додає: «єдиний спосіб покращити суспільство і створити глобальну культуру — це винагороджувати людей за те, що вони роблять». «Якщо ви хочете послухати улюблену пісню, то неправильно скачувати її з сайта, який заробляє на рекламі, але нічого не платить авторові. Кожна людина, яка має авторське право, може викласти в Інтернет все, що вважає за потрібне. Але цього не повинні робити злочинці», — говорить пан Кайзер. Для України, якій нещодавно США дали статус «пірата №1» у світі, це питання справді актуальне (детальніше про це читайте у «Дні» №91 від 30 травня 2013 року). Наше видання побувало на лекції Лорена Кайзера і пропонує вам найцікавіші уривки зі сказаного ним.
«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЦІННІША ЗА ЗВИЧАЙНЕ МАЙНО»
Що таке інтелектуальна власність? Ви знаєте, що таке власність: наприклад, у вас є крамниця, де ви торгуєте кавунами. Звісно, ви не очікуєте, що людина зайде, візьме собі пару кавунів і піде, не заплативши. Так само інтелектуальна власність є не менш, а то й більш цінною, ніж звичайне майно. Інтелектуальна власність — це власність вашого творчого вираження. Сьогодні найбільший експорт зі США — це інтелектуальна власність (чи то продукт Волта Діснея, чи програмне забезпечення Microsoft). Зараз це під загрозою.
Із самого початку всі говорили, що Інтернет революціонізує творчість: що мільйони людей зайдуть в мережу і створять щось таке, про що ніколи й мріяти не могли, оскільки ніколи такої можливості не було. Але цього не сталося. Звісно, можна думати про колективний геній, але його не існує. Нічого не змінюється століттями: є жменька таких людей, як Ейнштейн, Бетховен, Шекспір, Толстой чи ваш Сікорський, — і вони рухаються, створюють, винаходять.
Єдиний спосіб забезпечити величність вашої країни — це захищати творців, які інвестують у вашу культуру. Щоб подякувати їм, потрібно заплатити за те, що вони роблять. Хтось каже, що у Мадонни і Пола Маккартні достатньо грошей, адже вони мільярдери — але вони мільярдери через те, що роблять нас щасливими! Вони винахідники, вони змінюють світ! Ми намагаємося захищати права таких, як Стівен Спілберг, Білл Гейтс. Так, Білл Гейтс — мільярдер, але ж він бере на роботу десятки тисяч людей! Саме тут держава має сказати своє слово. Держава повинна зробити те, в чому її завдання — захистити людей.
«ПІРАТСЬКІ САЙТИ — ЯК ХВОРОБА, ЩО РУЙНУЄ ЖИТТЯ ТВОРЧИХ ЛЮДЕЙ»
Сьогодні піратські сайти використовують власність інших людей задля своєї вигоди. Інколи вони виглядають дуже законно, легітимно; хоч вони продають вам щось — проте не платять нічого творцям.
EX.UA — як узурпатор з іншої планети, який висмоктує кров наших творців... Вони говорять: «Ми хочемо допомогти людству — от цього музиканта зараз зможуть почути мільйони, і він стане знаменитим». Будь-хто, хто каже, що авторське право стримує чи зупиняє розвиток і технології, говорить лише задля власної вигоди.
Ви не підете до крамниці красти, адже вас посадять до в’язниці. Сьогодні, якщо ви крадете з Інтернету, за ѓрати ще не саджають, але ми працюємо над цим. Піратські сайти — це як рак, який руйнує життя творчих людей, як справжній рак, який вражає і на лікування якого треба кілька років.
«МИ ОБ’ЄДНУЄМОСЯ, ЩОБ МАТИ ВПЛИВ НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ»
60% комп’ютерів українського уряду користуються піратським комп’ютерним програмним забезпеченням. Потрібно очиститися від цього. Зараз ми об’єднуємося на світовій арені, щоб видавці і держави домовилися, як захищати своїх громадян. Наприклад, є один гігантський сайт — їхній бізнес в Америці, а сервер — у Брюсселі. Американське законодавство нічого не може зробити з закриттям сервера, а в Брюсселі законодавство не може припинити їхню господарську діяльність в Америці. Отже, ми об’єднуємося і поступово відпрацюємо механізми впливу на міжнародній арені.
У Франції є державне агентство, яке працює за такою схемою: якщо правовласник виявляє, що на піратському сайті опинилася його пісня, агентство надсилає лист-сигнал. Якщо сайт не видаляє твір, пишуть другого листа з застереженням забрати. Минулого року вони надіслали більше мільйона перших листів, других листів було 600 000, а вже третіх — 317. Тобто цей механізм працює.
