Спостерігаючи за протистоянням у стінах Київради, у пересічних киян мимоволі виникає запитання, хто є замовником цього політичного шоу. Політики стверджують, що йде битва за Київ, за контроль над Київрадою. Ймовірно, це найбільш зручне трактування того, що відбувається, але як киянин хотів би висловити свій погляд на ці події, оскільки вона відрізняється від офіційної версії.
Спочатку хотів би дати оцінку діям київської влади. Глобальних результатів поки немає, але нова влада вже встигла зробити дещо, що можуть оцінити звичайні кияни.
Однією з найперших проблем, за яку взялася нова київська влада, стали місця паркування. З екранів телевізорів нам розповідали, що кошти йдуть не до міського бюджету, а в кишені нехороших дядів. Влада обіцяла вирішити це питання, навести лад. Пересічні громадяни вже відчули на собі результати цієї роботи: на паркінгах абсолютно нічого не змінилося, а плата зросла в кілька разів. Наскільки поповнилася міська скарбниця, невідомо, а ось у кишені нехороших дядів грошовий потік, напевно, збільшився, адже касових чеків, як і раніше, не видають, щонайбільше спитають: вам чек не потрібен? Одного вихідного, прогулюючись Хрещатиком, я звернув увагу на табличку, яка повідомляла водіям, що одна година стоянки коштує 10 гривень. Спочатку я подумав, що це хтось пожартував, адже ще зовсім недавно цей тариф складав одну гривню за годину, але парковник підтвердив, що 10 гривень — це не жарт, а об’єктивна реальність. Оскільки це відбувалося на парковці, що розташована поряд із Національним академічним театром, я відразу ж зайшов у касу театру й поцікавився мінімальною та максимальною вартістю квитка в театр. Виявилося, що квиток у Національний академічний театр можна купити за сім гривень. Отже, за сім гривень можна три години насолоджуватися творчістю наших талановитих акторів, а поки ви будете в театрі, за місце паркування вашого автомобіля біля театру треба буде заплатити 30 гривень. Просто — ляльковий театр.
Усі чудово розуміють, що у зв’язку з подорожчанням енергоносіїв тарифи повинні зростати. Адже енергоносії подорожчали не більш, ніж у двічі. Навіть якщо передбачити, що в структурі ціни енергоносії займають 100%, то ціни не повинні зрости більш ніж у двічі. Але ж частка вартості енергоносіїв у структурі комунальних платежів далеко не 100%, а це означає, що зміна платежів не може досягати навіть двократного збільшення.
Коли нова київська влада почала заявляти про те, що кияни добре живуть, що в столиці висока середня заробітна плата, я задумався про користь математики. Змоделюємо таку ситуацію. Наприклад, у місті проживає 999 лікарів, вчителів і пенсіонерів, місячний прибуток яких 500 грн. І один банкір із місячним доходом — один мільйон. Так ось: середній прибуток на тисячу жителів становитиме 1499 грн. 50 коп. Банкір починає розповідати, що дуже погано, що він, забезпечений і багатий, платить стільки ж, скільки й бідні, тому пропонує підвищити плату собі, а заодно — й бідним, більш ніж втричі. У результаті, бідні переходять в розряд убогих, оскільки не зможуть платити за житло, а потім він їх ощасливить — із панського плеча призначить субсидію. Такий собі витончений тип знущання: спочатку перекрити кисень, а коли людина перестане дихати, почати робити штучне дихання. Особисто для мене щодо нової київської влади, яка заявляє, що ми збільшимо тарифи в 3,5 разу, але ви будете платити менше, ніж платили, усе зрозуміло.
Як у киянина, в мене до київської влади ніяких претензій і запитань немає, бо влади немає. А ті, хто називає себе владою, поводяться, як загарбники, яким прекрасне процвітаюче місто дісталося на розграбування.
А до тих політичних сил, які протистоять нинішній київській владі, запитань достатньо.
Запитання перше: чи повинні політичні сили нести політичну відповідальність за дії тих, кого вони приводять до влади? Безумовно, повинні.
Запитання друге: як могло трапитися, що фракція «Нашої України» в Київраді перебуває в опозиції до мера, який був вибраний у Верховну Раду за партійними списками «Нашої України»? Як могло трапитися, що депутати Київради, обрані за списками БЮТ, виявилися в більшості, хоча БЮТ в опозиції? Чи була б у нинішнього мера більшість у Київраді, якби не депутати-перебіжчики? Навіщо ж ви включали до партійних списків тих, хто може зрадити ідеали блоку? Хто буде відповідати за їхні дії?
Запитання третє: навіщо влаштовувати в Київраді мордобій?
Якщо представники опозиції помилилися з партійними списками й їхні представники почали вести не ту політику, то є цивілізованіші й, головне, — дієвіші засоби закликати їх до порядку.
Якщо партія привела до влади політика, так відповідайте за його дії. Пояснить і переконайте його, якщо він не правий. А якщо він не розуміє або відверто «зарвався», застосуйте самі суворі заходи, передбачені законом. А влаштовувати бучливе політичне шоу, граючи на нервах киян, абсолютно ні до чого.
У тому, що відбувається в Київраді, все-таки є один позитивний момент. Можливо, ми, кияни, зрозуміємо, що за свій вибір ми також несемо політичну відповідальність, а за безкоштовні консерви й гречку завжди треба буде платити в тисячократному розмірі, щоправда, за іншими статтями.