«ВИ ПОВИННІ РОЗПОЧАТИ З ДІТЕЙ»
Багато років тому у моїй країні всі курили цигарки — можливо, 70-80% людей, і рак поширювався, люди вмирали. Тоді була велика кампанія, направлена на маленьких дітей, про небезпеку куріння — ми пропустили старше покоління, середнє покоління, покоління підлітків і звернулися до малих дітей. Зрештою, діти казали батькам: «Татку, татку, не кури, ти помреш! Мамо, не кури в будинку, я дихаю цим!» І від 80% курців ми дійшли до 30%. Ніколи не повернути назад людей, які звикли отримувати в Інтернеті усе безкоштовно, тому ми повинні розпочати з дітей. У США розвиваємо навчальні програми, які вчать маленьких дітей поважати інтелектуальну власність. Ми використовуємо відео, мультики і сподіваємося, що через 30 років це покоління, яке зараз маленьке, але водночас і найважливіше, змінить все. Це тривалий час, але це краще, ніж нічого.
ДОВIДКА «Дня»
Лорен Кайзер — віце-президент Міжнародної конфедерації музичних видавців, член правління Асоціації музичних видавців США, засновник та керівник двох музичних видавництв, композитор та аранжувальник оркестрових творів.
Про себе розповідає так: «Я виріс в Орегоні, в Північній Каліфорнії, у штаті на узбережжі Тихого океану. Я випадково опинився у музиці — моя сестра брала уроки гри на фортепіано, а я собі розносив газети і стриг траву. Одного разу я сів за піаніно і написав сонату. Я виступив перед матусею — вона була шокована, адже я не займався музикою, лише слухав. Зрештою, ще у молодості я опинився у Нью-Йорку, став рок-музикантом, писав пісні. Виходили мої платівки, я їздив Америкою — це все було дуже цікаво. Згодом я повернувся на навчання і п’ять років вчився у російських майстрів — брав приватні уроки. Коли Кшиштоф Пендерецький приїхав із Польщі до Америки, я був єдиним, кому він давав приватні уроки. Зараз я офіційно став композитором. Серед усього іншого, мені щастило також і в бізнесі: коли мені було 32 роки, я став президентом компанії, яка видавала твори різних музикантів. Якось я запропонував Джимі Хендріксу написати підручник з бас-гітари. Зрештою, він прийшов до мене в офіс о 9 ранку і каже: «Я не знаю, як читати і писати ноти, а ти хочеш, щоб я книжку писав!» Він відкрив лікер, долив кави, дістав гітару і каже: «Ось так треба грати на бас-гітарі». Я взяв папір і просто записував, що він робить — і так у нас кілька разів були заняття. Я розумію не лише класичну музику, а й популярну».
ДО РЕЧІ
Адміністрація мережі «вКонтакте» видалила частину музики
13 червня стало чорним днем у календарі любителів соціальної мережі «вКонтакте». Саме цього дня із соцмережі почала «зникати музика», у зв’язку зі зверненням правовласника». На своїй сторінці прес-секретар соцмережі Георгій Лобушкін зауважив: «Ми завжди видаляли аудіо- та відеозаписи, коли на них подавалися законні скарги від правовласників, просто зараз таких звернень стало більше. Правовласник — це далеко не завжди сам виконавець. Ми не збираємося видаляти взагалі всю музику, ми видаляємо конкретні композиції певних виконавців. Від нас цей вибір не залежить. Більша частина аудіо записів, як і раніше, залишиться на сайті. Та й музиканти, які не бояться ділитися своєю творчістю безкоштовно, нікуди не зникнуть. Музики в цьому світі багато, і ніхто нікому не зможе заборонити щось слухати або нав’язати свої уподобання».
У цій історії є два моменти: перший пов’язаний з бізнесом, другий — з ментальністю. Перший. Після видалення записів експерти передбачають скорочення аудиторії «вКонтакте». Зокрема, про це говорить генеральний директор Universal Music у Росії та країнах СНД Дмитро Коннов. На його думку, до 70% користувачів «вКонтакте» перестануть заходити на ресурс щодня. Він заявив, що письмові претензії на адресу «вКонтакте» його компанія вперше висунула лише в травні 2013 року. На думку депутата Держдуми Роберта Шлегеля, «фактично в Росії не існує більш піратського ресурсу, ніж Вконтакте». «Йому треба думати, як продавати контент, укладати договори з правовласниками, як це робить YouTube», — вважає він. Але піратство — одна з найбільших проблем нашого століття і зокрема пострадянського простору.
Другий момент. Економічно і соціально ми звикли вимагати подачки від інших. Подачки на виборах, у школі, на роботі тощо У нас дуже високий поріг «соціального боргу», який з року в рік недоплачує держава. В усьому цьому є зациклена природа, починаючи від несплати податків і закінчуючи невиплатою зарплат. Ми стали поглинати більше інформації, продуктів, але при цьому перестали «створювати»: цінувати процес творіння, переживання, а отже, втратили розуміння цінності всього. Все більше товарів знецінюється, зокрема й інтелектуальна праця. Тому стали звичними запитання: «Як це — видалити все?», «Як це — заплатити за все?», «Як це — купити диск?»
Але, здається, ситуація з піратством зміниться лише тоді, коли до прожиткового мінімуму буде включено і ліцензійні диски, і ліцензійні програми, і походи в кіно та на концерти.
Катерина ЯКОВЛЕНКО, «День», Донецьк
